ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 461/3019/22
провадження № 51-2372км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
захисника
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 5 серпня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022140000000108, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30 червня 2022 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Львівської обласної прокуратури, згідно з якою ОСОБА_1 беззастережно визнає обвинувачення в повному обсязі і йому визначається узгоджене покарання за ч. 1 ст. 436-2 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 436-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначений вирок суду першої інстанції.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 5 серпня 2022 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого
ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9 на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він, будучи громадянином України, діючи умисно, цілеспрямовано, ігноруючи свій передбачений Конституцією України громадянський обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, будучи зареєстрованим у забороненій в Україні соціально орієнтованій мережі «ВКонтакті» під іменем « ОСОБА_2 », у період з
16 березня по 7 травня 2022 року, перебуваючи у смт Новолуганське Донецької області (більш точні дату та час досудовим слідством не встановлено) здійснив уподобання дописів проросійських та агресивно налаштованих проти України сторінок, визнавши такими діями правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також вчинив глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, керованих та фінансованих Російською Федерацією і підпорядкованих їй.
Крім того, ОСОБА_1 25 березня та 2 квітня 2022 року, спілкуючись у зазначеній соціальній мережі зі своїми знайомими « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_3 », надіслав повідомлення, у яких висловив свою позицію про визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у
2014 році, у тому числі шляхом визнання правомірною тимчасової окупації частини території України.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати постановлену щодо ОСОБА_1 ухвалу про відмову у відкритті провадження і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Стверджує, що апеляційний суд порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та незаконно відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що вирок оскаржувався виключно з підстав, передбачених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК, оскільки суд першої інстанції не виконав вимог зазначеного закону та порушив право ОСОБА_1 на захист. Зокрема, цей суд не роз`яснив його підзахисному наслідків укладення й затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК, виду покарання, а також інших заходів, які будуть застосовані до обвинуваченого в разі її затвердження, не переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним. Крім того, суд залишив без уваги, що узгоджене покарання у виді максимального строку, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК, порушує права, свободи та інтереси обвинуваченого і поведінка останнього про визнання такого покарання очевидно вказувала на існування обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним.
Звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 399 КПК передбачено тільки перевірку апеляційної скарги на відповідність вимогам закону, натомість суддя, відмовляючи у відкритті провадження, мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи встановлено дотримання місцевим судом вимог ст. 474 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та прокурор підтримали подану адвокатом ОСОБА_9 касаційну скаргу, просили її задовольнити та скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підстави для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції викладено в ч. 1 ст. 438 КПК.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність цих підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З матеріалів провадження вбачається, що захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_9 подав до суду апеляційної інстанції скаргу на вирок Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року, яким затверджено угоду між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором про визнання
ОСОБА_1 винуватості і засудження його за ч. 1 ст. 436-2 КК до покарання у виді позбавленні волі на строк 3 роки. Суддя апеляційного суду відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК у зв`язку з тим, що судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Однак із цим висновком судді апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
За приписами ч. 4 ст. 469 КПК угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Аналіз законодавства дає підстави стверджувати, що угода між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим є певним компромісним рішенням, взаємовигідним для обох сторін, та обумовлює вирішення питань щодо юридичної відповідальності підозрюваного чи обвинуваченого. Сутність цього інституту, з одного боку, полягає в пом`якшенні покарання обвинуваченого, а з іншого - у забезпеченні процесуальної економії кримінального судочинства, скороченні процедури судового розгляду та досудового розслідування.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 473 КПК правові наслідки затвердження угоди про визнання винуватості полягають у тому, що укладанням угоди обмежується право обвинуваченого, його захисника чи законного представника оскаржувати вирок в апеляційному чи касаційному порядках.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК вони вправі його оскаржити виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.
Враховуючи вказані норми КПК, суд зобов`язаний перевірити угоду та з`ясувати, чи є угода добровільною, чи відповідає вона вимогам закону, встановленим для таких випадків, чи є підстави для визнання винуватості. У разі підтвердження цих обставин суд затверджує угоду шляхом винесення вироку, але за результатами перевірки може відмовити в її затвердженні. Відмова можлива у випадках, зокрема, коли на обвинуваченого покладено обов`язки, які він вочевидь не зможе виконати, коли є сумніви в добровільності.
У своїй апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 , наводячи обґрунтування своїх вимог, вказував на допущені місцевим судом порушення приписів частини 4, 6, 7 ст. 474 КПК. Зауважував, що суд не роз`яснив ОСОБА_1 наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК, виду покарання, а також інших заходів, які будуть застосовані до обвинуваченого в разі її затвердження, не переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним. Також зазначав, що поза увагою місцевого суду залишилось те, що узгоджене покарання у виді максимального строку, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК, порушує права, свободи та інтереси обвинуваченого і поведінка останнього про визнання такого покарання очевидно вказувала на існування обґрунтованих підстав уважати, що укладення угоди не було добровільним. При цьому захисник посилався на аудіозапис судового засідання.
Такі доводи захисника можливо було перевірити тільки за результатами судового розгляду після відкриття апеляційного провадження та перевірки матеріалів провадження.
Відповідно до ст. 398 КПК суддя-доповідач, отримавши апеляційну скаргу, зобов`язаний протягом трьох днів перевірити її на предмет відповідності вимогам закону щодо змісту.
Частиною 4 ст. 399 КПК встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями
ст. 394 цього Кодексу.
За змістом ухвали апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, суддя послався на те, що з апеляційної скарги захисника вбачається, що судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 КПК.
Крім того, суддя апеляційного суду зазначив, що, як установлено за матеріалами провадження, суд першої інстанції під час затвердження угоди між прокурором та ОСОБА_1 за участю захисника обвинуваченого в повному обсязі виконав вимоги, передбачені ст. 474 КПК.
Тобто, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою, суддя перевірив матеріали провадження і дійшов висновку, що судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржено, враховуючи положення
Разом з тим аудіозапис судового засідання свідчить про те, що під час судового розгляду 30 червня 2022 року суд усупереч вимогам ч. 4 ст. 474 КПК перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості належним чином не з`ясував у ОСОБА_1 , чи цілком він розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 цього Кодексу, зокрема підстави й порядок оскарження обвинувального вироку в апеляційному та в касаційному порядку, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом, не перевірив, чи є угода добровільною. Крім того, суд, ураховуючи узгоджене покарання у виді максимального строку, передбаченого
ч. 1 ст. 436-2 КК, не перевірив, чи укладено угоду добровільно.
За таких обставин оскаржену захисником засудженого ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_9 ухвалу суду апеляційної інстанції колегія суддів не може визнати законною, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в апеляційному суді.
З огляду на наведене касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала судді апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 5 серпня 2022 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти.
Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
Покласти на нього обов`язки: не відлучатися з м. Львова без дозволу суду, повідомити суд про місце свого проживання та повідомляти про його зміну.
Строк дії обов`язків встановити на два місяці.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,
є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6