Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 456/2076/19

провадження № 61-6357св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в складі судді: Сас С. С., та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Приколоти Т. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності.

Позов мотивований тим, що 25 січня 2011 року між сторонами було укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 . Згідно із цим договором позивач купив у продавця (відповідача) майнові права на квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, предметом цього договору є майнові права на квартиру, загальна площа якої становить 36,20 кв. м, та загальною вартістю 72 400 грн.

Майнові права на квартиру належали продавцю на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (надані ОНБ) - 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 вересня 2003 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_2 , посвідченого 03 вересня 2003 року приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Мірчук Л. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 7454, зареєстрованого в Стрийській міській раді 02 жовтня 2003 року за № 16, а також укладеного 23 жовтня 2008 року та 03 жовтня 2010 додаткових договорів про внесення змін та доповнень до договору купівлі- продажу ОНБ - 10 -ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 вересня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Мірчук Л. І., та зареєстрованого в реєстрі за № 7454.

Метою договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру було завершення відповідачем (продавцем) житлового будівництва та набуття позивачем (покупцем) права власності на квартиру. Зокрема відповідно до умов цього договору відповідач був зобов`язаний передати квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації, терміном до 01 вересня 2011 року та передати у державну адміністрацію всі необхідні документи для оформлення права власності на позивача, після завершення будівництва та прийому будинку державною приймальною комісією і повної оплати по даному договору. Позивач повинен був оплатити вартість даної квартири в розмірі 72 400 грн готівкою в момент підписання даного договору, що підтверджується розпискою відповідача від 25 січня 2011 року про одержання від позивача обумовленої договором суми на виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Проте, незважаючи на повну оплату вартості майнових прав на квартиру, відповідач до цього часу залишається таким, що не виконав свій обов`язок щодо передання квартири. Тобто відповідач порушив умови договору, адже, незважаючи на те, що багатоквартирний житловий будинок з порушенням строку, але було введено в експлуатацію в серпні 2014 року згідно даних державної архітектурно-будівельної інспекції України. Однак позивач до цього часу не може зареєструвати право власності на квартиру, адже відповідач ухиляється від передання позивачу всіх необхідних документів для оформлення права власності.

Крім того відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, по АДРЕСА_1 , у разі перевищення встановлених термінів будівництва об`єкту з вини продавця більше ніж на три місяці, продавець сплачує покупцю неустойку за кожен місяць прострочення у розмірі 10 % річних від суми оплаченої покупцем. Оскільки відповідач є таким, що не виконав зобов`язання, тому сума неустойки за період від 02 грудня 2011 року по 02 червня 2019 року становить (72 400 грн х 10 % /100 х 90 місяців) / 12 місяців = 54 300 грн.

ОСОБА_1 просив:

зобов`язати відповідача виконати умови договору, а саме: зобов`язати відповідача підписати акт приймання-передачі квартири (умовний №) кв. 4 , яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 ; передати позивачу об`єкт інвестування (квартиру) (умовний №) кв. 4 , яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до розробленої згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації за актом приймання-передачі квартири; усунути перешкоди у здійсненні позивачем реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 , шляхом зобов`язання передачі акту введення до експлуатації об`єкта капітального будівництва, технічного паспорту на квартиру та інших документів, необхідних для державної реєстрації права власності на квартиру згідно із переліком, встановленим постановою КМ України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»;

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру (умовний №) кв. 4 , яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з відповідача неустойку відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопозивач виконав свої грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, установлену цим договором. В обов`язки ОСОБА_2 входить передача покупцю майнових прав на спірну квартиру, зобов`язаний передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації, терміном до 01 вересня 2011 року та передати у державну адміністрацію всі необхідні документи для оформлення права власності на позивача, після завершення будівництва та прийому будинку Державною приймальною комісією і повної оплати по даному договору. Окрім цього, позивач зазначає, що в серпні 2014 року було введено в експлуатацію даний багатоквартирний житловий будинок, згідно даних Державної архітектурно-будівельної інспекції України, однак жодних підтверджуючих доказів суду надано не було. Позивачем не було надано жодного допустимого доказу про те, що з часу виникнення порушення його прав, а саме з 02 вересня 2011 року по даний час позивач звертався до відповідача про належне виконання умов договору, оскільки позивач міг дізнатися про порушення його права. Таким чином, відсутні будь-які звернення позивача до відповідача з вимогою про виконання умов договору, у тому числі підписання акта приймання-передачі. Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів в обґрунтування позовних вимог, на які посилається в позовній заяві.

Суд першої інстанції вказав, що відповідно до п. 3.5 договору №1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, по АДРЕСА_1 , у разі перевищення встановлених термінів будівництва об`єкту з вини продавця більше ніж на три місяці, продавець сплачує Покупцю неустойку за кожен місяць прострочення у розмірі 10 % річних від суми оплаченої покупцем. Проте суду не вдалося встановити факт порушення відповідачем умов договору, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойку є недоведеною.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач зазначаючи, що в серпні 2014 року було введено в експлуатацію даний багатоквартирний житловий будинок згідно даних Державної архітектурно-будівельної інспекції України, однак жодних підтверджуючих доказів суду не надав. У позивача право власності на спірну квартиру не виникло, оскільки за змістом договору купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Як убачається з Договору № 1 від 25.01.2011, предметом такого є майнові права на однокімнатну квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, загальною площею 46,20 кв. м. Проте, як установлено судом, у третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином така квартира відсутня, а знаходиться двокімнатна квартира, загальною площею 76 кв. м, що визнали сторони в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно договору № 1 від 25 січня 2011 року, предметом такого є майнові права на однокімнатну квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, загальною площею 46,20 кв. м. Проте, як установлено судом, у третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином така квартира відсутня, а знаходиться двокімнатна квартира, загальною площею 76 кв. м, що визнали сторони в судовому засіданні апеляційної інстанції. Згідно матеріалів справи відповідно до акту приймання-передавання від 15 квітня 2010 року на виконання умов інвестиційного договору про спільну діяльність без створення нової юридичної особи від 15 квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх», ОСОБА_2 передав, а ЖБК «Успіх» прийняв незавершене будівництво - 25 % готовності від 106-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, що знаходиться по АДРЕСА_1 , майнові права на весь вказаний будинок. Разом з тим ЖБК «Успіх», якому передано майнові права на весь будинок АДРЕСА_1 , не був залучений до розгляду справи.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, в якій просить: оскаржені рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; судові витрати покласти на відповідача.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач виконав обов`язок щодо оплати вартості квартири в обумовлений строк, що підтверджується розпискою відповідача від 25 січня 2011 року. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, останній повинен сплатити неустойку. Саме у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору позивач не має можливості зареєструвати право власності на квартиру, майнові права на яку купив.

Вказує, що позивач посилався на підтвердження факту введення будинку в експлуатацію посилався на дані із офіційного веб сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, проте суд першої інстанції не надав оцінки вказаному факту. Також разом із апеляційною скаргою були подані копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації, однак апеляційний суд безпідставно не взято ці докази до уваги. Відповідач свідомо здійснив перепланування з однокімнатних на двокімнатні квартири, у тому числі не виконувати договір № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 січня 2011 року.

Зазначає, що позивач вчинив всі дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, а тому фактично набув майнові права на новостворене майно. Діями відповідача порушені майнові права на своєчасне отримання у власність нерухомого майна. Відповідач ухиляється від надання необхідних для оформлення права власності позивача документів на майно. Тому порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача виконати умови договору у частині зобов`язання відповідача передати позивачу документи, що необхідні для оформлення права власності на об`єкт нерухомості.

Підставами для скасування судового рішення є також неправильне застосування судами статей 509 530 655 629 526 530 549 552 525 599 610 629 ЦК України, статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Апеляційний суд фактично самоусунувся від вирішення питання щодо стягнення пені у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, недоліки, допущені судом першої інстанції, не усунув, не встановив розмір пені, яка підлягає стягненню із продавця майнових прав на корить покупця за порушення строків виконання зобов`язань.

У червні 2021 року ОСОБА_2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржені рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки 03 грудня 2011 року договір № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 січня 2011 року втратив чинність. ОСОБА_2 просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн, на підтвердження чого відповідач надав копію акту приймання-передачі № 3 від 18 червня 2021 року.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року: клопотання ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 ; справу призначено досудового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 червня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 2-586/12, від 10 травня 2018 року у справі № 367/1623/15-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 587/823/19.

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що згідно з договором оренди землі від 25 червня 2006 року Стрийська міська рада надала орендарю ОСОБА_2 в платне користування терміном на три роки земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1582 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Також складено акт приймання-передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 04 вересня 2008 року, яким орендодавець Стрийська міська рада передає, а орендар підприємець ОСОБА_2 приймає в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1582 га.

Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 вересня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І., продавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва - 106-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

23 жовтня 2008 року укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_2 додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу незавершеного будівництва - 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , посвідченого 03 вересня 2003 року Мірчук Л. І. , приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу за реєстровим № 7454, який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І., відповідно до якого покупець зобов`язаний добудувати об`єкт незавершеного будівництва та здати його в експлуатацію протягом семи років (до 03 вересня 2010 року) без збереження первісного призначення об`єкта (пункт 5.4).

За замовленням ОСОБА_2 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області надано дозвіл № 7/64-09 на виконання будівельних робіт, виданий 01 вересня 2009 року на будівництво 76-ти квартирного житлового будинку в збудовано-прибудованим магазином на АДРЕСА_1 .

25 січня 2011 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 , предметом якого є купівля майнових прав на квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа житла (квартири): 36,20 кв. м.

У договорі № 1 купівлі-продажу майнових прав від 25 січня 2011 року сторони передбачили, що:

продавець зобов`язаний передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації, терміном до 01 вересня 2011 року (пункт 2.2.1.);

покупець зобов`язаний оплатити кошти в розмірі 72 400 грн готівкою в момент підписання договору (пункт 2.3.1.)

продавець зобов`язується передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої згідно діючих норм та стандартів, проектної кошторисної документації, терміном до 01 вересня 2011 року та передати у державну адміністрацію всі необхідні документи для оформлення права власності на покупця, після завершення будівництва, прийому будинку Державною приймальною комісією і повної оплати по даному договору (пункт 2.2.);

у разі перевищення встановлених термінів будівництва об`єкту з вини продавця більше ніж на три місяці, продавець сплачує Покупцю неустойку за кожен місяць прострочення у розмірі 10 % річних від суми оплаченої покупцем (пункт 3.5.).

На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань по договору позивачем надано розписку від 25 січня 2011 року щодо сплати 72 400 грн на виконання договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 від 25 січня 2011 року.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до акту приймання-передавання від 15 квітня 2010 року на виконання умов інвестиційного договору про спільну діяльність без створення нової юридичної особи від 15 квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх», ОСОБА_2 передав, а ЖБК «Успіх» прийняв незавершене будівництво - 25 % готовності від 106-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, що знаходиться по АДРЕСА_1 , майнові права на весь вказаний будинок. ЖБК «Успіх», якому передано майнові права на весь будинок АДРЕСА_1 , не був залучений до розгляду справи.

Щодо позовних вимог про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що: «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 463/5828/15-ц (провадження № 61-8596св19) зазначено, що: «у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 виник з ЖБК «Бузковий 2018» та ОСОБА_2 щодо майнових прав на квартири № АДРЕСА_1 . Власником квартир № 11 , 25 , 35 і АДРЕСА_7 є ОСОБА_2. Як наслідок належними відповідачами є ЖБК «Бузковий 2018» та ОСОБА_2 . Позивач позовних вимог до ОСОБА_2 не пред`являв, клопотань про залучення, до участі у справі як співвідповідача не заявляв. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання майнових прав на квартири АДРЕСА_1 внаслідок неналежного складу співвідповідачів. За таких обставин суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, а тому судові рішення належить змінити в мотивувальних частинах».

У справі, яка переглядається: зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 виник щодо квартири по АДРЕСА_1 , права на які передані ЖБК «Успіх»; позивач позовних вимог до ЖБК «Успіх» не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляв. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру внаслідок неналежного складу співвідповідачів.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Апеляційний суд зазначивши, що ЖБК «Успіх» не був залучений до розгляду справи, помилково не змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині. Тому судові рішення належить змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру в мотивувальних частинах, а в іншій частині залишити без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункти 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

У справі, яка переглядається: суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки згідно пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру оскільки суду не вдалося встановити факт порушення відповідачем умов договору і тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойку є недоведеною; апеляційний суд при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні неустойки жодних мотивів не вказав і по суті в цій частині рішення суд першої інстанції не переглянув. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення неустойки.

Згідно частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 463/5828/15-ц (провадження № 61-8596св19), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені судові рішення змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін; постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення неустойки скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру змінити, шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 рокув частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн скасувати та справу № 456/2076/19 в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 рокув скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов