№ 460/23064/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 460/23064/23

адміністративне провадження № К/990/13521/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №460/23064/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління Служби безпеки України в Рівненській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Друзенко Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Запотічного І.І., Качмара В.Я.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Рівненській області (далі - відповідач, Управління), в якій просив:

- визнати протиправними дії щодо підміни посадовими особами показника "прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481,00 грн", на показник "прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102,00 гривні", встановленого законом на 01 січня 2022 року, для визначення розмірів посадового окладу і окладу за військове звання шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт при підготовці довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії;

- зобов`язати визначити розміри посадової окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2481,00 грн, встановленого з 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ (далі - Закон №1928-ІХ), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова КМУ № 704), виготовити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року для перерахунку пенсії, в якій відобразити нові розміри посадового окладу і окладу за військовим званням та інших щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення та премії, для проведення перерахунку пенсії, починаючи з 01 лютого 2022 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виконуючи рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №460/46452/22, що набрало законної сили 09 серпня 2023 року, Управління мало подати до Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2022 року за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення із служби), розрахувавши розмір посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт показника прожиткового мінімуму на працездатну особу, що встановлений Законом №1928-ІХ, тобто 2481 грн. Натомість відповідачем була підготовлена довідка №17/246 від 24 серпня 2023 року, де показник «прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2481 грн» підмінено на показник «прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів з 1 січня 2022 року - 2102 гривні».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно статті 7 Закону №1928-IX з 01 січня 2022 року знову було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - 2481 грн. та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - 2102 грн. для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Таким чином, оскільки оплата праці військовослужбовців регулюється спеціальним законом - Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), то для обчислення розміру посадового окладу та окладу за званням військовослужбовця станом на 01 січня 2021 року слід використовувати показник значення прожиткового мінімуму для працездатної особи на рівні 2102 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 7 Закону №1928-IX, пункту 4 постанови КМУ №704 та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 квітня 2023 року у справі №120/5264/22.

7. Скаржник вважає, що в основу перерахунку пенсій військовослужбовцям законодавець поклав базовий державний соціальний стандарт - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який у 2022 році склав 2481,00 грн, однак суди першої і апеляційної інстанцій необґрунтовано вважають, що правовою підставою для перерахунку пенсії має бути положення абзацу 6 статті 7 Закону №1928-IX, відповідно до якого у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102,00 грн.

8. Крім того, позивач зазначає, що у справі №120/5264/22 за аналогічних обставин, висновок у якій не був врахований судами першої і апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року для перерахунку пенсії з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2481,00 грн, встановленого з 01 січня 2022 року Законом №1928-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений положеннями постанови КМУ №704.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Касаційна скарга надійшла до Суду 09 квітня 2024 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №460/23064/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2024 року.

12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

13. Від Управління 24 квітня 2024 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено про відсутність підстав для її задоволення.

14. Питання застосування поняття розрахункової величини у вигляді «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року» та показника «прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами» було предметом розгляду у справі № 460/46452/22.

15. З огляду на це, відповідач доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що ключовим аспектом спірних правовідносин, які розглядаються у справі №460/23064/23 фактично є неналежне, на думку позивача, виконання Управлінням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №460/46452/22, яке набрало законної сили.

16. На цій підставі Управління вказує, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі №820/4261/18, від 09 липня 2019 року у справі №826/17587/18, від 31 липня 2019 року у справі №803/688/18, від 23 липня 2020 року у справі №661/89/17.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

17. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).

18. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі № 460/46452/22 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Рівненській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Визнано протиправними дії та зобов`язано Управління Служби безпеки України в Рівненській області підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ з врахуванням положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та всіх інших щомісячних видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 01 січня 2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2022 року.

19. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №460/46452/22 - без змін.

20. На виконання зазначеного судового рішення Управління Служби безпеки України в Рівненській області підготувало оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за № 17/46 від 24 серпня 2023 року.

21. В довідці вказано: «розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №460/46452/22 могло б бути встановлено станом на 01 січня 2022 року за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення із служби) начальник радіостанційного центру» наступним чином: посадовий оклад (тарифний розряд - 35) - 7903,00 грн., оклад за військовим званням (підполковник) - 1680,00 грн., надбавка за вислугу років - 50% - 4791,50 грн., надбавка за особливості проходження служби - 34% - 4887,33 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 20% - 1580,60 грн., надбавка за кваліфікацію - 7% - 553,21 грн., премія - 10,0% - 790,30 грн., а всього - 22185,94 грн.

22. Згідно з тарифною сіткою розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військово-службовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, що є додатком 1 до постанови КМУ №704, тарифному розряду « 35» відповідає тарифний коефіцієнт « 3,76».

23. Наведене свідчить про те, що у довідці №17/46 від 24 серпня 2023 року розмір посадового окладу та всіх інших щомісячних видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначено шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму на рівні 2102,00 грн. (7903,00: 3,76 = 2102,00).

24. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови для видачі довідки із застосуванням для визначення посадового окладу та всіх інших щомісячних видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розрахункової величини 2481,00 грн. позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково прийнятні з огляду на таке.

31. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

32. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20, від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20, від 19 червня 2024 року у справі №826/3942/16, від 16 серпня 2024 року у справі № 580/7686/23, від 12 вересня 2024 року у справі № 400/3098/22.

33. Згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей у сфері прав людини віднесено забезпечення кожному в Україні доступу до справедливого та ефективного судового розгляду незалежним і безстороннім судом, а також наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

34. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

35. Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

36. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

37. На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

38. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

39. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

40. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

41. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20, від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21, від 14 серпня 2023 року у справі № 480/279/21, від 08 вересня 2023 року у справі №640/21223/20 та від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.

42. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129 129-1 Конституції України, статтями 2 14 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

43. Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

44. Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.

45. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 520/7983/21, аналізуючи положення статті 129-1 Конституції України у взаємозв`язку із статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшов висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

46. Подібний висновок також сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 15/6834/15, від 18 лютого 2022 року у справі № 520/3601/19, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 та від 26 липня 2023 року у справі № 640/17504/19.

47. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

48. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

49. У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

50. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

51. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 16 лютого 2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 320/19014/23, від 21 лютого 2024 року у справі № 140/17323/23 та від 19 вересня 2024 року у справі № 400/3650/24.

52. Згідно зі статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

53. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

54. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

55. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

56. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

57. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

58. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 560/4755/20, від 14 серпня 2024 року у справі №580/5660/22, від 19 вересня 2024 року у справі № 400/3650/24.

59. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №460/46452/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Рівненській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Визнано протиправними дії та зобов`язано Управління Служби безпеки України в Рівненській області підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року з врахуванням положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та всіх інших щомісячних видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 01 січня 2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2022 року.

60. На виконання зазначеного судового рішення Управління Служби безпеки України в Рівненській області підготувало оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за №17/46 від 24 серпня 2023 року, відповідно до якої посадовий оклад (тарифний розряд - 35) - 7903,00 грн., оклад за військовим званням (підполковник) - 1680,00 грн., надбавка за вислугу років - 50% - 4791,50 грн., надбавка за особливості проходження служби - 34% - 4887,33 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 20% - 1580,60 грн., надбавка за кваліфікацію - 7% - 553,21 грн., премія - 10,0% - 790,30 грн., а всього - 22185,94 грн. Крім того, у цій довідці зазначено, що розмір посадового окладу та всіх інших щомісячних видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначено шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму на рівні 2102 грн.

61. Вважаючи невірним розмір прожиткового мінімуму, з якого відповідач здійснював обрахунок посадового окладу та всіх інших щомісячних видів грошового забезпечення під час видачі на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №460/46452/22 довідки від 24 серпня 2023 року №17/46, позивач звернувся із позовом у цій справі № 460/23064/23, рішення у якій оскаржуються.

62. Як правильно зазначено відповідачем у відзиві на касаційну скаргу та вбачається зі змісту позовної заяви, за своєю суттю цей спір виник у зв`язку з неправильним, на думку позивача, виконанням відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №460/46452/22, що виявилося у неврахуванні висновків суду, викладених в зазначеному рішенні, а саме, за твердженням позивача, суд у цій справі не вказував про необхідність застосування розміру прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами у розмірі 2102 грн.

63. Таким чином, Суд, враховуючи те, що спірна довідка Управління від 24 серпня 2023 року №17/46 підготовлена та видана позивачу на виконання судового рішення у справі №460/46452/22, про що прямо зазначено у цій довідці (аркуш справи 9), доходить висновку, що заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії

64. Вказане дозволяє Суду стверджувати, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

65. Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

66. Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

67. Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

68. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права (права на виконання судового рішення).

69. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 17 червня 2021 року у справі № 640/17491/19, від 26 липня 2023 року у справі № 640/17504/19.

70. За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

71. Суд зауважує, що у разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

72. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

73. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18, від 9 липня 2019 року у справі №826/17587/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17, від 17 червня 2021 у справі № 640/17491/19, від 28 лютого 2024 року у справі № 400/3416/20, від 06 серпня 2024 року у справі № 560/4755/20, від 14 серпня 2024 року у справі №580/5660/22, від 21 серпня 2024 року у справі № 200/63/23.

74. На підставі вищевикладеного, Суд вважає за необхідне вказати, що вимоги особи, заявлені шляхом подання окремого позову, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, є недопустимими у рамках окремого судового провадження. У разі, якщо особа вважає, що при виконанні судового рішення були порушені її права, свободи чи інтереси були порушені такими рішеннями, остання має право скористатися механізмом судового контролю за виконанням рішення, передбаченим статтею 383 КАС України. Такий підхід забезпечує дотримання принципів процесуальної економії (уникає дублювання спорів з одним і там самим предметом), сприяє ефективному виконанню судових рішень (оскільки забезпечує своєчасний і належний контроль за виконанням судових рішень), захисту прав і законних інтересів учасників процесу та в цілому підвищує рівень довіри до судової системи.

75. Враховуючи викладене, колегія суддів також погоджується з доводами відповідача, зазначеними у відзиві на касаційну скаргу про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі №820/4261/18, від 09 липня 2019 року у справі №826/17587/18, від 31 липня 2019 року у справі №803/688/18, від 23 липня 2020 року у справі №661/89/17 про те, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

76. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

77. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

78. Водночас, відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

79. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

80. Аналогічна правова позиція щодо тлумачення пункту 4 частини першої статті 238 КАС України викладена у постановах Верховного Суду від 6 квітня 2020 року у справі №766/4587/16-а, від 6 жовтня 2021 року у справі №520/16416/2020, від 26 жовтня 2021 року у справі №420/14439/20, від 9 лютого 2022 року у справі №420/14441/20, від 5 травня 2022 року у справі №380/11595/20 та 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20.

81. Відтак, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору (видача довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2022 року за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення із служби)) і між тими самим сторонами, то є підстави для закриття провадження у справі №460/23064/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

82. На цій підставі, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 7 Закону №1928-IX, пункту 4 постанови КМУ №704 та не врахування висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 04 квітня 2023 року у справі №120/5264/22, оскільки останні не спростовують вищенаведених висновків Верховного Суду. Всі доводи позивача зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій про необхідність розгляду справи саме в рамках перевірки належності виконання рішення у справі №460/46452/22.

83. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

84. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

85. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

86. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

87. Суд враховує сформовані та вже усталені позиції ЄСПЛ стосовно виконання судових рішень, які полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).

88. Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

89. Відповідно до пункту 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

90. У пункті 33 рішення ЄСПЛ «Сокур проти України» (заява № 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

91. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Рекомендацій КМРЄ Rec(2003)16 щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law) держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

92. Окрім того, як зазначено у пункті 5 Рекомендацій КМРЄ Rec(2004)20 щодо судового розгляду адміністративних актів (on judicial review of administrative acts) та пунктах 91-92 Пояснювальної записки до цих Рекомендацій: суд повинен бути наділений необхідними повноваження для забезпечення ефективного виконання рішення суду; виконання судових рішень є важливим аспектом ефективності контролю, і вкрай необхідно забезпечити виконання відповідними адміністративними органами рішень суду. повинна бути гарантована можливість забезпечення виконання адміністративним органом судового рішення. Ця Рекомендація схвалює Рекомендацію № R (2003) 16 щодо виконання адміністративних та судових рішень у сфері адміністративного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

94. З огляду на імперативні приписи частини першої статті 354 КАС України щодо закриття провадження у справі, якщо, зокрема, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, інші доводи та мотиви касаційних скарг Суд до уваги не приймає.

95. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись статтями 341 345 349 354 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року скасувати.

Провадження у справі № 460/23064/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Шарапа

С.М. Чиркін