ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 457/1162/16-а

адміністративне провадження № К/9901/44407/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 11.04.2017 (суддя - Василюк Т.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (судді - Гудима Л.Я., Шинкар Т.І., Святецький В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради, треті особи - Управління Держземагенства у Дрогобицькому районі, Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог (том І а.с. 123 - 124) просив:

визнати незаконним та скасувати п.п. 13, 14, 15 рішення Трускавецької міської ради №107 від 03.03.2016 «Про надання дозволу та відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою»;

визнати протиправним та скасувати рішення Трускавецької міської ради №363 від 01.12.2016 «Про визначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для продажу на земельних торгах (аукціоні)».

Разом із позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачу відчужувати, передавати в оренду чи інше користування земельні ділянки по АДРЕСА_1 . (том І а.с. 19 - 20)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2016 позивач звернувся до відповідача із заявами про надання йому, як учаснику АТО, земельної ділянки для ведення садівництва, для індивідуального житлового будівництва та для будівництва індивідуальних гаражів. (том І а.с. 9 - 10)

До заяви позивач додав схему ділянки, позначену жовтим кольором на білому фоні з сайту кадастрової карти України, зображення місця розташування ділянки для надання з сайту Google Maps та зображення місця розташування ділянки для надання на загальній карті м. Трускавця з сайту Google Maps.

Відповідно до пунктів 13, 14, 15 рішення Трускавецької міської ради від 03.03.2016 №107 «Про надання дозволу та відмову в наданні дозволу на виготовлення документації на виготовлення документації із землеустрою» позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,23 га по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку, для ведення садівництва та для будівництва та обслуговування індивідуального гаража у зв`язку з невідповідністю зазначеної на картографічному матеріалі земельної ділянки вимогам генерального плану м. Трускавця. (том І а.с. 6 - 7)

Рішенням Трускавецької міської ради від 01.12.2016 №363 визначено для продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні) земельну ділянку орієнтовною площею 0,21 га на вулиці Помірецькій для ведення комерційної діяльності (будівництво та обслуговування об`єктів відпочинку) за рахунок земель Трускавецької міської ради, не наданих у власність та користування, та надано дозвіл Трускавецькій міській раді на виготовлення документацій із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначеної пунктом 1 цього рішення та на виготовлення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки. (том І а.с. 125)

Вважаючи вказані рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно відмовлено йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю на картографічному матеріалі земельної ділянки генеральному плану м. Трускавця, не зазначивши конкретно у чому саме полягає ця невідповідність. Вважає, що бажане місце розташування земельної ділянки повністю відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, в тому числі генеральному плану міста - курорту Трускавець.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 15.11.2016 заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Трускавецькій міській раді відчужувати, передавати в оренду та інше користування земельні ділянки по АДРЕСА_1. (том І а.с. 27)

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 01.12.2016 скасовано заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачу відчужувати, передавати в оренду та інше користування земельні ділянки по АДРЕСА_1. (том І а.с. 83 - 85)

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 11.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до генерального плану м. Трускавця, затвердженого рішенням відповідача №233 від 21.12.2011, спірна земельна ділянка знаходиться на резервних територіях санаторно-курортних закладів відпочинку та туризму та на території об`єктів туристичної інфраструктури, а тому не може бути надана у власність позивачу. Оскаржуване рішення є законним та таким, що прийняте органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог Земельного кодексу України та вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому є безпідставними посилання позивача на детальний план території м. Трускавця, оскільки такий на даний час перебуває у стані розроблення та не затверджений у встановленому законодавством порядку.

Крім того, суди виходили з того, що заходи забезпечення адміністративного позову скасовано, а оскільки згідно частини 5 статті 118 КАС України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно, то приймаючи оскаржуване рішення 01.12.2016 відповідач діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що спірна земельна ділянка не сформована, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно, натомість цільове призначення даної земельної ділянки допускає будівництво житлового будинку, а резервні території, на його думку, є вільними територіями.

Крім того, посилається на те, що відповідно до статей 186 254 КАС України ухвала набирає законної сили через п`ять днів, проте незважаючи на вказану норму закону відповідач прийняв рішення про визначення спірної земельної ділянки для продажу на земельних торгах під час заборони вчиняти будь-які дії щодо продажу чи передачі в оренду цих земельних ділянок.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тут і далі в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частин 1, 6 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на резервних територіях санаторно-курортних закладів відпочинку та туризму та на території об?єктів туристичної інфраструктури, що свідчить про невідповідність її місця розташування вимогам Генерального плану м. Трускавця.

Оскільки в силу приписів частини 7 статті 118 ЗК України невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генплану є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновки про правомірність відмови відповідача у наданні дозволу та прийняли рішення про відмову в задоволенні позову.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що рішення від 01.12.2016 №363 ухвалене відповідачем під час дії ухвали про забезпечення позову є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не спростовує з наступних мотивів.

Так, відповідно до частини 5 статті 118 КАС виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно.

За правилами частини 1 статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги лише якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Водночас відповідно до частини 6 статті 118 КАС України оскарження ухвали з питань забезпечення адміністративного позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, оскільки за правилами статей 118 254 КАС України (в редакції до 15.12.2017) ухвали з питань забезпечення адміністративного позову, в т.ч. про скасування забезпечення позову, підлягають негайному виконанню, заходи забезпечення позову втратили чинність з моменту постановлення ухвали про їх скасування, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність рішення відповідача від 01.12.2016 №363 та прийняли рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Інші доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і вказують на необхідність переоцінки доказів що, в силу положень частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 11.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук