№ 456/2514/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 456/2514/17

провадження № 61-20215 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради;

треті особи: начальник управління соціально-гуманітарної політики Левкович Тетяна Василівна, навчально-виховний комплекс «СЗШ-ліцей» м. Моршин;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року у складі судді Бучківської В. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у складі суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., , Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради Стрийського району Львівської області, треті особи: начальник управління соціально-гуманітарної політики Левкович Т. В., навчально-виховний комплекс «СЗШ-ліцей» м. Моршин (далі - НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршин) про скасування наказів та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2014 року у справі № 456/5774/13-ц, що набрало законної сили, у задоволенні його позову про скасування наказів управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради від 04 жовтня 2013 року № 65-к, від 12 вересня 2013 року № 59-к, від 16 вересня 2013 року № 60-к; поновлення на роботі, стягнення з середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 04 жовтня 2013 року по день поновлення на роботі відмовлено.

Він звернувся із цим позовом повторно, однак з підстав, що судом не було досліджено при розгляді справи № 456/5774/13-ц порядок його звільнення з роботи, зокрема, у порушення вимог пункту 1 частини першої статті 41, статті 149 КЗпП України у нього не було відібрано пояснення, що є підставою для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також у порушення вимог статті 116 КЗпП України з ним невчасно проведено розрахунок при звільненні з роботи.

Факт невиплати та затримки розрахунку при звільненні в день звільнення підтверджується додатком до наказу від 04 жовтня 2013 року № 65-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршина. Довідка за підписом головного бухгалтера школи-ліцею від 08 жовтня 2013 року № 01-31/291 свідчить про те, що зарплата та розрахункові кошти на другий день після звільнення не проведено та не виплачено, а виписка з АТ «Укргазбанк» свідчить про те, що сума у розмірі 10 587 грн 25 коп. надійшла на рахунок 10 жовтня 2013 року, тобто на третій день після його звільнення.

Лист директора школи-ліцею Косила Б. Д. від 07 березня 2014 року № 01-31/35 свідчить про те, що 05 та 06 березня 2014 року проведено перерахування на банківський зарплатний рахунок двома частинами 1 128 грн 55 коп. належних позивачу та через 5 місяців після його звільнення. Довідка виконуючої обов`язки директора школи-ліцею Левкович Г. Б. від 15 січня 2014 року № 03-01/5 свідчить про те, що належні йому кошти в сумі 1 128 грн 55 коп. через 3 місяці після звільнення йому не виплачено. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: визнати незаконними накази до управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради Стрийського району Львівської області від 04 жовтня 2013 року № 65-к, від 12 вересня 2013 року № 59-к, від 16 вересня 2013 року № 60-к; поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та вимушеного прогулу з 08 жовтня 2013 року в сумі 1 292 910 грн 90 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати в сумі 8 937 666 грн 70 коп. станом на 18 жовтня 2021 року.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 січня 2019 року та постановою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради, треті особи: начальник управління соціально-гуманітарної політики Левкович Т. В., навчально-виховний комплекс «СЗШ-ліцей» м. Моршин, про скасування наказів, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу з підстав, зазначених у позовній заяві, окрім підстави - незаконності звільнення позивача у зв`язку із не проведенням із ним розрахунку при звільненні, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду від 20 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що в рішенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2014 року, що набрало законної сили, зазначено, що згідно з довідкою НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршин від 19 грудня 2013 року № 01-31/356 на підставі наказу від 04 жовтня 2013 року № 65-К ОСОБА_1 звільнено з 07 жовтня 2013 року з посади директора НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршин та проведено повний розрахунок в сумі 10 587 грн 25 коп. У зв`язку з вищенаведеним, суд не вправі давати оцінку обставинам, що були предметом розгляду справи, рішення суду по якій набрало законної сили.

При цьому суд відхилив клопотання управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради про застосування строку позовної давності, оскільки відмова у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, й порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 372/5635/13, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 456/2514/17 із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що його звільнення є незаконним. Не погоджувався із рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2014 року у справі № 456/5474/13-ц. Зазначав, що з ним не проведено своєчасно повного розрахунку при звільненні.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради Стрийського району Львівської області подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії наказу Управління соціально-гуманітарної політики від 04 жовтня 2013 року № 65-К «Про звільнення з посади директора НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршина ОСОБА_1 », звільнено ОСОБА_1 07 жовтня 2013 року з посади директора НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршин за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Головному бухгалтеру НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршина Солтис І. І. доручено провести повний розрахунок з ОСОБА_1 у день звільнення (а.с. 75, т. 1).

Згідно з копією наказу Управління соціально-гуманітарної політики від 07 жовтня 2013 року № 67-К «Про доповнення до наказу № 65-К від 04 жовтня 2013 року головному бухгалтеру НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршина Солтис І. І. доручено виплатити компенсацію ОСОБА_1 за дні невикористаної відпустки в кількості 21 календарних днів за відпрацьований період роботи з 01 вересня 2007 року по 31 серпня 2008 року в кількості 20 календарних днів за відпрацьований період роботи з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року та 6 календарних днів за відпрацьований період роботи з 01 вересня 2013 року по 07 жовтня 2013 року (а.с. 76, т. 1).

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2014 року у справі № 456/5474/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради, третя особа - Левкович Т. В. , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відмовлено (а.с. 6, т. 1).

В рішенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2014 року, що набрало законної сили, зазначено, що згідно з довідкою НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршин від 19 грудня 2013 року № 01-31/356 на підставі наказу від 04 жовтня 2013 року № 65-К ОСОБА_1 звільнено з 07 жовтня 2013 року з посади директора НВК «СЗШ-ліцей» м. Моршин та проведено повний розрахунок в сумі 10 587 грн 25 коп. Даний факт стверджується також письмовими поясненнями виконуючого обов`язки директора школи Левкович Г. Б. Цим спростовуються, посилання позивача на те, що з ним не проведено розрахунок в день звільнення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Судом встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2014 року у справі № 456/5474/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради, третя особа - Левкович Т. В. , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відмовлено (а.с. 6, т. 1).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам дійшли правильного висновку про те, що обставини щодо своєчасності проведення повного розрахунку встановлено рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2014 року у справі № 456/5474/13-ц, що набрало законної сили, у зв`язку з чим суд не вправі давати оцінку обставинам, що були предметом розгляду справи, рішення суду по якій набрало законної сили.

При цьому суд правильно відхилив клопотання управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради про застосування строку позовної давності, оскільки відмова у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суд першої та апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 402 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара