ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 460/28139/23

адміністративне провадження № К/990/11129/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаймілк» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Поліщук О. В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, ухвалену колегією суддів у складі Кузьмича С. М., Гудима Л. Я., Качмара В. Я., у справі № 460/28139/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаймілк» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скаймілк» (далі - позивач, скаржник, ТОВ «Скаймілк») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2023 року № 765517000701, яким нараховано пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 172236,95 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував, що відповідач неправомірно нарахував пеню за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічних операціях, оскільки безпідставно не взяв до уваги форс-мажорні обставини, пов`язані з неможливістю доставки придбаного товару через припинення роботи морських портів у зв`язку із запровадженням воєнного стану. На підтвердження цього позивач надав для перевірки сертифікат про форс-мажорні обставини, який безпідставно не був врахований.

Також позивач наголошував, що протягом карантину, який тривав на час спірних правовідносин, було встановлено мораторій, відповідно до якого платникам податків не нараховувалася пеня, а нарахована, але не сплачена пеня підлягала списанню.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 10 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, відмовив у задоволенні позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що на пеню за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, яка передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», не поширюються положення пункту 52-1 підрозділу XX Податкового кодексу України щодо мораторію.

Також, суди попередніх інстанцій зауважили, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки), так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити. Наданий позивачем сертифікат не вказує про наявність зв`язку між форс-мажорними обставинами на території України та можливістю повернення коштів від фірми-нерезидента, а інших доказів наявності форс-мажорних обставин, окрім сертифікату, надано не було.

При цьому, введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для несвоєчасного перерахування контрагентом-нерезидентом на рахунок позивача коштів в межах зовнішньоекономічного контракту.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили:

Головне управління ДПС у Рівненській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙМІЛК» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному імпортному контракту № б/н від 21 січня 2022 року, укладеного з фірмою-нерезидентом «Iceland Aviation Academy ehf.» (Ісландія) за період з 21 січня 2022 року по 30 червня 2023 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган склав акт від 04 серпня 2023 року № 7085/Ж5/17-00-07-04/44354145, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем частини першої, третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, а саме: порушення законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті в сумі 50000,00 євро при виконанні зовнішньоекономічного імпортного контракту № б/н від 21 січня 2022 року, укладеного з фірмою-нерезидентом «Iceland Aviation Academy ehf.» (Ісландія).

Перевіркою встановлено, що на виконання умов вказаного вище контракту, позивач перерахував зазначеному контрагенту-нерезиденту передоплату у розмірі 50 000,00 євро згідно з платіжною інструкцією № 2 від 01 лютого 2022 року. Отже, граничний строк надходження товару - 31 січня 2023 року. У зв`язку з невиконанням умов контракту, валютні кошти в сумі 50000,00 євро було повернуто фірмою-нерезидентом на валютний рахунок позивача відповідно до платіжної інструкції від 01 березня 2023 року № FAAS306005276500. Відтак, порушено граничні строки розрахунків у період з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року - на 29 днів.

На підставі висновків акту перевірки Головне управління ДПС у Рівненській області ухвалило податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2023 № 765517000701, яким визначило пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 172236,95 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скаймілк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у контексті того, чи повинна нараховуватися пеня за порушення граничних строків розрахунків у зовнішньоекономічних операціях у разі неможливості поставки товару за умови повернення контрагентом-нерезидентом попередньо сплачених позивачем коштів.

Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок, що датою завершення імпортних операцій є дата зарахування повернутих коштів на поточний рахунок позивача, а нормами валютного законодавства не передбачено здійснення нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у випадку повернення нерезидентом коштів попередньої оплати у зв`язку із неможливістю поставки товару.

Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Це Положення, відповідно до пункту 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач перерахував контрагенту-нерезиденту попередню оплату за поставку повітряного судна у розмірі 50 000,00 євро згідно з платіжною інструкцією № 2 від 01 лютого 2022 року.

У зв`язку з цим, згідно з зазначеними вище нормами граничний строк надходження товару - 31 січня 2023 року. Станом на момент перевірки товар імпортовано (поставлено) не було, а валютні кошти в сумі 50000,00 євро було повернуто контрагентом-нерезидентом на валютний рахунок позивача відповідно до платіжної інструкції від 01 березня 2023 року № FAAS306005276500. Відтак, порушено граничні строки розрахунків у період з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року - на 29 днів.

Зазначені обставини та порядок обчислення строків та тривалості не є спірними.

Підстави позову та порушене скаржником у суді касаційної інстанції питання стосуються правозастосування норм законодавства щодо порядку валютного нагляду за імпортною операцією у разі повернення коштів, а також щодо підстав для призупинення граничних строків розрахунків, а саме виникнення форс-мажорних обставин.

Аналізуючи доводи скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо визначення дати завершення імпортної операції у разі повернення нерезидентом передоплати у зв`язку з неможливістю поставки товару, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з підпунктом 2 пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 (далі - Інструкція № 7), Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків з дати:

здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Згідно з підпунктом 5 пункту 12 Інструкції № 7 зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов`язань за договором відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів.

Отже, вказана Інструкція передбачає можливість коригування вартості імпортної операції, у тому числі її повного зменшення до нуля у разі повернення нерезидентом усієї суми передоплати. Проте колегія суддів наголошує, що припинення валютного нагляду через зменшення суми операції до нуля саме по собі не звільняє резидента від відповідальності за порушення строків, визначених законодавством для завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

При цьому слід зазначити, що порушення граничних строків розрахунків відбувається саме в момент їх прострочення, а наступне повернення коштів нерезидентом, навіть у повному обсязі, не усуває юридичного факту порушення, яке вже мало місце.

Інше тлумачення норм валютного законодавства створювало б передумови для зловживання правом, дозволяючи резидентам уникати відповідальності шляхом повернення коштів після прострочення граничних строків розрахунків, що не відповідає меті та завданням законодавства щодо валютного контролю.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у разі повернення нерезидентом попередньої оплати поза межами граничного строку, прострочення строків розрахунків тягне за собою відповідальність з наступного дня після закінчення граничного строку до дати зарахування повернутих коштів на рахунок резидента.

Щодо підстав для звільнення від відповідальності у зв`язку з випадком надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажору)

Частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIII визначає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях наголошував на тому, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 у розвиток правової позиції, сформульованої Верховним Судом у подібних правовідносинах, зазначила, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач обґрунтував наявність форс-мажору лише сертифікатом Торгово-промислової палати, який засвідчує факт припинення роботи українських морських портів у зв`язку з воєнним станом, що унеможливило доставку товару морем.

Проте, не заперечуючи загальновідомих обставин щодо тимчасового припинення роботи морських портів, Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність такого сертифікату сама по собі не є доказом того, що вказані обставини були об`єктивно непереборними саме щодо виконання конкретного зобов`язання позивача. Ураховуючи специфіку предмета договору (поставка літака в розібраному вигляді), позивач та його контрагент мав можливість розглянути альтернативні шляхи та способи доставки, або ж, у разі неможливості цього, вживати заходів щодо зміни умов договору чи його розірвання з поверненням попередньо перерахованих коштів.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів (листування тощо) того, що позивач або його контрагент-нерезидент намагалися вирішити ситуацію шляхом узгодження іншого способу доставки або вели переговори щодо зміни умов договору чи його розірвання. Також не підтверджено, що введення воєнного стану могло об`єктивно вплинути на можливість здійснення повернення коштів контрагентом-нерезидентом у встановлений граничний строк, оскільки операція залежить виключно від волевиявлення контрагента і здійснюється відповідними фінансовими установами країни розташування, а тому вплив зазначених позивачем обставин є сумнівним.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та об`єктивною неможливістю виконати зобов`язання, яке полягало у поверненні контрагентом-нерезидентом попередньо сплачених коштів.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно не врахували сертифікат Торгово-промислової палати як безумовну підставу звільнення позивача від відповідальності за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічних операціях.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Таким чином, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаймілк» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 460/28139/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко