ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 460/16522/21

адміністративне провадження № К/990/27718/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №460/16522/21

за позовом ОСОБА_1

до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року (головуюча суддя: Дорошенко Н.О.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року (головуючий суддя: Онишкевич Т.В., судді: Нос С.П., Сеник Р.П.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, у якому просив суд:

1.1. стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за період з 5 липня 2021 року до 3 листопада 2021 року у сумі: 104651,60 грн (857,80 грн х 122 дні).

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що попередньо він мав судовий спір з відповідачем стосовно законності звільнення його з публічної служби. Цей спір був розглянутий адміністративним судом у рамках справи №460/6002/20. Позивач вказував, що рішенням від 5 липня 2021 року суд, серед іншого, поновив його на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, допустивши рішення в цій частині до негайного виконання. Втім відповідач не виконав цей присуд суду.

2.1. Також ОСОБА_1 указував, що суд апеляційної інстанції постановою від 3 листопада 2021 року скасував рішення місцевого суду в означеній частині та ухвалив нове судове рішення, яким поновив його на посаді прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону, а обов`язок поновлення поклав на військову прокуратуру Західного регіону України.

2.2. На основі цього ОСОБА_1 стверджував, що з 5 липня до 3 листопада 2021 року відповідач мав обов`язок поновити його на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, однак цього не зробив, тож на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що до спірних правовідносин не може бути застосована відповідальність, установлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, оскільки судове рішення від 5 липня 2021 року скасоване і не створює правових наслідків.

4.1. Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що судовому захисту підлягає порушене право особи і факт наявності порушеного права та спосіб його поновлення встановлюється відповідним судовим рішенням. У цьому контексті суд зауважив, що ОСОБА_1 обґрунтовує право на отримання спірних коштів судовим рішенням, яке було скасоване в апеляційному порядку через його незаконність.

4.2. На цій основі суд апеляційної інстанції указав, що невиконання незаконного судового рішення, ухваленого на користь особи, не може мати наслідком отримання цією особою будь-яких вигод чи переваг, що обумовлюються фактом наявності такого рішення суду, оскільки це суперечить принципу справедливості і в цілому не відповідає завданням правосуддя.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву

5. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

7. У цьому контексті скаржник стверджує, що суди не правильно застосували статтю 236 Кодексу законів про працю України, оскільки не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 27 січня 2022 року у справі №580/5185/20, від 28 липня 2022 року у справі №640/2806/21.

8. Позиція скаржника полягає в тому, що відповідач не виконав рішення суду від 5 липня 2021 року про поновлення його на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, тож стаття 236 Кодексу законів про працю України має бути застосована до проміжку часу, протягом якого це судове рішення було чинним і підлягало негайному виконанню.

9. У листопаді 2021 року відповідач подав відзиву на касаційну скаргу, просить цю скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

9.1. Відповідач зазначив, що задля виконання рішення суду у справі №460/6002/20 ОСОБА_1 був поновлений 27 липня 2021 року на посаді, з якої його звільнено, а саме: прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону. Указуючи на результат апеляційного розгляду справи №460/6002/20, стверджує, що на момент пред`явлення цього позову не існувало рішення суду, яке ним не було виконане.

9.2. Також відповідач вказав, що Верховний Суд постановою від 6 жовтня 2022 року у справі №460/6002/20 скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року та ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. 5 липня 2021 року Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №460/6002/20 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

10.1. Цим рішенням позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним і скасовано наказ військового прокурора Західного регіону України від 7 серпня 2020 року №515к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України та з органів прокуратури;

- поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури і на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері з 14 серпня 2020 року;

- зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 серпня 2020 року до 5 липня 2021 року включно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року та з урахуванням рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №460/7603/20 та від 10 грудня 2020 року у справі №460/4351/20;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10.2. Указане рішення суду було звернуте до негайного виконання в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

11. 7 липня 2021 року Рівненський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи про негайне виконання рішення суду у справі №460/6002/20 про поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

12. 29 і 30 липня 2021 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції відкрив виконавчі провадження за №66312231, №66312296 з виконання указаних виконавчих листів.

