ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року
м. Київ
справа № 460/12931/21
адміністративне провадження № К/990/5602/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (яке є правонаступником Управління Держпраці у Рівненській області; далі - Управління Держпраці) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року (прийняте у складі судді Дудар О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року (ухвалену у складі: головуючого судді Затолочного В.С., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Управління Держпраці про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування протоколу, припису та попередження, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування 31.08.2021 та складення за результатами його проведення акта інспекційного відвідування;
- визнати протиправним та скасувати акт інспекційного відвідування від 06.09.2021 № РВ733/245/АВ;
- визнати протиправним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення від 06.09.2021 № РВ733/245/АВ/П/ПТ;
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 06.09.2021 № РВ733/245/АВ/П (далі - Спірний припис);
- визнати протиправним та скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 06.09.2021 № РВ733/245.
Ухвалою суду від 15.09.2022 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта інспекційного відвідування та протоколу про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення інспекційного відвідування у позивача на підставі окремого доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці №Д-223/1/4.1-21 від 24.06.2021 щодо забезпечення контролю за оформленням трудових відносин. Окрім того, висновки відповідача про те, що на момент проведення інспекційного відвідування 31.08.2021 о 12:15 год. за місцем провадження діяльності позивача на робочих місцях перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виконували прибирання автомийки і щодо яких не надано документів про оформлення трудових відносин, є безпідставними. Вказані особи є неповнолітніми дітьми друзів позивача, які інколи приходять на роботу до позивача для спілкування. Жодних доказів, які б підтверджували те, що вказані особи виконували трудові функції працівника, відповідачем не надано та в акті інспекційного відвідування не зазначено.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано припис Управління Держпраці про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 06.09.2021 №РВ733/245/АВ/П та попередження Управління Держпраці про відповідальність за порушення законодавства про працю від 06.09.2021 №РВ733/245.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 січня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в процесі розгляду справи відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що Спірні припис та постанова прийняті з додержанням вимог законодавства, оскільки обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, Рівненський апеляційний суд встановив факти збору доказів відповідачем з порушенням прав неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що свідчить про неможливість використання судом у справі, що розглядається, посилань на відмову названих неповнолітніх від дачі пояснень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16.02.2023 Управління Держпраці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняте нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
У скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, у якій зазначено, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.
Також посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Зазначає, що судами попередніх інстанцій не правильно визначено сутність спірних правовідносин, які виникли між ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме не враховано, що такі правовідносини мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Судами попередніх інстанцій надано формальну оцінку сутності реальних відносин, які виникли між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та не перевірили факт можливого приховування існування між зазначеним підприємством та згаданими особами трудових відносин.
Позивач вказував на те, що наглядав за дітьми, однак на момент початку інспекційного відвідування вищезазначені особи перебували одні на мийці та позивач прибув на мийку лише за більше як годину після повідомлення телефонограмою інспекторами про початок перевірки.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., касаційну скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 27.03.2023 відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
31.08.2021 на підставі наказу відповідача від 30.08.2021 № 855, направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 30.08.2021 № 761-71/09-27 та окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 24.06.2021 № Д-223/1/4.1-21 працівниками відповідача було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході інспекційного відвідування з метою вивчення стану використання легальної найманої праці, встановлено, що на момент проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 о 12 год. 15 хв. 31.08.2021 за місцем провадження господарської діяльності на автомийці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (що знаходиться за адресою: 35400, Рівненська обл., Рівненський район, смт Гоща, вул. Рівненська, 11) на робочих місцях перебували: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виконували прибирання території автомийки « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Від надання письмових пояснень відмовилися. У зв`язку з відмовою від надання письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інспекторами праці складено акт про відмову від надання пояснень від 31.08.2021. У спілкуванні з інспекторами праці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що вони є працівниками ФОП ОСОБА_1 . На момент проведення інспекційного відвідування, не було надано жодних документів, які підтверджують належне оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які 31.08.2021 виконували обов`язки прибиральників. Таким чином, трудові відносини між даними особами не укладені. Також, відсутні договори про стажування за індивідуальною програмою.
Вказані обставини зафіксовані в Акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства з питань праці.
Зокрема, в Акті зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 :
- частини першої статті 21 КЗпП - між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не укладені трудові договори, за якими працівники зобов`язуються виконувати роботи, визначені цими угодами, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю;
- статті 24 КЗпП - працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 31.08.2021 допущені до роботи без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
06.09.2021 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № РВ733/245/АВ/П/ПТ у зв`язку з порушенням позивачем частини першої статті 21 КЗпП та статті 24 КЗпП.
06.09.2021 відповідачем винесено Спірний припис, яким зобов`язано позивача у строк до 01.10.2021 усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення.
06.09.2021 відповідачем також винесено попередження щодо позивача.
Не погодившись із Спірними рішеннями, позивач звернулася до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 КЗпП даний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Частиною першою статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 265 КЗпП визначено перелік порушень законодавства про працю, за які юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно зі статтею 188 КЗпП не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п`ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров`ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України від 26 квітня 2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю. Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров`ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків.
Як встановили суди, інспекційне відвідування позивача проведено у період з 31.08.2021 по 13.09.2021. Акт, у якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог КЗпП, складено 06.09.2021.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що особи, про яких йдеться у акті інспекційного відвідування, є особами неповнолітнього віку.
Так, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент проведення інспекційного відвідування було 14 років, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.05.2007 Тучинською сільською радою Гощанського району Рівненської області.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент проведення інспекційного відвідування також було 14 років, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23.05.2008 Тучинською сільською радою Гощанського району Рівненської області.
Позивач зазначає, що вищевказані особи є дітьми його друзів, які інколи бувають у позивача на роботі. При цьому, жодних трудових обов`язків вказані особи не виконували.
Фактично твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є працівниками позивача підтверджується виключно актом відмови від надання пояснень, складеним 31.08.2021 інспекторами праці Біловол О.М. та ОСОБА_4 , в якому зафіксовано, що вказані особи відмовились від надання пояснень, проте в усній формі повідомили, що є працівниками ФОП ОСОБА_1 ..
Поряд із цим, відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, а саме копії відеофіксації проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 31.08.2021, у зв`язку з її знищенням через системний збій комп`ютерної техніки інспектора, який проводив позаплановий захід.
Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій згідно з частинами першою та другою статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач стверджує, що при спілкуванні з інспекторами праці Білоус Ю.С. та ОСОБА_3 зазначили, що вони є працівниками ФОП ОСОБА_1 .
Даний факт дійсно відображений в Акті.
Разом із тим, матеріали справи не містять жодних доказів виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-яких робіт за дорученням керівника, з фіксацією конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку, що свідчить про відсутність трудових відносин, ознаками яких є також систематичність та тривалий характер виконання трудової функції.
Водночас суди обґрунтовано врахували висновки Рівненського апеляційного суду, викладені в постанові від 16.02.2022 у справі № 557/1552/21 за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № РВ733/245/АВ/П/ПТ від 06.09.2021 щодо ОСОБА_1 в частині порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП, якою постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 29.11.2021 скасовано, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП.
Рівненським апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітніми.
Працівниками Управління Держпраці вік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не встановлювався, пояснення у них були відібрані за відсутності їх батьків, а тому не можуть братися до уваги та підтверджувати обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, при розгляді зазначеної вище справи про адміністративне правопорушення, Рівненський апеляційний суд встановив факти збору доказів відповідачем з порушенням прав неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що свідчить про неможливість використання судом у справі, що розглядається, посилань на відмову названих неповнолітніх від дачі пояснень.
Враховуючи наведене вище та вимоги статті 78 КАС України, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в процесі розгляду справи відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що Спірні припис та постанова прийняті з додержанням вимог законодавства, оскільки обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо покликання відповідача на те, що Акт є основним та безпосереднім доказом виявлених порушень, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що акт перевірки є тільки службовим документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані у акті факти можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Тобто, акт є лише носієм доказової інформації.
Також суд слушно послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16 травня 2022 року у справі № 160/12640/20.
Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17 є безпідставним, оскільки у зазначеній справі суд виходив із того, що відповідачем належним чином доведено допуск певних осіб до роботи без укладання трудових договорів, тоді як у справі, що розглядається суди встановили, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що Спірні припис та постанова прийняті з додержанням вимог законодавства.
Отже, правовідносини у справі, що розглядається, та у справі, на судове рішення в якій послався відповідач, не є подібними.
Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, на які також здійснено посилання скаржником у касаційній скарзі, не є судовими рішеннями суду касаційної інстанції - постановами Верховного Суду у розумінні статті 355 КАС.
Інші доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки судом доказів у справі.
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко