Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа №460/3678/17

провадження №61-40948св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 17 січня 2018 року у складі судді Карпин І. М. та постанову апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 , третя особа - Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: усунути перешкоди у здійсненні права користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 вивезти пасіку з території домогосподарства, розташованого за адресою АДРЕСА_2 ; заборонити відповідачу в подальшому розташовувати вулики з бджолами на території домогосподарства, розташованого в

АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 проживає в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Вказані господарства межують між собою.

ОСОБА_2 на своїй земельній ділянці розмістив пасіку, а саме вулики з 20 бджолосім`ями на відстані 1 метр від спільної межі. Паспорт пасіки у відповідача відсутній.

Розміщення пасіки відповідачем порушує нормальну життєдіяльність сім`ї позивача, бджоли неодноразово кусали його, дружину та сина.

У малолітнього сина ОСОБА_3 за висновком лікаря встановлена алергічна реакція на укуси бджіл.

Відповідач відмовляється переносити вулики в інше, більш безпечне місце. Незаконні дії власника бджіл по розташуванню поблизу житлового будинку загрожують життю та здоров`ю сім`ї позивача.

Комісією з питань вивчення ситуації жителів смт Івано-Франкове було зобов`язано ОСОБА_2 припинити незаконні дії щодо утримання пасіки в наявному місці розташування і зобов`язано за згодою ОСОБА_1 добудувати огорожу зі сторін пасіки на відстані 10-20 м шириною та висотою 2,5 метри до 10 липня 2017 року та поступово зменшувати пасіку, або перенести її в інше місце до 01 вересня 2017 року.

Дані вимоги відповідачем не виконано.

Позивач вважає, що пасіка повинна розміщуватись не ближче 300 м до житлової забудови.

Незаконними діями відповідачем позивачу завдано моральної шкоди, оскільки він постійно перебуває у стані стресу з приводу небезпеки укусу бджоли для сина, наслідком такого можуть бути різке зниження артеріального тиску, набряк легенів, набряк Квінке, анафілактичний шок, а в найтяжчих випадках може привести до летального результату.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 17 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що чинні ветеринарно-санітарні правила не містять жодних вимог щодо обов`язку громадян розміщувати й облаштовувати пасіки на їх присадибних ділянках на відстані понад 300 м до сусідніх землекористувачів.

Територія пасіки відповідача обсаджена плодовими деревами і кущами, обгороджена парканом, висотою понад 2,5 м, у зв`язку з чим вимога позивача щодо усунення перешкод у здійсненні права користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача вивезти пасіку з території домогосподарства і заборони в подальшому розташовувати вулики з бджолами на території домогосподарства, є безпідставною та задоволення не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що зазначені в позові підстави відшкодування моральної шкоди, а саме: постійне перебування позивача у стані стресу з приводу можливих наслідків укусів сина бджолами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме надано неправильне тлумачення Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30 січня 2001 року №9, а також не застосовано Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року N 173 та Закон України «Про бджільництво», які підлягають застосуванню.

Згідно Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173 (далі - санітарні Правила) розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів для бджільницьких об`єктів становлять 300 метрів.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій послались на санітарні Правила, однак помилково зробили висновок, що вони не розповсюджуються на індивідуальну пасіку відповідача, зокрема, що стосується 300 метрів санітарно-захисної зони до житлової забудови.

Пасіка відповідача складається з 20 вуликів та близько 15 бджолосімей, у зв`язку з чим санітарні Правила підлягають безумовному виконанню.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30 січня 2001 року № 9, територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують,' що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30-35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл.

Пасіка ОСОБА_2 не відповідає вказаним вимогам, однак цей факт судами проігноровано.

Також не враховано, що діями відповідача щодо розміщення пасіки поблизу житлової забудови порушено положення статі 103 ЗК України, зокрема щодо добросусідства.

Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки та не враховано, що незаконними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, оскільки останній постійно перебуває у стані стресу з приводу небезпеки укусу бджоли для сина, наслідком такого можуть бути різке зниження артеріального тиску, набряк легенів, набряк Квінке, анафілактичний шок, а в найтяжчих випадках може привести до летального результату.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Зазначений відзив колегія суддів не приймає до уваги з підстав його невідповідності вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, а саме - відсутність доказів надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не направив

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини, встановлені судами

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , на якій розміщена пасіка, належна відповідачу ОСОБА_2 .

Комісія, створена розпорядженням Івано-Франківської селищної ради від 20 червня 2017 року № 27, обстежила територію, на якій розміщені бджолосім`ї жителя АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , та встановила, що територія відгороджена 2 метровим парканом, наявні зелені насадження, плодові дерева, кущі, та за результатами проведеного огляду вирішено зобов`язати ОСОБА_2 припинити незаконні дії щодо утримання пасіки в наявному місці розташування та за згодою ОСОБА_1 добудувати огорожу зі сторін пасіки на віддалі 10-20 м шириною та висотою 2,5 м до 10 липня 2017 року та поступово зменшувати пасіку або перенести пасіку в інше місце до 01 вересня 2017 року, що стверджується протоколом засідання комісії з питань вивчення ситуації жителів смт Івано-Франкове від 21 червня 2017 року.

На виконання вказаного рішення комісії з питань вивчення ситуації жителів смт Івано-Франкове відповідач ОСОБА_2 , підняв висоту паркану зі сторони пасіки до 2,70 м.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що внаслідок утримання відповідачем пасіки він позбавлений права на безпечні й здорові умови проживання та користування належною йому земельною ділянкою та будинком.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Згідно зі статтею 293 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання тощо.

Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (неприємні запахи, забруднення, тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 ЗК України).

Стаття 104 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння якнайменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов`язки громадян, які пов`язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов`язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.

Статтями 11, 12 Закону України «Про бджільництво» встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Статтею 13 Закону України «Про бджільництво» передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Розділом 1 «Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік» Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30 - 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Установивши відсутність порушень відповідачем умов щодо розміщення і утримання пасіки, зокрема, що територія пасіки відповідача обсаджена плодовими деревами і кущами, обгороджена парканом, висотою понад 2,5 м, а також з урахуванням того, що сам по собі факт утримання пасіки відповідачем не є порушенням права позивача на безпечні й здорові умови проживання та користування його земельною ділянкою і будинком, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком шляхом перенесення відповідачем влаштованої ним пасіки.

Подібних за змістом висновків у схожих справах дійшов Верховний Суд у постановах від 23 травня 2018 року у справі№676/1052/14 (провадження №61-6809св18, від 23 травня 2018 року у справі №452/1121/15 (провадження №61-2560св18).

Норми Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, а також «Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки» та «Порядку реєстрації пасік», затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.

Пунктом 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, обумовлено, що розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів.

Разом з тим, ці вимоги не можуть поширюватись на індивідуальну пасіку відповідача, оскільки влаштована ним пасіка не є бджільницьким підприємством.

Вказані норми визначають розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до них об`єктів й не стосуються пасік громадян, розміщених на їх присадибних ділянках (подвір`ях).

У зв`язку з наведеним вбачаються необґрунтованими доводи касаційної скарги позивача про поширення розміру санітарно-захисної зони у розмірі 300 метрів на влаштовану відповідачем на власній присадибній ділянці пасіку.

Під час розгляду справи позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою та розміщенням і утриманням пасіки відповідачем і неправомірності дій останнього.

Суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, дійшли обґрунтованих висновків, що за наведених у цьому позові мотивів відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача усунути позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою та будинком шляхом перенесення відповідачем влаштованої пасіки, а також для відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин у тому контексті, який на думку позивача свідчить про порушення його прав та наявність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком шляхом перенесення відповідачем влаштованої пасіки.

Разом з тим, таким доводам і обставинам суди попередніх інстанцій дали належну оцінку, до переоцінки яких, відповідно до приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може.

У силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 17 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська