ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2021 року
м. Київ
справа № 460/669/19
адміністративне провадження № К/9901/30641/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної служби геології та надр України
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Комшелюка Т.О. від 29.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудими Л.Я., Пліша М.А. від 17.09.2019
у справі № 460/669/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот»
до Державної служби геології та надр України
про визнання протиправним та скасування наказу в частині
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі також - позивач, ПрАТ «Рівнеазот») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач, Держгеонадра), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 377 від 28.08.2017 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5558 від 30.05.2012, власником якого є ПрАТ «Рівнеазот» (пункт 13 додатку №2 до наказу № 377 від 28.08.2017).
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, позов задоволено у повному обсязі.
3. 06.11.2019 Державна служба геології та надр звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
5. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 03.12.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2012 ПрАТ «Рівнеазот» наданий спеціальний дозвіл № 5558 на користування надрами з метою видобування питних підземних вод для господарсько-побутових потреб.
8. 30.05.2012 як додаток до спеціального дозволу укладена угода про умови користування надрами та складено програму робіт з видобування питних підземних вод ділянки Хотинська Хотинського родовища.
9. Документацією, погодженою з Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області та Управлінням Держземагенства у Рівненському районі, затвердженою Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 26.12.2012 №771, встановлені межі першого поясу зони санітарної охорони свердловин та винесені в натуру. Перший пояс свердловин №№ 2, 4, 5, 6, 9, 11 спланований та огороджений. Правовий режим першого поясу зони санітарної охорони особливого режиму свердловин підприємством суворо дотримується. Перша зона санітарної охорони земельних ділянок встановлена ПрАТ «Рівнеазот». Друга та третя зони санітарної охорони знаходяться на земельних ділянках, що не належать підприємству та не знаходяться ні у його власності, ні у його користуванні.
10. З 05.07.2016 по 06.07.2016 Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України у позивача проведена планова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (води, грязі лікувальні), за наслідками якої складений акт перевірки № 06-05/25/2016-45/п (141).
11. Зазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення у сфері користування надрами: акт про передачу родовища для промислового освоєння складений не відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №114; відсутні паспорти радіаційної якості води свердловин (представлений сертифікат); не внесені зміни до спеціального дозволу на користування надрами № 5558 від 30.05.2012 у зв`язку з виключенням абзацу третього пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.11 № 615 (далі також - Порядок №615), щодо обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами; не подається до Держгеонадра інформація щодо стану виконання Програми робіт за формою згідно з законодавством; межі зон санітарної охорони не встановлені органами місцевого самоврядування та не погоджені з державними органами земельних ресурсів та водного господарства; геологічне (гідрогеологічне) обслуговування не проводиться (відсутній в штаті гідрогеолог, або договір з відповідною організацією).
12. 07.07.2016 Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України винесений припис № 825-14/06, в якому вказано на необхідності у строк до 29.07.2016 усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері користування надрами та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.
13. Листами від 14.11.2016 № 3897 та від 01.12.2016 № 4176 ПрАТ «Рівнеазот» надіслало інформацію та копії документів на підтвердження усунення встановлених недоліків. Невиконаним залишився лише пункт 5 наведеного припису, а саме: межі зон санітарної охорони залишились невстановлені органами місцевого самоврядування.
14. 07.12.2016 Державна служба геології та надр України у своєму листі № 1554-14/06 повідомила ПрАТ «Рівнеазот», що при опрацюванні інформації, надісланої ним на виконання наведеного припису, станом на 07.12.2016 з боку надрокористувача залишається неусунутим порушення вимог законодавства у сфері видобування, а саме: межі зон санітарної охорони не встановлені органами місцевого самоврядування.
15. 28.08.2017 наказом Держгеонадра України № 377 зупинено дію спеціального дозволу, виданого ПрАТ «Рівнеазот» та надано 30 календарних днів для усунення порушень.
16. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 у справі №817/839/18 у задоволенні позовної заяви Державної служби геології та надр України до ПрАТ «Рівнеазот», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Городоцька сільська рада, Шпанівська сільська рада, Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони, Городоцький виправний центр №131, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл», Приватна фірма «Терміт», ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Політек», Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Метал», Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал», про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5558 від 30.05.2012 відмовлено; зустрічний позов ПрАТ «Рівнеазот» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування пункту 5 припису Державної служби геології та надр України № 825-14/06 від 07.07.2016 задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 5 припису Державної служби геології та надр України №825-14/06 від 07.07.2016. Дане рішення набрало законної сили.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
17. В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначив, що спірний наказ в частині зупинення дії спеціального дозволу є неправомірним, оскільки виконання заходу, зазначеного у пункті 5 припису, а саме: встановлення межі зон санітарної охорони, є обов`язком органів місцевого самоврядування. Натомість відповідач всупереч чинному законодавству поклав такий обов`язок на позивача, що є протиправним.
18. Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що після опрацювання листів надрокористувача щодо усунення порушень умов надрокористування, надісланих на адресу Держгеонадра, Центральним міжрегіональним відділом було встановлено, що станом на 22.02.2017 залишається неусунутим порушення вимог законодавства у сфері видобування, а саме: межі зон санітарної охорони невстановлені органами місцевого самоврядування та не погоджені з державними органами земельних ресурсів. Таким чином, Наказ №377 від 28.08.2017 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №5558 від 30.05.2012 прийнятий у зв`язку з наявними підставами та в рамках законодавства України.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив з того, що ПрАТ «Рівнеазот» позбавлений юридичних підстав та можливостей для виготовлення проектів землеустрою на територіях, які йому не належать. Підприємством «Рівнеазот» виконано всі вимоги припису від 07.07.2016 № 825-14/06, виконання яких залежить саме від підприємства, відтак підстави для зупинення дії спеціального дозволу, передбачені у пункті 22 Порядку № 615 відсутні.
20. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що обставина безпідставності та неможливості виконання ПрАТ «Рівнеазот» пункту 5 припису Державної служби геології та надр України №825-14/06 від 07.07.2016 є встановленою рішенням суду у справі №817/839/18, що набрало законної сили та має преюдиційне значення для вирішення спірних правовідносин.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
21. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій, обставинам справи. Станом на 22.02.2017 залишається неусунутим порушення позивачем вимог законодавства у сфері видобування, а саме: межі зон санітарної охорони не встановлені органами місцевого самоврядування та не погоджені з державними органами земельних ресурсів, а відтак Наказ №377 від 28.08.2017 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №5558 від 30.05.2012 прийнятий у зв`язку з наявними підставами та в рамках законодавства України.
22. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що судами правильно встановлені фактичні обставини справи, а у касаційній скарзі відповідач не навів жодних доводів, які б могли бути підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні даного спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
25. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
27. Згідно зі статтею 15 Кодексу України про надра надаються у постійне або тимчасове користування.
Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку.
Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
28. Відповідно до статті 16 Кодексу України про надра переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.
29. Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра визначено, що користувачі надр зобов`язані:
1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
30. Статтею 25 Кодексу України про надра встановлено, що права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.
31. Згідно зі статтею 56 Кодексу України про надра до основних вимог в галузі охорони надр належать забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
32. Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу України про надра у разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством.
33. Відповідно до статті 1 Водного кодексу України зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.
34. Згідно зі статтею 93 даного Кодексу з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
35. Правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №2024.
36. Пунктом 4 даного Режиму передбачено, що зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу; другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.
37. Частиною 1 статті 34 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.
38. Відповідно до статті 37 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» режим зони санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України. Забезпечення дотримання режиму поясів особливого режиму санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання покладається: у межах першого поясу зон - на підприємства питного водопостачання; у межах другого та третього поясів зон - на місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, а також підприємства, установи, організації та громадян, які є власниками або користувачами земельних ділянок у межах цих зон.
39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ «Рівнеазот» виконано всі вимоги припису від 07.07.2016 №825-14/06, виконання яких залежить саме від підприємства, а не від органів місцевого самоврядування, а саме невиконаним залишився лише пункт 5 наведеного припису - межі зон санітарної охорони залишились невстановленими органами місцевого самоврядування.
40. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, обставина безпідставності та неможливості виконання ПрАТ «Рівнеазот» пункту 5 припису Державної служби геології та надр України №825-14/06 від 07.07.2016 встановлена рішенням суду у справі №817/839/18, що набрало законної сили та має преюдиційне значення для вирішення спірних правовідносин. Так, за результатами розгляду даної справи визнано протиправним та скасовано пункт 5 припису Державної служби геології та надр України №825-14/06 від 07.07.2016.
41. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
42. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
43. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене статтею 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
44. За змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах,
45. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.
46. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
47. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16.
48. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення позивачем вимог законодавства, зафіксованого в пункті 5 припису Державної служби геології та надр України №825-14/06 від 07.07.2016, оскільки даний пункт припису визнаний протиправним та скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили.
49. Крім цього, колегія суддів зауважує, що у касаційній скарзі відповідач не оспорює факту преюдиційності обставин, встановлених судовим рішенням від 28.03.2019 у справі №817/839/18.
50. Суд звертає увагу на те, що позивачем в касаційні скарзі не зазначено, із належним обґрунтуванням, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій та в чому полягає суть їх неправильного застосування, так само не зазначено, із належним обґрунтуванням, які саме норми процесуального права порушені, в чому полягає суть порушення, та як таке порушення вплинуло на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
51. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
52. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
53. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
54. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
55. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.
56. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
57. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 139 341 343 349 350 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Желєзний
Судді: Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко