ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 460/5132/22

Провадження № 11-47заі22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

розглянула впорядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року (суддя Загороднюк А. Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Володимира Зеленського, Верховної Ради України (далі - ВРУ) про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом про:

- зобов`язання ВРУ та Президента України Зеленського В. О. прийняти, розглянути проект закону про забезпечення безпеки громадянам України на території України, а також за кордоном і прийняти як Закон в цілому про заборону несанкційного військового чи будь-якого іншого вторгнення на території України в територіальну цілісність держави Україна, заборони зазіхання на територіальну цілісність держави Україна та забезпечення безпеки жителям України в усіх сферах життя;

- зобов`язання Президента України Зеленського В. О. надіслати закон для ознайомлення і підписання в усі країни світу з додатком, картою чітко визначених меж території України, із зазначенням детальної інформації про територіальну цілісність держави Україна та її безпеку;

- зобов`язання Президента України для відновлення діючих кордонів України скласти комісію ліцензованої міжнародної земельної комісії з президентів або уповноважених від них осіб, осіб сусідніх держав і закріпити підписами в акті про кордон та заборону його порушення й роздати всім згідно з чинним законодавством нотаріально завірений документ про наслідки щодо порушення кордону та воєнного вторгнення на порушення миру та безпеки.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 квітня 2022 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з таким судовим рішенням, 9 травня 2022 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаргу (датована скаржницею 7 травня 2022 року) на вказане судове рішення.

12 травня 2022 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду матеріали скарги передав до Великої Палати Верховного Суду разом зі справою № 460/5132/22.

Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2022 року залишено скаргу ОСОБА_1 без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме длянадання доповнень до скарги із наведенням обґрунтування викладених у ній вимог, як того вимагає пункт 6 частини другої статті 296 КАС, та наданням документа про сплату судового збору.

7 червня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про усунення недоліків скарги та квитанцію про сплату судового збору. Скаржниця просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18 квітня 2022 року та задовольнити позовні вимоги. Серед іншого, аргументує доводи тим, що Верховний Суд оскаржуваною ухвалою відмовив їй у доступі до правосуддя.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити рішення про задоволення позову, з огляду на таке.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до ВРУ законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ встановлені статтею 266 КАС. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої цієї статті її правила поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України.

Велика Палата звертає увагу на те, що положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС слід розуміти так, що у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема Президента України, ВРУ, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких парламент реалізує свої владні (управлінські) функції.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine)).

Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАСрегламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 18 квітня 2022 року зазначив, що у поданій позовній заяві доводи та аргументи позивачки жодним чином не пояснюють суті правовідносин (наявності публічно-правового спору) з Президентом України та ВРУ і у чому полягають (у чому проявляються) спірні передумови для зобов`язання вчинити певні дії стосовно ОСОБА_1 .

Також позов не містить посилань на те, з якими юридичними фактами чи подіями пов`язано / обумовлено звернення з позовом саме до Президента України та ВРУ і правовідносини якого характеру пов`язують цей орган безпосередньо з позивачкою.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що означена позивачкою бездіяльність ВРУ не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції, оскільки вона не належить до правовідносин, в яких ВРУ реалізовує свої владні (управлінські) функції, а також суд зазначив, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У зв`язку з наведеним Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 18 квітня 2022 року дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 слід відмовити.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про відмову їй у доступі до правосуддя для захисту порушених прав Велика Палата вважає, що законодавчі обмеження можливості оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки така бездіяльність, зокрема ВРУ, може бути оскаржена в суді, якщо вона допущена у правовідносинах, у яких парламент реалізує свої владні (управлінські) функції.

Міркування і твердження позивачки в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що по суті суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому підстав для втручання й скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року немає.

Керуючись статтями 266 292 311 315 316 321 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік І. В. Желєзний І. В. Ткач О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик