ПОСТАНОВА

Іменем України

09 травня 2025 року

Київ

справа №460/163/24

адміністративне провадження №К/990/31805/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 460/163/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (головуючий суддя - Щербаков В. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (суддя-доповідач - Шевчук С. М., судді: Кухтей Р. В., Нос С. П.),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (далі - позивач, ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2023 року: №10843/17000406 про застосування штрафу в сумі 102,37 грн; №10841/17000406 про застосування штрафу в сумі 2616,88 грн; №10838/17000406 про застосування штрафу в сумі 408,21 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вчинив усі залежні від нього заходи задля своєчасної сплати задекларованих зобов`язань, зокрема, у встановлений законом строк сформував і направив в банк платіжні інструкції, однак, сплата таких відбулась із запізненням через те, що 18 травня 2023 року Державна служба фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг) прийняв рішення про зупинення фінансових операцій по рахункам, що належать ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО». Рішення про продовження зупинення видаткових фінансових операції відносно ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» скасовано Держфінмоніторингом 31 травня 2023 року, після чого і здійснена оплата самостійно задекларованих зобов`язань. На переконання позивача, зазначені обставини унеможливлюють притягнення його до відповідальності на підставі статті 124 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адже в його діях відсутня вина.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 30 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

ГУ ДПС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 ПК України у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 ПК України, провело камеральну перевірку ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, за результатами якої складено акт №10546/Ж5/17-00-04-08-06/05424874 від 17 листопада 2023 року (далі - Акт камеральної перевірки).

В Акті камеральної перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50, пункту 287.3 статті 287 ПК України, а саме: платник податків порушив термін сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб згідно з податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9012230574, 9012230525, 9012230511 від 31 січня 2023 року, 9047079333 від 13 березня 2023 року, 9071444408, 9071448825 від 07 квітня 2023 року за квітень 2023 в сумі 62549,09 грн по граничному терміну сплати 30 травня 2023 року.

05 грудня 2023 року ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» подало заперечення на Акт камеральної перевірки, в якому вказало, що оплату узгоджених зобов`язань з орендної плати за квітень 2023 року виконало шляхом відправлення в банк платіжних інструкцій від 24 травня 2023 року, які не були своєчасно виконані саме банківською установою через накладення арешту на всі банківські рахунки Товариства Держфінмоніторингом. Водночас про ці обставини в межах встановленого строку для сплати грошових зобов`язань Товариство повідомило ГУ ДПС.

ГУ ДПС, розглянувши подані заперечення, надіслало позивачеві відповідь №10546/Ж5/17-00-04-06/05424874 від 17 листопада 2023 року, за змістом якої доводи платника податків відхилені, а висновки Акта камеральної перевірки залишені без змін.

20 грудня 2023 року ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення:

№10841/17000406, яким до ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб застосовані штрафні санкції у розмірі 5% - в сумі 2616,88 грн;

№10838/17000406, яким до ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб застосовані штрафні санкції у розмірі 5% - в сумі 408,21 грн;

№10843/17000406, яким до ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб застосовано штрафні санкції у розмірі 5% - в сумі 102,37 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань є доведеними і не заперечується самим позивачем. До позивача застосовані санкції на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, який не залежить від наявності/відсутності в діяннях платника податків вини. Відсутні в межах цієї справи і обставини, визначені у статті 112 ПК України, які є підставою для звільнення платника податків від відповідальності. Вина ж банку, на чому наполягав позивач в контексті підпункту 112.8.5 пункту 112.8 статті 112 ПК України, в даному випадку відсутня, адже операції по рахункам позивача були зупинені згідно з рішенням Держфінмоніторингу. З цих підстав суди дійшли висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень і відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Під час ухвалення судових рішень суди врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17160/21.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України обов`язковим є встановлення в діяннях платника податків складу правопорушення, зокрема, вини, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями, які були вчинені платником податків, та негативними наслідками у вигляді порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Вважає, що відсутність таких обставин є підставою для висновку про відсутність складу правопорушення і неможливість застосування юридичної відповідальності. Позивач доводить, що вчинив усі залежні від нього заходи задля дотримання вимог податкового законодавства, про що надав належні і допустимі докази. Однак, саме банківська установа перерахувала грошові кошти із запізненням, що унеможливлює притягнення позивача до відповідальності в тому числі на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Обґрунтовуючи доводи і вимоги касаційної скарги, ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» посилалося на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на підставі якого Верховний Суд ухвалою від 26 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі з метою перевірки зазначених доводів скаржника, визнавши обґрунтованими приведені обґрунтування щодо наявності винятку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

ГУ ДПС правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу і відповіді на нього, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є застосування пункту 124.1 статті 124 ПК України в контексті наявності/відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, що було спричинено прийняттям Держфінмоніторингом рішення про зупинення усіх видаткових операцій за рахунками платника податків.

Вирішуючи зазначене питання, суд касаційної інстанції виходить з такого.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 11 жовтня 2023 року у справі № 520/27650/21, від 06 лютого 2024 року у справі № 520/10368/21, від 04 липня 2024 року у справі № 520/1379/22, від 23 вересня 2024 року у справі № 520/10963/21, від 10 жовтня 2024 року у справі № 440/3061/23, від 16 грудня 2024 року у справі № 520/12978/23, від 19 березня 2025 року у справі № 520/25547/21 Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої пункт 124.1 статті 124 ПК України, як випливає з його змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Крім того, в постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17160/21, від 14 січня 2025 року у справі № 520/22838/23 Верховний Суд зазначав, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що і пункт 124.1 статті 124 ПК України може застосовуватися виключно за умови наявності в діяннях платника податків вини, адже остання в податкових правовідносинах завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу і є кваліфікуючою ознакою лише в конкретно визначених податковим законодавством випадках, що встановлено у пункті 109.3 статті 109 ПК України (у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи).

Водночас під час касаційного розгляду цієї справи суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність уточнення висновків, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду, щодо всеосяжної дії приписів пункту 124.1 статті 124 ПК України в будь-яких випадках, незалежно від причин, що призвели до податкового правопорушення.

Так, колегія суддів звертає увагу, що ПК України також визначає обставини, які звільняють платника податків від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 112.8 статті 112 ПК україни). Доведення платником податків наявності таких обставин унеможливлює притягнення його до фінансової відповідальності в тому числі й у разі, якщо наявність вини платника податків не є кваліфікуючою ознакою (умовою) для притягнення до фінансової відповідальності, тобто, й у випадку, передбаченому пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Посилання скаржника на те, що він не допустив порушення строку сплати узгодженої суми зобов`язань є безпідставними, оскільки зазначена обставина встановлена судами і підтверджена матеріалами справи. Під час розгляду справи позивач доводив наявність обставини, що звільняє його від відповідальності, передбаченої підпунктом 112.8.5 пункту 112.8 статті 112 ПК України [вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу)].

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність таких доводів позивача, оскільки не проведення банком платежів було пов`язане із наявністю рішення Держфінмоніторингу про зупинення видаткових операцій за усіма рахунками позивача, що не може ставитися саме у провину банку і визначатися як порушення позивачем норм податкового законодавства з вини банку. Про наявність інших обставин, які прямо передбачені пунктом 112.8 статті 112 ПК України, позивач не зазначав і наявність таких, як правильно зазначили суди, не вбачається з матеріалів справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття Держфінмоніторингом рішення про зупинення усіх видаткових операцій за рахунками платника податків не впливає на правозастосування, адже зазначена обставина не встановлена в ПК України як така, що звільняє від відповідальності. Відповідно, колегія суддів не знаходить підстав для не застосування або відступлення від вже усталеної позиції Верховного Суду з питання застосування статті 124 ПК України.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на вищенаведені висновки суду.

Варто зазначити, що суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не надав доказів протиправності дій Держфінмоніторингу, який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, щодо зупинення видаткових операцій позивача. Разом з тим, за наявності законних підстав, платник податків не позбавлений права скористатися механізмом відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у цій справі в окреслених статтею 341 КАС України межах встановлена за результатами касаційного перегляду справи, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін. Заперечення проти встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цієї справи у касаційній скарзі відсутні.

Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко