Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 456/4952/18

провадження № 61-15970св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 .

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 серпня 2020 року у складі судді Шрамко Р. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення громадського будинку кафе на 18 посадочних місць, розташованого на АДРЕСА_1 , з належними до нього навісом «Б», навісом «В», огорожею №1 та воротами № 2 (незавершене будівництвом, готовністю 68 %) та здійснити його поділ в натурі по 1/2 частині між забудовниками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20 квітня 2004 року № 129 виключено зі складу забудовників ОСОБА_3 та дозволено проведення проектно-пошукових робіт підприємцю ОСОБА_2 , а рішенням виконкому Стрийської міської ради від 24 лютого 2005 року № 54 його ( ОСОБА_1 ) включено до складу забудовників.

Будівлі кафе, яка будується забудовниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 29 березні 2005 року присвоєно поштовий адресний номер АДРЕСА_1 .

З 2004 року, з моменту включення його до складу забудовників, до 2018 року вони з ОСОБА_2 , як забудовники, в рівних частках приймали участь у будівництві вказаного об`єкта, а саме: купували будівельні матеріали, займались їхньою доставкою, проводили будівництво об`єкта особисто власними силами та вміннями, проводили оплату праці найманим працівникам.

16 листопада 2017 року державним реєстратором Грабовецької сільської ради Стрийського району за ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку площею 0,03 га, кадастровий номер 4611200000:04:008:0006, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а 29 червня 2018 року видано технічний паспорт на громадський будинок - кафе на 18 посадочних місць за вказаною адресою.

21 вересня 2018 року державним реєстратором Грабовецької сільської ради Стрийського району за ОСОБА_2 зареєстровано нежитлове приміщення - кафе на 18 посадочних місць (незавершене будівництвом, готовністю 68 %).

Після реєстрації земельної ділянки та нежитлового приміщення забудовник ОСОБА_2 відмовився проводити поділ земельної ділянки та нежитлового приміщення.

Посилаючись на те, шо ОСОБА_2 порушено його права як забудовника та співвласника спірного нерухомого майна, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення громадського будинку - кафе на 18 посадочних місць на АДРЕСА_1 з належними до нього навісом «Б», навісом «В», огорожею № 1 та воротами № 2 (незавершене будівництвом, готовністю 68%).

Здійснено поділ в натурі по 1/2 частині зазначеного нежитлового приміщення між забудовниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Скасовано арешт, накладений ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року, на вказане нежитлове приміщення.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є забудовником спірного об`єкта згідно з рішенням виконкому Стрийської міської ради від 24 лютого 2005 року, рішення органу виконавчої влади про виключення його з числа забудовників не приймалось.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 серпня 2020 року скасовано в частині поділу в натурі по 1/2 частині нежитлового приміщення громадського будинку кафе на АДРЕСА_1 з належними до нього будівлями між забудовниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та в тій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В решті рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 серпня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу спірного нежитлового приміщення та відмовляючи в цій частині у задоволенні вимог, виходив із того, що позивачем не доведено наявності технічної можливості здійснення поділу в натурі приміщення громадського будинку кафе на 18 посадочних місць на АДРЕСА_1 з належними до нього навісом «Б», навісом «В», огорожею № 1 та воротами № 2 (незавершене будівництвом, готовністю 68 %) та не запропоновано жодного варіанту такого поділу.

У решті апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від18 грудня 2019 року в справі № 200/22329/14-ц та постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року в справі № 6-159цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Позивачем не надано доказів а судами не встановлено набуття права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне нежитлове приміщення, отримання ним правовстановлюючого документа.

Позивачем не доведено, що між ними укладався договір, який регулює взаємовідносини щодо організації спорудження об`єкта спірного будівництва з використанням його власних коштів та визначення прав й обов`язків забудовника, в тому числі строків здачі об`єкта в експлуатацію, порядку фінансування та порядку поділу майна після завершення такого будівництва.

Окрім того, суди не звернули увагу на те, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено. Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеної будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 подав пояснення до відзиву, в яких вважає його необґрунтованим, підтримує викладені в касаційній скарзі доводи та наполягає на її задоволенні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Стрийського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 456/4952/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна та поділ майна в натурі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу № 456/4952/18 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20 квітня 2004 року № 129 внесено зміни до пункту 1.6 рішення міськвиконкому від 23 червня 2001 року № 159 та до пункту 3 рішення міськвиконкому від 18 вересня 2003 року № 302 в частині надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт, а саме: виключено зі складу забудовників ОСОБА_3 та дозволено проведення проектно-пошукових робіт підприємцю ОСОБА_2 , а рішенням виконкому Стрийської міської ради від 24 лютого 2005 року № 54 до складу забудовників включено ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 29 березні 2005 року будівлі кафе, яка будується забудовниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , присвоєно поштовий адресний номер: АДРЕСА_1 .

16 листопада 2017 року державним реєстратором Грабовецької сільської ради Стрийського району за ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку площею 0,03 га, кадастровий номер 4611200000:04:008:0006, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а 29 червня 2018 року на ім`я ОСОБА_2 видано технічний паспорт на громадський будинок - кафе на 18 посадочних місць за вказаною адресою.

18 вересня 2018 року державним реєстратором Грабовецької сільської ради Стрийського району за ОСОБА_2 зареєстровано нежитлове приміщення - кафе на 18 посадочних місць (незавершене будівництвом, готовністю 68 %).

Згідно звіту про вартість об`єкта - кафе на 18 посадочних місць, незавершене будівництвом, готовністю 68%, яке розташоване на АДРЕСА_1 , становить 1 622 288,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 серпня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від18 грудня 2019 року в справі № 200/22329/14-ц та постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року в справі № 6-159цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідач зареєстрував за собою право власності на все незавершене будівництво готовністю 68 %, чим порушив його права як забудовника та співвласника цього майна.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходячи з того, що ОСОБА_1 є забудовником спірного об`єкта, рішення органом виконавчої влади про його виключення з числа забудовників не приймалось, дійшов висновку про визнання за ним права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення громадського будинку - кафе на 18 посадочних місць, розташованого на АДРЕСА_1 , з належними до нього навісом «Б», навісом «В», огорожею № 1 та воротами № 2 (незавершене будівництвом, готовністю 68 %).

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів, виходячи з такого.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України ) та «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Не будучи до моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації права власності житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва (частина третя статті 331 ЦК України), тобто сукупності речей щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Вказане дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-338цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 157/1722/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 560/542/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 671/1453/15-ц.

Суди попередніх інтенцій під час розгляду даної справи встановили, що згідно з рішенням виконкому Стрийської міської ради від 24 лютого 2005 року № 54 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 також є забудовником нежитлового приміщення - кафе на 18 посадочних місць, розташованого на АДРЕСА_1 . Рішення про його виключення з числа забудовників органом виконавчої влади не приймалось.

Право власності на вказане нежитлове приміщення, яке є незавершеним будівництвом, зі ступенем готовності 68 %, 18 вересня 2018 року зареєстровано, тобто оформлено у передбаченому законом порядку, за ОСОБА_2 одноособово.

Таким чином, з урахуванням зазначених встановлених обставин та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно вважав, що частка кожного із забудовників становить по 1/2, а, відтак, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частину вказаного об`єкта незавершеного будівництва.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допущено порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі, оскільки у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин кожної із них та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожним із забудовників з огляду на правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-338цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, а тому колегія суддів відхиляє доводи скарги з цього приводу.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун