ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 454/805/13-а
адміністративне провадження № К/9901/58873/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області
на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 березня 2018 року (суддя Адамович М.Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року (колегія у складі суддів Матковської З.М., Затолочного В.С., Шавеля Р.М.)
у справі №454/805/13-а
за позовом ОСОБА_1
до 1) міського голови м. Великі Мости Сокальського району Львівської області, 2) інженера землевпорядника Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області, 3) Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області
про зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 19.03.2013 до Сокальського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до міського голови м. Великі Мости Сокальського району Львівської області, інженера землевпорядника Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області, Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області.
2. Позивач просила суд:
- зобов`язати Великомостівського міського голову Райко Я.Г. погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, шляхом підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, кадастрового плану земельної ділянки;
- зобов`язати інженера-землевпорядника Великомостівської міської ради погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 0,10га для обслуговування житлового будинку, шляхом підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання;
- зобов`язати Великомостівську міську раду Сокальського району розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , площею 0,10га та розглянути питання про передачу цієї земельної ділянки у їх власність.
3. Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 12.12.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08.09.2015 судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 02.03.2017 закрито провадження у справі з підстав не підсудності спору адміністративним судам. Цю ухвалу скасовано ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017.
5. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 29.03.2018 позов задоволено частково: зобов`язано Великомостівську міську раду Сокальського району Львівської області розглянути на черговій сесії питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , площею 0,10 га та розглянути питання про передачу цієї земельної ділянки у її власність. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 скасовано рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29.03.2018 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
7. 13.08.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Великомостівської міської ради. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. 20.08.2018 відкрито касаційне провадження.
9. 14.09.2018 від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу. Інших клопотань від учасників справи не надходило.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Рішенням Великомостівської міської ради від 14.03.1997 передано у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 10.00 ар (0,10 га) для обслуговування житлового будинку та 12,09 ар (0,1209 га) для ведення підсобного господарства. Державний акт на земельні ділянки не видавася.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а її спадкоємцями стали чоловік ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 .
12. Згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 29.04.2011 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 успадкували житловий будинок АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими спорудами. Земельні ділянки не успадкували через відсутність Державного акту на право власності.
13. Рішенням Великомостівської міської ради №196 від 18.11.2011 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка перебуває у їх користуванні, орієнтовною площею 0,10 га, призначену для обслуговування житлового будинку на
АДРЕСА_1. 14 . Висновком від 25.10.2012 Управління Держкомзему у Сокальському районі погоджено технічну документацію.
15. 12.12.2012 ОСОБА_1 звернулася до Великомостівської міської ради із заявою про погодження та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
16. Листом №03/05-10 від 03.01.2013, за підписом голови Великомостівської міської ради, повідомлено ОСОБА_1 про те, що конфігурація кадастрового плану не відповідає Генеральному плану (схеми) земельної ділянки АДРЕСА_1 за 1955 рік, а також діючому Генплану м. Великі Мости. У зв`язку з цим, відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою.
17. У листі від 23.04.2015 ДП «Містопроект» зазначило: проїзд в кварталі житлової забудови в АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 був запланований Генпланом у 1981 року. Між цими будинками передбачено прокладання вулиці шириною 20 м. крім того, містобудівною документацією передбачено прокладання даного проїзду шириною 9 м. Генпланом, розробленим в 2014 році, який пройшов процедуру громадських слухань, враховано запроектований проїзд. Разом з тим, проїзд може бути зменшений з 9 м до 7-8 м.
18. 03.03.2013 на засіданні комісії з питань землекористування будівництва та архітектури було відмовлено в погодженні технічної документації ОСОБА_1 , оскільки: в кадастровий план увійшла самовільно збудована житлова будівля; конфігурація кадастрового плану не відповідає генплану; суміжні землі є комунальною власністю, а в актах немає дати складення акту встановлення меж та узгодження меж, встановлення та узгодження меж відбулось не в присутності міського голови і землевпорядника
19. Також Великомостівська міська рада зверталась до суду (справа № 454/1890/13) з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з позовом про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - сараю, який побудовано за межами земельної ділянки, якою користуються позивачі, а саме на запроектованій в Генеральному плані м. Великі Мости ділянці, яка з`єднує АДРЕСА_1 і АДРЕСА_5. Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27.12.2013 позов задоволено та зобов`язано знести самочинне будівництво. Проте рішенням Апеляційного суду львівської області від 17.06.2014 зазначене судове рішення скасовано, прийнято нове про відмову в позові.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
20. Позивач вважає, що його сім`я фактично користується земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку у розмірі 1200 кв.м. з 1950 року, що підтверджується схемою Генплану від 1955 року та рішенням виконавчого комітету від 27.02.1955. Право користування зареєстровано у Львівському МБТІ. Отже, голова та інженер-землевпорядник безпідставно не погоджують технічну документацію.
21. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що технічна документація із землеустрою не відповідає Генплану 1955 року. Згідно з Генпланом між будинком позивача за АДРЕСА_1 та будинком АДРЕСА_2 повинна проходити дорога. Однак позивач без погодження побудувала нежитлову будівлю на місці, де запроектована дорога. Будівля є самочинною. З приводу її знесення міська рада зверталась до суду.
Також згідно з Генпланом 1955 року ширина земельної ділянки від АДРЕСА_1 становить 21.15 м, а згідно з кадастровим планом 26,64 м, що на 5,49 м більше. В 2009 році був затверджений новий квартал садибної забудови по АДРЕСА_5 , який прилягає до присадибних ділянок по АДРЕСА_1 , а між ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 запланована дорога, що має сполучати ці вулиці. Отже, позивач помилково вважає, що земельна ділянка під запроектованою дорогою повинна знаходитись у її користуванні.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Згідно з пунктом 3 цього ж розділу Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
23. Водночас, вирішення питань про погодження технічної документації із землеустрою віднесено до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад, про що приймається рішення, а не повноважень голови сільської ради чи інженера-землевпорядника.
24. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині зобов`язання сільської ради затвердити проект землеустрою. Проте також дійшов висновку про необхідність задоволення решти позовних вимог, в задоволенні яких суд першої інстанції відмовив. Оскільки дії голови сільської ради чи інженера-землевпорядника, які полягають в не підписанні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, є протиправними, їх слід зобов`язати погодити технічну документацію шляхом підписання зазначених актів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
25. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з таких підстав:
А) зобов`язання міського голови Ройка Я.Г., інженера землевпорядника погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, шляхом підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, акту прийомки передачі межових знаків на зберігання є незаконним оскільки, межі земельної ділянки не відповідають Генеральному плану м. Великі Мости;
Б) земельна ділянка за своєю конфігурацією частково накладається на запроектований проїзд, оскільки ширина земельної ділянки згідно із технічною документацією, поданою на затвердження збільшена на 5,59 м у порівнянні із шириною за генеральним планом м. Великі Мости;
В) рішення Великомостівської міської ради від 18.11.2011 було надано лише дозвіл на виготовлення технічної документації, але ним не було встановлено конкретні межі земельної ділянки на яку претендує позивач.
26. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що посилання міської ради на розробку нового кварталу, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення межовими знаками, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою.
Вважає, що новий квартал садибної забудови у м. Великі Мости затверджений у 2009 році, а рішення про надання дозволу позивачам на виготовлення технічної документації із землеустрою прийнято в 2011 році.
На думку позивача, це рішення посвідчує право власності на земельну ділянку, яка перебуває в їхньому користуванні, є чинним та підлягає виконанню.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
28. Предметом спору у цій справі є правомірність незатвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та надання її у власність. При цьому протиправність незатвердження технічної документації позивач пов`язує з діями голови міської ради та інженера-землевпорядника, які не підписали акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, акту прийомки передачі межових знаків на зберігання
29. Питання юрисдикції даного спору у цій справі вирішувалось судами, тому Верховний Суд не перевіряє правильність поширення на цей спір норм КАС України, якими керувались суди у вирішення спору. Такий підхід відповідає сталій судовій практиці згідно з якою «скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд. Цей висновок стає очевидним, якщо юрисдикційний спір попередньо було вирішено судом і сторони не скаржаться на вирішення справи неповноваженим судом» (постанова Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №826/6879/16).
30. Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні позивача. На зазначеній ділянці знаходить житловий будинок позивача, що увійшов складу спадщини, а також сарай, який, як встановлено судовим рішенням у справі №454/1890/13, також увійшов до складу спадщини. Земельна ділянка, на якій знаходиться успадковане майно, не була приватизована спадкодавцем, відтак цим питанням займались спадкоємці.
31. Рішенням міської ради від 18.11.2011 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка перебуває у їх користуванні, орієнтовною площею 0,10 га, призначену для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1. Технічна документація була виготовлена та погоджена Управлінням Держкомзему у Сокальському районі.
32. На противагу цьому, міська рада вирішила не погоджувати надану технічну документацію, вважаючи, що земельна ділянка за своєю конфігурацією частково накладається на запроектований проїзд, що передбачений Генпланом населеного пункту.
33. Верховний Суд погоджується з висновками судів в частині зобов`язання Великомостівської міської ради розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1, площею 0,10 га та розглянути питання про передачу цієї земельної ділянки у їх власність.
34. Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
35. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
36. Відповідно до пункту 2 розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
37. Отже, право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має її користувач.
38. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що позивач має право на користування спірними земельними ділянками, оскільки фактично на цій ділянці знаходиться нерухоме майно позивача, що перебуває у його приватній власності.
39. Тобто, право користування спірною ділянкою позивач підтверджував саме цим. Архівною довідкою, виданою 25.09.2012 Сокальською районною державною адміністрацією, підтверджено, що згідно з рішенням Великомостівської міської ради від 14.03.1997 № 20 приватизовано земельну ділянку ОСОБА_2 (спадкодавець) 0,10 га для обслуговування житлового будинку та 0,1209 га для ведення особистого підсобного господарства.
40. Аналіз наведених норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок, свідчить, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є лише одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
41. Водночас, згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
42. Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
43. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).
44. Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
45. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
46. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
47. Право користування земельною ділянкою виникло у спадкодавця ще на підставі рішення Великомостівської міської ради від 14.03.1997.
48. Державний акт про право власності не був оформлений, проте п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
49. Водночас, відповідач стверджує, що згідно з Генпланом 1955 року ширина земельної ділянки від АДРЕСА_1 становить 21.15 м, а згідно з кадастровим планом, розробленим позивачем 26,64 м, що на 5,49 м більше. В свою чергу, у листі від 23.04.2015 ДП «Містопроект» зазначає, що проїзд в кварталі житлової забудови в АДРЕСА_1 між буд. АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 був запланований Генпланом у 1981 року. Між цими будинками передбачено прокладання вулиці шириною 20 м. Крім того, містобудівною документацією передбачено прокладання даного проїзду шириною 9 м. Генпланом, розробленим в 2014 році, який пройшов процедуру громадських слухань, враховано запроектований проїзд. Разом з тим, проїзд може бути зменшений з 9 м до 7-8 м.
50. Технічна документація із землеустрою була подана на затвердження в 2012 році. З матеріалів справи вбачається, що висновком від 25.10.2012 Управління Держкомзему у Сокальському районі погоджено технічну документацію. Цей висновок включає, зокрема, матеріали перевірки розташування земельної ділянки на відповідність Генеральному плану населеного пункту, кадастровий план земельної ділянки, каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування, матеріали обчислень. Отже, місце розташування земельної ділянки на відповідність нормативним актам, зокрема й Генплану було перевірено та не виявлено заперечень чи зауважень.
51. За таких обставин, Суд приходить до переконання, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про зобов`язання відповідача розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , площею 0,10га та розглянути питання про передачу цієї земельної ділянки у їх власність.
52. Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання голови Великомостівського міського та інженера-землевпорядника погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1, шляхом підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, кадастрового плану земельної ділянки, Суд зазначає наступне.
53. Стаття 198 ЗК України вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акту погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів (постанова Великої палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 455/856/16а.
54. Таким чином, в частині суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, натомість суд першої інстанції в цій частині правильно відмовив задоволенні цих позовних вимог.
55. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін постанови суду першої інстанції.
56. Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати суб`єкту владних повноважень не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 343 349 350 352 356 КАС України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року скасувати.
3. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 березня 2018 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб