ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 460/25173/23
адміністративне провадження № К/990/31248/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Рибачук А.І., Стеценко С.Г.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 (суддя - Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 (судді - Іщук Л.П., Обрізко І.М., Шинкар Т.І.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 зернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, встановивши із 01.09.2023 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсій не страхування») за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017.
В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, на неї розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому обчислення розміру її пенсії повинне здійснюватися шляхом встановлення доплати до пенсії за кожен повний рік стажу роботи понад 15 років шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік, в чому відповідачем протиправно відмовлено.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з жовтня 1991 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (посвідчення 4 категорії).
Розмір пенсії позивача обчислений за правилами частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003.
23.08.2023 позивач звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії з встановленням доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017.
Листом від 27.09.2023 №32756-30046/Д-02/8-1700/23 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ (в редакції чинній на дату подання позивачем заяви про перерахунок пенсії) збільшення пенсії, зокрема на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років чоловікам та 15 років жінкам, але не вище 75% заробітку застосовується лише у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV. Також, відповідач своєму листі зазначив, що у разі обрахунку розміру пенсії позивачки за новими правилами, наведеними вище, її розмір буде меншим попереднього, у зв`язку із чим відсутні підстави для його проведення.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення розміру пенсії без встановлення доплати до пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII в редакції чинній до 01.10.2017, позивачка звернулася до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.03.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивачу пенсія обрахована на умовах, визначених у частині першій статті 27 Закону №1058-IV і позивач не виявила бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої цієї статті, то правові підстави для застосування пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ відсутні.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема покликається на те, що суди дійшли помилкового висновку про неможливість застосування до позивача положень пункту 2 статті 56 Закон №796-XII у зв`язку з непризначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, оскільки попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормового стажу без умови призначення пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону №1058-IV. Враховуючи, що пенсія їй призначена до змін, внесених Законом №2148-VIII, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, яка була чинна на момент призначення їй пенсії і передбачала пільгове обчислення понаднормового стажу без умови призначення пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону №1058-IV.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на те, що Верховний Суд у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21, зазначає, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від таких висновків.
Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався. Копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримано відповідачем 27.08.2024.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
У справі, яка розглядається, ключовим є питання про поширення пункту 2 статті 56 Закону №796-XII в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за правилами якого умовою для збільшення громадянам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж є призначення їм пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди застосували висновки Верховного Суду у постановах від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12.12.2022 у справі №280/656/20, від 10.01.2024 у справі №300/168/21.
Водночас, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 відступив від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах у такий спосіб:
(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.
Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів доходить висновку, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон №2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 16.07.2024 у справі №300/5114/23, від 02.10.2024 у справі №460/6767/23, від 08.10.2024 у справі 460/24044/23, від 04.11.2024 у спарві №240/30679/23, від 18.11.2024 у справі №460/19095/23, від 22.11.2024 у справі №460/24038/23.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж не можна визнати обґрунтованими.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили виключно з відсутності визначеного законом за позивачем права на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.
При цьому, питання наявності у позивача додаткового, понад мінімально встановленого, стажу та його розмір судами не з?ясовувалось і відповідні докази не досліджувались.
Такі обставини мають ключове значення для правильного вирішення справи, оскільки саме з ними закон пов`язує можливість збільшення пенсіі яку вимагає позивач.
В силу приписів, статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В силу визначених статтями 341 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового судового розгляду суду необхідно встановити зазначені у цій справі фактичні обставини щодо наявності у позивача додаткового, понад мінімально встановленого, стажу та на підставі досліджених доказів постановити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постанову Восьмового апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 скасувати, а справу №460/25173/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.І. Рибачук
С.Г.Стеценко