13. 27 липня 2021 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону видала наказ №486к, відповідно якого:

- ОСОБА_1 поновлено з 14 серпня 2020 року в органах прокуратури та на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України (пункт 2 наказу);

- наказано виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (пункт 3 наказу).

13.1. Підставою для видачі цього наказу слугувало рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у справі №460/6002/20.

14. 18 серпня 2021 року Рівненський окружний адміністративний суд за заявою ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України постановив окрему ухвалу у справі №460/6002/20 про виявлені порушення закону суб`єкта владних повноважень Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, відповідно до якої:

- визнано протиправним пункт 2 наказу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 27 липня 2021 року №486к в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді;

- для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону поновити ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення суду від 5 липня 2021 року у справі №460/6002/20.

15. 3 листопада 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі №460/6002/20 (провадження №А/857/16557/21), відповідно до якої:

- апеляційні скарги ОСОБА_1 та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволені частково;

- рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов задоволено частково;

- зобов`язано Військову пpoкypaтуру Західного регіону України поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України;

- стягнуто з Військової прокуратури Західного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі: 278785 грн;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

- у іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у справі №460/6002/20 залишено без змін.

16. Також 3 листопада 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі №460/6002/20 (провадження №А/857/15370/21), відповідно до якої:

- апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено;

- окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, що подана в порядку статті 383 КАС України, відмовлено.

17. 6 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення його на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за період з 5 липня 2021 року до 3 листопада 2021 року, тобто за період від дати ухвалення рішення суду першої інстанції у справі №460/6002/20, в частині, яка була звернута до негайного виконання, до дати скасування такого судового рішення в цій частині судом апеляційної інстанції.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

18. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

19. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

21. Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. Відповідно до частин другої-третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

24. Приписами статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

25. Серед іншого, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3 частини першої статті 371 КАС України).

26. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).

27. Згідно з частиною 7 статті 235 Кодексу законі про працю України (далі також - «КЗпП») рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

28. Відповідно до статті 236 КЗпП у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

IV. ОЦІНКА СУДУ

29. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року касаційне провадження в цій справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Спірні правовідносини виникли у зв?язку із невиконанням відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у справі №460/6002/20, допущеного до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі.

32. У своїх доводах скаржник поставив під сумнів правильність застосування судами статті 236 КЗпП, стверджуючи, що вони помилково не врахували висновки Верховного Суду стосовно її застосування у подібних правовідносинах та, відповідно, необґрунтовано відмовили у задоволенні його позову.

33. Ключовий довід касаційної скарги стосується питання, чи правильно зробили суди попередніх інстанцій, коли не застосували статтю 236 КЗпП до спірних правовідносин і, як наслідок, не стягнули з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

34. На переконання скаржника, оскільки у період з 5 липня до 3 листопада 2021 року було чинним рішення адміністративного суду, згідно з яким відповідач був зобов`язаний поновити його на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, а не на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України, як це було зроблено, то указані обставини свідчать про затримку виконання судового рішення і суди повинні були застосувати статтю 236 КЗпП до указаного періоду та стягнути середній заробіток.

35. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з тим, що з дати ухвалення рішення від 5 липня 2021 року у справі 460/6002/20 у відповідача виник обов`язок негайно виконати його в частині поновлення позивача на посаді, зазначеній у цьому рішенні.

36. Одночасно з цим, суди не застосували до спірних правовідносин статтю 236 КЗпП і дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що рішення місцевого суду від 5 липня 2021 року у справі №460/6002/20 в частині поновлення позивача на посаді скасоване постановою апеляційного суду від 3 листопада 2021 року.

37. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги щодо подібності правовідносин цієї справи зі справами, на які покликається скаржник, звертає увагу на таке.

38. Справа №580/5185/20 стосувалася позову ОСОБА_2 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності і стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

39. Обставини й підстави позову були пов`язані з тим, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі №823/3269/14, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, у частині поновлення позивача на посаді першого заступника прокурора Черкаської області було допущено до негайного виконання.

40. У справі №580/5185/20 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, позов задоволено частково.

41. Станом на дату прийняття судом першої інстанції рішення у справі №580/5185/20 позивач не був поновлений на роботі.

42. Постановою від 27 січня 2022 року Верховний Суд залишив ці рішення без змін, а касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишив без задоволення.

43. У справі №580/5185/20, виходячи із положень статі 19 Конституції України, статей 14 370 371 372 КАС України, статті 235 КЗпП, Суд указав, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

44. Одночасно з цим, Суд, з огляду на державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. У цьому контексті Суд зауважив, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Тож згідно зі статтею 236 КЗпП виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

45. Зрештою Суд указав, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

46. Натомість інша справа, на яку послався скаржник (№640/2806/21), стосувалася позову ОСОБА_3 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій.

47. Обставини й підстави позову були пов`язані з тим, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у справі №640/1219/20, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, в частині поновлення позивача на посаді було допущено до негайного виконання. Втім це рішення відповідач виконав лише 27 січня 2021 року.

48. У справі №640/2806/21 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2021 року, позов задоволено частково.

49. Постановою від 28 липня 2022 року Верховний Суд залишив ці рішення без змін, а касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишив без задоволення.

50. У справі №640/2806/21 Суд виходив, зокрема, з того, що положення статті 236 КЗпП встановлюють відповідальність роботодавця у виді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись. Суд вважав правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки відповідач невчасно виконав рішення суду про поновлення позивача на роботі, то останній має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробіток за час такої затримки.

51. Оцінка спірних правовідносин у справах №580/5185/20, №640/2806/21 та у справі ОСОБА_1 за характером урегульованих нормами права прав і обов`язків сторін спору свідчить про наявність спільних рис за їхнім змістом, а отже, про подібність цих правовідносин.

52. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин статтю 236 КЗпП, мотивувавши це тим, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у справі №460/6002/20 в частині поновлення позивача на роботі було скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року.

53. Слід віддати належне цьому висновку судів попередніх інстанцій, позаяк викладена мотивація причини через яку, на їхній погляд, стаття 236 КЗпП не може бути застосована у справі ОСОБА_1 , має певну логіку і містить у собі раціональне зерно.

54. Водночас сформований ними погляд на розв`язання указаного питання є неповним, адже не враховує того, що незастосування статті 236 КЗпП у подібних випадках здатне потурати невиконанню судових рішень.

55. Також подібне правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний суд не перегляне справу.

56. У цьому контексті слід зважати й на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника.

57. Зрештою стаття 236 КЗпП не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов`язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.

58. На основі цих обставин і міркувань Суд дійшов висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити таку виплату.

59. Інакше застосування статті 236 КЗпП може атакувати принцип обов`язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.

60. З огляду на викладене Суд не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що скасування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у справі №460/6002/20 у частині поновлення на роботі виключає можливість застосування статті 236 КЗпП до спірних правовідносин.

61. Тож Суд констатує, що у справі ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 236 КЗпП, їхні висновки є необґрунтованими й такими, що не враховують правові позиції касаційного суду.

62. Внаслідок цієї помилки суди першої й апеляційної інстанцій не встановили період затримки виконання рішення про поновлення позивача на роботі; не перевірили та не дослідили питання правильності здійсненого позивачем розрахунку середнього заробітку; не провели розрахунок належної до стягнення суми.

63. Отже, суди попередніх інстанцій не встановили усіх фактичних обставин справи та не дослідили відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням статей 9 242 308 КАС України.

64. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові. Тож наявні підстави для нового розгляду у справі.

65. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

66. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення судів попередніх скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

67. Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

68. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрат не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Рівненського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………………

…………………………………

…………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду