ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №460/2999/18

адміністративне провадження №К/9901/32719/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 460/2999/18

за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про визнання протиправною бездіяльності

за касаційною скаргою Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)»

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді Сподарик Н. І.,

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т. В., суддів: Іщук Л. П., Обрізка І. М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» (далі - відповідач, ВК № 96) про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов утримання, відповідно до вимог чинного законодавства країни, яке визначає умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі.

2. На обґрунтування позову позивач зазначав, що за період відбування ним покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)», починаючи з 18 вересня 2004 року, адміністрацією установи порушувались житлово-побутові та санітарні вимоги законодавства щодо умов тримання засуджених.

3. Позивач зазначає, що приміщення камери № 27, в якій він відбував покарання, є надто вузьким (практично немає вільного місця), штучне освітлення не достатнє, природне освітлення та вікна відсутні (віконні прорізи виходять в середину будівлі), вентиляція дуже слабка, а у літню пору року припливи свіжого повітря практично відсутні. Також мали місце порушення санітарних умов та норм: туалет в камері відгороджений напівстіною, прикритий шторкою із простирадла, замість стіни і дверей, у камері постійний сморід та відсутність жодної приватності. Дворик для прогулянок не відповідав встановленим вимогам через вкрай недостатню площу, підлога дворику виготовлена з металевих прутів, свіжого повітря недостатньо, як і прямих сонячних променів через суцільну матову покрівлю (у теплу пору року вказане спричиняє парниковий ефект).

4. Представник відповідача надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України, яке затверджує структуру та штат колонії, а діяльність виправної колонії контролюється та координується Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, яке затверджує кошторис установи.

5. На думку відповідача, Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, що затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 124 від 28 липня 2005 року (далі - Типові правила), застосовуються виключно для обладнання нових та реконструкції і капітального ремонту діючих секторів максимального рівня безпеки. У секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, у якому відбував покарання позивач, реконструкцію та капітального ремонту не проведено, а тому Типові правила не застосовуються до облаштування сектору максимального рівня безпеки відповідача. Відповідач також зазначив, що Державна установа «Городищенська виправна колонія (№ 96)» є колонією максимального рівня безпеки, а Типові правила поширюються на колонії із середнім рівнем безпеки, де відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі жінки, а отже не можуть бути застосовані до відповідача.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

6. ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі, з 18 вересня 2004 року відбував покарання в секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» (максимального рівня безпеки).

7. 16 жовтня 2018 року на підставі наряду Центральної комісії Адміністрації державної кримінально-виконавчої служби України № 4.3/8-2018 від 18 вересня 2018 року вибув для подальшого відбування покарання в державну установу «Дрогобицька виправна колонія № 40».

8. 04 квітня 2013 року головним спеціалістом Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини разом із регіональним координатором Уповноваженого з прав людини у зв`язках з громадськістю в Рівненській області та незалежним представником громадськості Секретаріату Уповноваженого з прав людини було здійснено моніторинговий візит до відповідача, за результатами якого складено звіту, у якому зазначено про виявлені недоліки та рекомендовано:

8.1. Державній пенітенціарній службі України вирішити питання щодо рівномірного розміщення у ВК № 96 засуджених дільниці приміщень камерного типу та довічного позбавлення волі з метою забезпечення мінімальної площі на одну особу та створення належних умов відбування покарання;

8.2. Вжити заходів щодо приведення камерних приміщень у відповідність до вимог нормативно-правових актів, у тому числі: забезпечити належні санітарно-гігієнічні умови в санітарних вузлах, замінити застарілий інвентар, обладнати їх напівавтоматичним зливом води; спальні місця у приміщеннях камерного типу та камерах для тримання засуджених до довічного позбавлення волі обладнати відповідно до встановлених законодавством норм площі; забезпечити у всіх камерних приміщеннях доступ до свіжого повітря, а також забезпечити достатній рівень природного та штучного освітлення;

8.3. Забезпечити належне фінансування планових та капітальних ремонтів приміщень ВК № 96, у тому числі заміни застарілого та зношеного обладнання кімнат побачень, інженерних споруд, тепло- та електромереж тощо;

8.4. Організувати та провести перевірку фінансової діяльності ВК № 96 щодо неповного перерахунку особистих коштів засуджених на депозитний рахунок в казначействі;

8.5. У ВК № 96 привести відповідно до вимог нормативно-правових актів обладнання дворів для проведення прогулянок засуджених, у першу чергу на дільниці для тримання засуджених до довічного позбавлення волі;

8.6. При стимулюванні правослухняної поведінки засуджених виключити випадки зловживання виховною функцією режиму. Переглянути застосування до засуджених дисциплінарних заходів у вигляді поміщення в ПКТ та ДІЗО на відповідність їх тяжкості вчиненого проступку;

8.7. Рекомендовано адміністрації ВК № 96 вжити заходів щодо покращення умов праці засуджених. Провести капітальні та поточні ремонти відповідно до визначених законодавством для виробничих об`єктів норм, працю засуджених організувати з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки та ї санітарії.

9. Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до органів прокуратури з приводу неналежних умов його тримання у ВК № 96 і за наслідками проведених прокурорських перевірок викладені ним факти були частково підтверджені.

10. На підтвердження вжиття заходів, спрямованих на покращення умов тримання засуджених відповідачем долучено до матеріалів справи акт, затверджений начальником ВК № 96 від 10 липня 2017 року про те, що за результатами обстеження комісією ВК № 96 приміщення прогулянкових двориків в секторі максимального рівня безпеки для засуджених до довічного позбавлення волі на предмет готовності до експлуатації, встановлено, що площа прогулянкових двориків становить 12,1 кв. м. кожного. Зазначено, що комісія вважає, що прогулянкові дворики в кількості 5 штук готові до експлуатації.

11. Відповідно до довідки інженера-будівельника ВК № 96 від 12 березня 2019 року сектор максимального рівня безпеки ВК № 96 розміщений в гуртожитку № 4, інвентарний № 10320010, 2004 року введення в експлуатацію, загальною площею 921 кв. м, загальним об`ємом 2991 куб. м, який перебуває на балансі установи.

12. Згідно зі змістом цього акта камера № 27, в якій утримувався позивач, розміщена на 1 - му поверсі гуртожитку № 4, має загальну площу 5,8 кв. м. У камері є віконний проріз розміром 0,93*1,2 м, у камері встановлений санвузол, що обладнаний унітазом, зливним бачком та умивальники. Санітарний вузол в камері відгороджений суцільною перегородкою висотою, що не менша 1 м, з дверима, що відчиняються ззовні. Вентиляцію в камері передбачено природну. Для збільшення доступу природного світла до вікон камер, де утримуються засуджені до довічного позбавлення волі, на світловому ліхтарі замінено прозору покрівлю. П`ять прогулянкових двориків для засуджених сектору приведені у відповідність до чинного законодавства - площа одного прогулянкового дворику становить більше 12 кв.м. Всього прогулянкових двориків на секторі довічного позбавлення волі 7 шт., з них 2 - для гри в настільний теніс та для занять вправами на тренажерах. Доступ свіжого повітря під час проведення прогулянок засудженими сектору регулюються 6-ма вентиляційними вікнами, які розміщені поряд з прогулянковими двориками. У весняно - літній період під час підвищення загальної температури повітря дані вікна постійно відкриті, а в осіньо-зимовий за їх допомогою здійснюється щоденне провітрювання.

13. Витягом з технічного паспорту гуртожитка № 4 підтверджено, що в камері № 27, де утримувався позивач норма жилої площі на одного засудженого дотримана. Разом з тим прокуратурою Рівненської області установлено, що у вказаній камері позивач відбував покарання із ще одним засудженим.

14. З метою покращення умов відбування покарань засуджених до довічного позбавлення волі було скеровано листи до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України № 30/08/1671 від 12 травня 2017 року, № 30/02/3808 від 12 вересня 2017 року, № 30/02/4971 від 28 листопада 2017 року, № 30/02/5340 від 15 грудня 2017 року, № 30/02/2415 від 04 червня 2018 року, № 30/02/3682 від 30 серпня 2018 року, № 30/02/3940 від 13 вересня 2018 року, № 30/02/4008 від 19 вересня 2018 року, № 30/18/4425 від 22 жовтня 2018року.

15. 22 серпня 2018 року начальником відділу моніторингу дотримання прав людини на належне утримання Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, головним спеціалістом відділу права на працю Департаменту моніторингу соціальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, регіональним координатором взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області, представником громадськості здійснено моніторинговий візит ВК № 96, у ході якого виявлено факти порушень прав засуджених, а також недоліки, які призводять до порушення права людини на належні умови тримання, про що складено звіт, у якому рекомендовано Міністерству юстиції України:

15.1. Забезпечити право на приватність засуджених у банному комплексі (обладнати душові кабіни шторками/перегородками);

15.2. Забезпечити належне штучне освітлення в жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації ВК №96;

15.3. Забезпечити норму жилої площі на кожного засудженого в окремих жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації ВК №96;

15.4. Провести ретельну перевірку фактів затримки/невідправки кореспонденції засуджених з ВК № 96 та вжити заходів щодо недопущення порушення права засуджених на листування;

15.5. Вжити заходів щодо повної реконструкції сектору максимального рівня безпеки ВК № 96, у якому відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності;

15.6. Організувати безперервний прийом засудженими препаратів антиретровірусної та замісної підтримувальної терапії, які хворі на ВІЛ/СНІД та перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії;

15.7. Вжити заходів щодо приведення трудових договорів із засудженими у відповідність до законодавства про працю з урахуванням особливостей, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України. Забезпечити належні умови тривалості робочого часу та відпочинку засуджених, що працюють у харчоблоці;

15.8. Повідомити до 28 вересня 2018 року Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про вжиті заходи реагування за фактами виявлених порушень прав людини, додавши копії матеріалів перевірки та управлінських рішень.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено.

17. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які утримувалися у секторі максимального рівня безпеки ВК № 96 в період з 18 вересня 2004 року по 15 жовтня 2018 року, не відповідали встановленим стандартам як у міжнародному, так і у національному законодавстві. У ході судового розгляду відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства у частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання позивача у вказаний період у ВК № 96.

ІV. Касаційне оскарження

18. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 25 листопада 2019 року.

19. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

20. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач указує, що дія Типових правил не розповсюджується на ВК № 96, оскільки ця колонія має максимальний рівень безпеки, а не середній рівень безпеки до якого цей наказ застосовується. Крім того, судами помилково застосовано розділ ХХХІІ, а не розділ ХХХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5.

21. За доводами відповідача, норми Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не містять приписів, які б розкривали поняття «необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни».

22. Касаційна скарга відповідача не містить прохання про розгляд справи за його участю або за участю його представника.

23. Відзив на касаційну скаргу у законодавчо визначений строк до Верховного Суду не надходив.

24. 04 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 460/2999/18.

25. 16 грудня 2019 року справа № 460/2999/18 надійшла до Верховного Суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

26. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

27. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Відповідно до частини другої статті 150 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.

31. Згідно з частиною другою статті 151 КВК України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

32. Частиною першою статті 115 КВК України особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів.

33. Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2186/5 від 29 грудня 2014 року. З 14 вересня 2018 року набрали чинності Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28 серпня 2018 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за №1010/32462 (далі - Правила).

34. Розділ ХХХІII Правил (у редакціях як 2014 року, так і 2018 року) визначає особливості тримання засуджених до довічного позбавлення волі.

35. Пунктами 9-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в`язнями, затверджених Резолюцією ООН 663 CI (XXIV) від 30 серпня1955 року встановлено, що там, де в`язні ночують у камерах або кімнатах, кожен з них повинен мати окрему камеру або кімнату. Якщо ж з особливих причин, таких, як тимчасове перевантаження тюрми, центральному в`язничному управлінню доводиться відмовитися від цього правила, все одно розміщувати двох в`язнів в одній і тій же камері або кімнаті є небажаним.

35.1. Там, де є загальні камери, в`язнів, яких в них розміщують, треба ретельно відбирати, аби переконатися, що вони здатні жити разом у таких умовах. Ночами слід здійснювати постійний нагляд, сумісний з характером закладу.

35.2. Всі приміщення, якими користуються в`язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію.

35.3. В приміщеннях, де живуть і працюють в`язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в`язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в`язні могли читати і працювати без шкоди для зору.

35.4. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.

36. Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, встановлює, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню (далі - Конвенція).

VІ. Позиція Верховного Суду

37. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

40. Згідно зі статтею 3 Конвенції та усталеною практикою Європейського суду з прав людини держава повинна забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а спосіб і метод виконання заходу не повинні завдавати їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою, і щоб з урахуванням практичних вимог ув`язнення охорона здоров`я такої особи та її благополуччя забезпечувалися належним чином (див. рішення у справах «Калашніков проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), заява № 47095/99, п. 95, «Корнейкова та Корнейков проти України» (Korneykova аnd Korneykov v. Ukraine, заява 56660/12, п. 128 та ін.).

41. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач протягом тривалого часу (14 років) відбував покарання у вигляді довічного позбавлення волі в секторі максимального рівня безпеки ВК № 96, в приміщення камери № 27, розміщеній в гуртожитку № 4.

42. Матеріалами справи підтверджено та не спростовується відповідачем, що протягом цього часу посадовими особами уповноважених органів неодноразово проводилися контрольні заходи щодо дотримання прав людини на належне утримання, зокрема, в секторі максимального рівня безпеки ВК № 96, в гуртожитку № 4.

43. За наслідком моніторингу як в 2013 році, так і в 2018 році виявлено порушення санітарно-гігієнічних умов утримання ув`язнених та зобов`язано відповідача жити заходів щодо повної реконструкції сектору максимального рівня безпеки ВК № 96, у якому відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності.

44. У касаційній скарзі відповідач не спростовує факт виявлення відповідних порушень, а лише не погоджується з оцінкою судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що судами помилково застосовано Типові правила та ХХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань до спірних правовідносин.

45. Верховний Суд погоджується з тим, що суд першої інстанції помилково застосував приписи Типових правил до правовідносин у цій справі, оскільки вони визначають умови тримання засуджених у секторах максимального рівня безпеки при виправних колоніях середнього рівня безпеки, а не максимального рівня безпеки.

46. Разом з тим таке правозастосування не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки обмеження щодо площі камери та її розрахунку на одну особу встановлені статтею 115 КВК України.

47. Вимоги щодо інших санітарних умов утримання ув`язнених установлені міжнародними правовими актами, приписи яких є обов`язковими для виконання усіма національними органами державної влади. Відсутність відомчого нормативного правового регулювання не може визнаватися достатньою і вагомою підставою для невиконання позитивних зобов`язань держави, визначених на рівні національного та міжнародного законодавства.

48. Крім того, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано розділ ХХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5.

49. Водночас Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5, хоча і містять розділ ХХХІII під назвою «Особливості тримання засуджених до довічного позбавлення волі», проте його зміст не містить жодних вимог, релевантних з обставинами цієї справи.

50. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої і апеляційної інстанцій та не доводять порушення ними норм матеріального або процесуального права.

51. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

52. Враховуючи, що в цій справі мають місце визначені статтею 351 КАС України підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача задовольнити частково, змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і виключити із мотивувальної частини судових рішень посилання на положення Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5, а також Типових правил щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 124 від 28 липня 2005 року.

VІІ. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» задовольнити частково.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 460/2999/18 змінити, виключивши із їхніх мотивувальних частин посилання на положення Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5, а також Типових правил щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 124 від 28 липня 2005 року.

3. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 460/2999/18 залишити без змін.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич