ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року
м. Київ
справа №455/1535/16-а
адміністративні провадження № К/9901/45129/18 К/9901/45131/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Львівської митниці Державної фіскальної служби на ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 (про залишення апеляційної скарги без руху) та від 17.08.2017 (про повернення апеляційної скарги; суддя доповідач - С.М. Кузьмич) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, посилаючись на те, що 11.11.2016 року Львівською митницею Державної фіскальної служби України було складено постанову № 3779/20911/16 в справі про порушення митних правил згідно з якою її визнали винною у вчиненні порушень митних правил і наклали адміністративне стягнення. У зв`язку із чим просила її визнати незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 22.06.2017 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною та скасовано постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил №3779/20911/16 від 11.11.2016, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України, та накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень.
Не погоджуючись з даним рішеннями суду першої інстанції, Митниця подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 24.07.2017 залишив її без руху з підстав ненадання документу про сплату судового збору. Апелянту надано 10-ти денний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення вказаного недоліку.
У зв`язку із невиконанням вказаного рішення, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017 вказана апеляційна скаргу була повернута апелянту.
Не погоджуючись з названими ухвалами суду апеляційної інстанції від 24.07.2017 та від 17.08.2017, відповідач подав дві касаційні скарги, в яких просить їх скасувати, направити справу до цього ж суду для продовження розгляду. За змістом касаційні скарги обґрунтовані тим, що за подання позивачем або відповідачем - суб`єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення місцевого суду про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і у розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) сплаті не підлягає.
Від позивача відзиву на касаційні скарги відповідача до Суду не надходило, що не перешкоджає їх розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається статтею 529 Митного кодексу України.
Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (частина п`ята стаття 529 Митного кодексу України).
За Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 N 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон N 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
З 11.11.2011 набрав чинності Закон N 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Митниці, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено цим Законом № 3674-VI.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19.09.2013 N 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону № 3674-VI).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.
Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
За частиною другою статті 171-2 КАС України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності було остаточним і оскарженню не підлягало. Водночас, положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 КАС України. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адже у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Як до, так і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 08.04.2015 N 3-рп/2015, Закон № 3674-VI не визначав і не визначає окремо об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас, вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходив з обсягу прав у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, який би забезпечував ефективний судовий захист, включаючи в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод учасників судового провадження, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень, як складової права осіб на доступ до суду.
У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.
Відтак, колегія суддів по даній справі не вбачає підстав ініціювати відступ від правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.03.2020, справа № 543/775/17; провадження № 11-1287апп18) в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права і зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2 - 5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
За таких умов Суд касаційної інстанції погоджується із ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.07.2017 про залишення апеляційної скарги Митниці без руху з підстав ненадання документу про сплату судового збору.
Крім того Суд вважає зазначити, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 КАС України (в редакції, чинній на день подання відповідачем апеляційної скарги), застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
У відповідності до приписів статті 108 КАС України (в редакції, чинній на день подання відповідачем апеляційної скарги) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху (пункт 1 частини третьої).
Отже, надаючи буквальний аналіз вказаних положень процесуального Закону, чинного на час вчинення судом апеляційної інстанції окремої процесуальної дії, Верховний Суд зауважує про послідовність дій судді-доповідача суду апеляційної інстанції під час повернення апеляційної скарги, так як Митницею у відведений строк не подано до суду документу про сплату судового збору, чим не усунуто недоліки ухвали суду апеляційної інстанції від 24.07.2017, що вказує на законність оскаржуваної ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, оскільки оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції відповідають вимогам процесуального закону, який установлює порядок прийняття до розгляду апеляційної скарги на рішення суду попередньої інстанції, їх слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 (про залишення апеляційної скарги без руху) та від 17.08.2017 (про повернення апеляційної скарги) - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник