ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 460/14623/21
адміністративне провадження № К/990/11293/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 (судді Пліш М.А., Курилець А.Р., Мікула О.І.)
у справі №460/14623/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними.
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у здійсненні з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки від 26.07.2021 № 1289 виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області";
- зобов`язати відповідача здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 26.07.2021 № 1289 виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області".
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті з 01.12.2019 основного розміру пенсії на підставі довідки від 26.07.2021 № 1289, виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Рівненській області".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст.43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 №988, із обов`язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Рівненській області" про розмір грошового забезпечення від 26.07.2021 № 1289, з урахуванням раніше виплачених сум.
06.12.2024 позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 заяву про встановлення судового контролю повернуто без розгляду на підставі ч.2 ст.167 КАС України.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, в зв`язку з тим, що до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для надання документа про сплату судового збору та роз`яснено наслідки неусунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву, в якій останній просив врахувати практику Верховного Суду у справі №520/9769/19, згідно висновків якої на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення, відповідно, і з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами її розгляду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала про повернення заяви без розгляду не зазначена у вичерпному переліку ухвал, визначеному статтею 294 КАС України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та звернувся з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Покликається на те, що ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою та незаконною, оскільки порушує його право на судовий захист.
Просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 12.03.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження та справу направити до Рівненського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з касаційною скаргою доставлено до електронного кабінету відповідача 04.04.2025, однак останній не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.
Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
Відповідно до частин першої та другої статі 382 КАС України (в редакції до змін, внесених законом № 4094-IX від 21.11.2024) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Спеціальних правил оскарження ухвал, постановлених в порядку статті 382 КАС України, зазначена стаття не містить.
Відповідно до частини другої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначений статтею 294 КАС України.
Відповідно до пункту 3 цієї статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що ухвала про повернення заяви без розгляду відсутня у вичерпному переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі п.1 ч.1 ст.299 КАС України.
Верховний Суд уже вирішував питання можливості оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої на підставі частини другої статті 167 КАС України, про повернення заяви без розгляду, поданої в порядку статі 382 КАС України (в редакції до змін, внесених законом № 4094-IX від 21.11.2024).
У постанові від 15.02.2024 у справі №140/5192/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Верховий Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції таким, що суперечить положенням пункту 3 частини першої статті 294 КАС України, які передбачають можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
При цьому можливість оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції вказаною нормою КАС України не поставлена у залежність від того, на підставі якої конкретно норми цього Кодексу відбулося повернення відповідної заяви.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року, оскільки вказана ухвала суду першої інстанції підлягала оскарженню в апеляційному порядку.»
За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду, висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не можна вважати обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 скасувати.
Справу №460/14623/21 направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук