Постанова

Іменем України

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 459/2973/18

провадження № 61-12504св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року, додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року у складі судді Жураковського А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 23 червня 1998 року, виданого бюро приватизації Державного підприємства Червоноградського управління житлово-комунального господарства, позивачу та його батькам - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 належала в рівних частках квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

Після його смерті спадщину прийняв позивач.

Згідно договору дарування від 25 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С., ОСОБА_6 подарувала позивачу належну їй 1/3 частку вищевказаної квартири.

11 березня 2004 року ОСОБА_6 склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2017 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину задоволено частково. Визнано недійсним видані відповідачу ОСОБА_1 державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Стеців М. Р. по спадковій справі, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 серпня 2004 року.

ОСОБА_2 є дочкою рідного брата позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_5 вона була неповнолітньою та входила до кола спадкоємців на підставі частини першої статті 1266 ЦК України.

Так, після набрання судовим рішенням законної сили, залишились не оформленими спадкові права на 1/3 частку вищевказаної квартири, які належали ОСОБА_5 та які підлягають поділу між спадкоємцями за законом, а саме: 1/9 частка належить позивачу, 1/9 частка належала його матері ОСОБА_6 , 1/9 частка належить ОСОБА_2 за правом представлення.

Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як позивач пропустив встановлений законом шестимісячний строк після смерті матері.

На день смерті матері позивачу не було відомо про необхідність подання заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців у зв`язку з тим, що така необхідність з`явилася тільки у 2017 році після набрання рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2016 року законної сили. Просив врахувати місце його постійного проживання в Республіці Польща.

Позивач просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавши додатковий строк шість місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Враховуючи дати виникнення, перебігу та результат судового спору у рамках цивільної справи № 459/2016/15-ц, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач з поважних причин пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_6 . Окрім цього, позивач пропустив строк для прийняття спадщини через велику відстань між місцем постійного проживання і місцем знаходження спадкового майна, оскільки до і після смерті матері виїхав на роботу за межі України в Польщу, де знаходився протягом тривалого часу. Такі причини пропуску строку є поважними, оскільки вони були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для прийняття спадщини.

Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 09 вересня 2021 року, заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 821, 47 судових витрат, що складаються з 7 116,67 грн витрат на професійну правничу допомогу та 704,80 грн судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У ліпні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , у якій просять скасувати рішення Червоноградського міського суду від 14 серпня 2020 року, додаткове рішення Червоноградського міського суду від 09 вересня 2020 року, постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахували висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Те, що позивач у період з 2013 року по 2016 рік більше часу проводив за кордоном не може визнаватися в якості об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для прийняття спадщини, оскільки позивач в межах шестимісячного терміну з дня смерті ОСОБА_6 був на території України та у м. Червонограді, зокрема, на похованні своєї матері. Суди в порушення всебічності, повноти та об`єктивності розгляду справи не витребували з Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону позивачем за період з дня смерті ОСОБА_6 до дня надання відповіді, хоча таке клопотання заявлялось в суді першої та апеляційної інстанцій. Суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, проте в супереч цим висновкам в оскарженому рішенні так і не обґрунтував, чому підстави, на які послався позивач як на поважні щодо пропуску строку для прийняття спадщини, є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення позивачем дій по прийняттю спадщини після смерті матері. Оскаржені судові рішення суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 639/2082/17, згідно якого необізнаність особи про наявність спадкового майна не може визнаватися судом поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Сума витрат на правову допомогу у розмірі 7 116,67 грн є неспівмірною із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 459/2973/18, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання (дії) рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року, додаткового рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року відмовлено.

У вересні 2021 матеріали цивільної справи № 459/2973/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , яке підписана представником ОСОБА_4 , про повідомлення про день та час розгляду справи відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року виправлено описку в ухвалах Верховного Суду від 28 липня 2021 року та 13 квітня 2022 року та вважати правильним особу, яка подає касаційну скаргу - « ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ».

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 липня 2021 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 161/9998/17, від 13 травня 2019 року у справі № 639/2082/17 та постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17).

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру, виданого бюро приватизації ДП Червоноградського управління ЖКГ квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності у рівних частинах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

19 серпня 2004 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 № 2-1696 , на підставі якого він 16 вересня 2004 року зареєстрував право власності на 1/3 частки вище вказаної квартири.

11 березня 2004 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла сину ОСОБА_1 .

25 грудня 2008 року ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/3 ідеальну частину квартири АДРЕСА_2 (договір дарування № 3192) та 15 червня 2009 року зареєстрував право власності на цю частку.

Станом на 15 червня 2009 року спірна квартира належала позивачеві на праві приватної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 .

30 червня 2015 року ОСОБА_2 подала позов до ОСОБА_1 , в якому просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 серпня 2004 року, зареєстровані в реєстрі за № 2-1696 та № 2-1698, згідно яких відповідач ОСОБА_1 успадкував майно, яке належало ОСОБА_5 на час його смерті, а саме: 1/3 частину квартири по АДРЕСА_1 (свідоцтво № 2-1696 ) та грошові вклади в ПАТ «Ощадбанк» (свідоцтво № 2-1698 ).

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року залишено без змін заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2016 року, яким визнано недійсними видані ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 серпня 2004 року, зареєстровані в реєстрі за № 2-1696 та № 2-1698. У справі № 459/2016/15-ц встановлено, що ОСОБА_2 в передбачений законом термін подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини на користь сестри.

Постановою Червоноградської державної нотаріальної контори від 16 серпня 2018 року № 965/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на 1/9 частину квартири АДРЕСА_2 , у зв`язку з пропуску ОСОБА_1 шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Протягом 2013-2016 р. позивач проживав і працював у Польщі, має там зареєстроване місце проживання та роботу з 2006 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1271 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18), на яку посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційній скарзі, зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи».

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави доля встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги суди зазначили, що на момент смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач був одноособовим власником спірної квартири. 13 листопада 2017 року набрало законної сили судове рішення, яким вирішено цивільний спір щодо спадкування часток на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Правовим наслідком вказаного судового рішення стало фактично відкриття спадщини ОСОБА_6 , що складається із 1/9 частки спірної квартири. Крім того, позивач до і після смерті матері виїхав на роботу за межі України в Польщу, де знаходився протягом тривалого час.

Колегія суддів вважає, що сам по собі той факт, що позивач був одноособовим власником спірної квартири та тривалий час перебував в Республіці Польща, не свідчить про існування об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Отже, вказані обставини не свідчать про існування поважних причин у розумінні статті 1272 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_1 за відсутності будь-яких поважних причин не вчиняв дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, то підстав для задоволення позову немає.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 161/9998/17, від 13 травня 2019 року у справі № 639/2082/17 та постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити; рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1 057,20 грн.

При подачі касаційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід задовольнити, судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 2 466,90 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року, додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 2 466,90 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року, додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук