ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 460/14458/21
адміністративне провадження № К/990/28048/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 (суддя Борискін С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 (судді: Бруновська Н.В. (головуючий), Матковська З.М., Хобор Р.Б.) у справі №460/14458/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо невизнання податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019 скасованим (відкликаним), нездійсненні перерахунку суми штрафу згідно податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019 та у не надсиланні нового податкового повідомлення-рішення на виконання пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України;
-зобов`язання визнати податкове повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019 скасованим (відкликаним), здійснити перерахунок суми штрафу та надіслати нове податкове повідомлення-рішення.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після набрання чинності Закону України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-ІХ) контролюючий орган відповідно до пункту 73 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України був зобов`язаний відкликати податкове повідомлення - рішення №00001600501 вiд 09.12.2019, провести перерахунок суми штрафу і надіслати (вручити) йому нове податкове повідомлення-рішення, проте протиправно вказаних дій відповідачем вчинено не було.
З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
3. Відповідач заперечуючи проти задоволення позову зазначав про те, що податкове повідомлення-рішення № 00001600501 вiд 09.12.2019 було предметом розгляду у адміністративній справі №460/971/20, і на час набрання чинності змін до Податкового кодексу України внесених Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ, знаходилась на стадії апеляційного оскарження. 20.10.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу Головного управління та ухвалив постанову по справі №460/971/20, якою в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасуванні, зокрема, податкового повідомлення-рiшення № 000001600501 вiд 09.12.2019 відмовлено повністю. Таким чином податкове повідомлення-рішення №000001600501 від 09.12.2019 є узгодженим. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення судів обґрунтовано наступним:
- нормами Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік обставин, за настання яких податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважається відкликаною, вчинення контролюючим органом додаткових дій, спрямованих на відкликання податкового повідомлення-рішення Податковим кодексом України не передбачено;
- встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга у справі №460/971/20, предметом розгляду якої є, зокрема правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019. Суди вказали, що у касаційній скарзі Товариство покликалося на неврахування судом апеляційної інстанції при перегляді рішення у справі №460/971/20 того, що 23.05.2020 набули чинності положення Закону №466-IX, яким доповнено пiдроздiл 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пунктом 73. Тобто, питання необхідності застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України є предметом доказування в межах справи №460/971/20 про оскарження податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019, а позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права. Суди також покликались на аналогічну правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 11.10.2021 в справі №320/5741/19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2022, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Українські лісопильні" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків та зборів, а також з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2019. Результати перевірки оформлені актом від 18.11.2019 №345/17-00-14-01/39414678.
За результатами перевірки з урахуванням заперечень ТОВ "Українські лісопильні" прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 № 00001590501, № 00001630502, №00001640502 та № 00001600501, яким застосовано штраф (штрафні санкції) у сумі 576 565,50 грн за відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 1 153 131 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення - рішення було залишено без змін.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в судовому порядку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі №460/971/20 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 № 00001590501, № 00001600501, № 00001630502, №00001640502.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2019 № 00001590501, № 00001600501, № 00001630502 та в цій частині прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №460/971/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020.
Також судами встановлено, що 26.10.2020 та 11.03.2021 позивач звертався до Головного управління ДПС у Рівненській області із заявами про скасування (визнання відкликаним) податкового повідомлення-рішення від 09.12.2019 № 00001600501.
22.04.2021 позивач також звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №171, в якій просив скасувати (визнати відкликаним) податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 №00001600501 та зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області перерахувати суму штрафу та надіслати нове податкове повідомлення-рішення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №320/3307/19, від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19, від 22.07.2020 у справі №826/15459/18, від 29.072020 у справі №2040/7658/18, від 05.08.2020 у справі № 580/1424/19, від 10.06.2021 у справі № 640/19407/19, від 17.11.2021 у справі № 160/15095/20, від 11.01.2021 у справі №480/3000/19, які свідчить про неправильне застосування судами положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
У зазначених постановах Верховним Судом вже сформовано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: ретроспективність дії положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України; право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення.
Позивач також вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що питання необхідності застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України є предметом доказування в межах справи №460/971/20 про оскарження податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019. Зазначає, що предметом позову у справі №460/971/20 є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2019 № 00001600501, натомість у цій справі (№460/14458/21) предметом є встановлення факту бездіяльності контролюючого органу та зобов`язання вчинити дії передбачені положеннями пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Зазначає про безпідставне посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 11.10.2021 у справі №320/5741/19, оскільки така не є ревалентною.
9. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу позивача надано не було, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили, зокрема з того, що у провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга у справі №460/971/20, предметом розгляду якої є, зокрема правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №00001600501 від 09.12.2019, а тому питання необхідності застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України є предметом доказування саме в межах справи №460/971/20 про оскарження податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, а також підставами та обґрунтуванням судових рішень.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову кореспондує зі способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Як вбачається з позовної заяви предметом позову в цій справі є визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо не вчинення певних дій (невизнання податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019 скасованим (відкликаним), нездійснення перерахунку суми штрафу за таким податковим повідомленням-рішенням, не надсилання нового податкового повідомлення-рішення) та зобов`язати контролюючий орган вчинити певні дії (визнати податкове повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019 скасованим (відкликаним), здійснити перерахунок суми штрафу та надіслати нове податкове повідомлення-рішення). Правовою підставою позивач визначив положення пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Натомість предметом позову у справі №460/971/20 є правомірність податкових повідомлень - рішень, зокрема, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001600501 від 09.12.2019. З рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №460/971/20 не вбачається, що позивач визначав правовою підставою для захисту свого права (визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001600501 від 09.12.2019) положення пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи №460/971/20 не проводили жодного аналізу та не надавали правової оцінки спірним правовідносинам щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019 в контексті пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та розміром заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Посилання судів при вирішення цієї справи на те, що досліджена ними касаційна скарга в справі №460/971/20 свідчить про те, що її вимоги обґрунтовано саме фактом набуття 23.05.2020 чинності положенням Закону №466-IX, яким доповнено пiдроздiл 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пунктом 73, а отже питання необхідності застосування пункту 73 є предметом доказування в межах справи №460/971/20 про оскарження податкового повідомлення-рішення № 00001600501 від 09.12.2019, є безпідставними, оскільки:
- суд у конкретній справі визначає предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог;
- при розгляді цієї справи суд не може визначати предмет доказування в іншій справі (№460/971/20);
- як вбачається з судових рішень у справі №460/971/20 пункту 73 не був підставою позову та предметом доказування в межах справи №460/971/20;
- оцінка доводам касаційної скарги в справі №460/971/20, зокрема і щодо застосування пункту 73, буде надана Верховним Судом саме в межах справи №460/971/20;
- судами першої та апеляційної інстанції у цій справі не може бути враховано доводи касаційної скарги в справі №460/971/20, яким не було надано оцінки Верховним Судом в межах такої справи №460/971/20.
З урахування зазначеного висновок судів попередніх інстанцій, що питання необхідності застосування пункту 73 є предметом доказування в межах справи №460/971/20, а позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права є помилковим.
Щодо посилань судів на правову позицію, висловленою Верховним Судом у постанові від 11.10.2021 в справі №320/5741/19, зокрема відносно того, що, оскільки на час апеляційного перегляду справи та ухвалення оскарженого рішення судом апеляційної інстанції Закон №466-ІХ набрав чинності, а тому положення пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким впроваджено ретроспективну дію закону у відповідних правовідносинах підлягали до застосування судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що з судового рішення апеляційної інстанції в справі №320/5741/19 вбачається, що судом проводився аналіз спірних правовідносин в контексті пункту 73, натомість в справі №460/971/20, в якій, як стверджують суди і мало розглядатись питання необхідності застосування пункту 73, суди взагалі не застосовували, не аналізували пункт 73. Відтак вказані правові висновки Верховного Суду не релевантні до цієї справи та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
11. Щодо суті спірних правовідносин в контексті пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який позивачем визначено як правову підставу позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу (пункт 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України).
Проте, 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-ІХ). Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктом 73.
Пізніше Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року №786-IX (набрав чинності 08 серпня 2020 року) до пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» також було внесеною зміни.
Так, відповідно до змісту абзацу другого пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у чинній редакції) штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень.
Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (абзац третій пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Колегія суддів погоджується з висновком судів відносно ретроспективної дії положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка полягає в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.
Наведений підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, в постановах від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19; від 21.04.2022 у справі №580/5563/20; від 10.08.2020 у справі № 640/6528/19; від 10.09.2020 у справі № 520/3188/19; від 21.10.2020 у справі №1.380.2019.001225; від 11.01.2021 у справі №480/3000/19.
Крім того, з аналізу пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вбачається, що такий застосовується до штрафів, які були нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за певними видами операцій (звільнені від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу та ін.).
Судами не встановлювались обставини, з`ясування яких є передумовою застосування наведених положень Закону № 466-ІХ, а саме: чи підпадають податкові накладні (розрахунки коригування) складені за операціями та відповідно до норм Податкового кодексу України, зазначених у наведеному вище пункті (пункту 73), за нереєстрацію яких застосовано штраф, чи є сплаченою визначена спірним податковим повідомленням-рішенням сума штрафу на дату набрання чинності Законом № 466-IX, з`ясувати позицію податкового органу щодо спірного акту індивідуальної дії, зокрема, встановити статус штрафних санкцій, застосованих цим рішенням на дату набрання чинності Законом № 466-IX та з`ясувати чи було направлено Товариству нове податкове повідомлення-рішення у відповідності до положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Наведені вище обставини є ключовими для вирішення даної справи та підлягають обов`язковому встановленню у цьому судовому процесі, проте такі залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті спірних правовідносин.
В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
12. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
13. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі №460/14458/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник