Постанова

Іменем України

(додаткова)

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 461/320/23

провадження № 61-8651 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду

від 08 травня 2023 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О.,

Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Коломийського відділу Державної виконавчої

служби у Коломийському районі Івано-франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Палагнюк P. O. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що полягає у невчиненні усіх можливих та передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій направлених на виявлення коштів та майна боржника та у ненакладенні арешту на такі кошти і майно. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Палагнюк P. O. від 29 листопада 2022 року про закінчення виконавчого провадження

№ НОМЕР_1. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Попик В. П. від 11 січня 2023 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 травня 2023 року апеляційну скаргу Коломийського відділу державної виконавчої служби

у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2023 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено. Постанову Львівського апеляційного суду

від 08 травня 2023 року скасовано, ухвалу Галицького районного суду

м. Львова від 31 січня 2023 року залишено у силі.

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, яким просив вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн

у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Заява мотивована тим, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 15 000 грн. Розмір вказаних витрат підтверджується довідкою про сплату послуг професійної правничої допомоги від 28 вересня 2023 року, договором про надання правової допомоги від 01 червня 2023 року, детальним описом робіт (наданих послуг) від 28 вересня 2023 року, актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 28 вересня 2023 року. Заява була надіслана всім учасникам справи.

У жовтні 2023 року начальник Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яке не було направлено усім учасникам справи. Відповідно до вимог частини другої

статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Зазначене необхідно для того, аби інший учасник справи мав можливість спростувати/заперечити доводи відповідної заяви (принцип диспозитивності та змагальності).

Таким чином, клопотання начальника Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не береться до уваги Верховним Судом й залишається без розгляду.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження

№ 14-311 цс 19).

Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов таких висновків.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати

на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа,

а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник

(частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю

або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру

і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість,

за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку,

що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно

до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства

є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін

до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат

на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів

за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки

до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову

та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,

за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року

у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня

2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19),

від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження

№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі

№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року

у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня

2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Львівського апеляційного суду

від 08 травня 2023 року скасовано, ухвалу Галицького районного суду

м. Львова від 31 січня 2023 року залишено у силі, судом касаційної інстанції питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу не вирішувалося.

Верховний Суд ураховує, що адвокат Слободянюк А. І. надавав ОСОБА_1 правничу допомогу при розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції, що підтверджено належними та допустимими доказами. Останній фактично виграв справу у Верховному Суді. Розмір витрат на правничу допомогу склав 15 000 грн.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 договору про надання правової допомоги від 01 червня 2023 року № 01/06/2023 за правову допомогу, передбачену у підпункті 1.2 договору клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) готівкою або на рахунок у наступному розмірі: за написання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 08 травня 2023 року у справі

№ 461/320/23 та супровід у оформленні та поданні цієї скарги до суду через систему «Електронний суд», у розмірі 15 000 грн.

Згідно з копією акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 28 вересня 2023 року до договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Слободянюком А. І. та ОСОБА_1., адвокат надав, а клієнт отримав послуги (роботи) - написання касаційної скарги (урахуванням уточненої касаційної скарги) на постанову Львівського апеляційного суду від 08 травня 2023 року у справі № 461/320/23 та супровід у оформленні та поданні цієї скарги до суду через систему «Електронний суд».

Відповідно до довідки від 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 сплатив за послуги професійної правничої (правової) допомоги 15 000 грн адвокату

Слободянюку А. І. на підставі договору про надання правової допомоги

від 01 червня 2023 року.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих

по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу

і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку

до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги

є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання

(пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня

2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171 гс 19).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правової допомоги, клієнт прийняв від адвоката відповідні послуги за актом приймання-передачі, сплатив їхню вартість.

Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Заперечення заінтересованої особи щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до Верховного Суду в установленому законом порядку не надійшли.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру

з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382 цс 19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду

від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65 цс 22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме

на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав

для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства

та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року

у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право

на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562 ас 18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19), а також у постанові від 16 листопада

2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14 гс 22).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання про компенсацію судових витрат на правничу допомогу і стягнути з Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 15 000 грн на користь ОСОБА_1 .

Такі висновки узгоджуються з вищевказаною сталою судовою практикою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється

в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).

Керуючись статтями 137 141 270 271 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець