ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 461/3768/22

провадження № 51-2699 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

встановив:

За ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 липня 2022 року клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку, повернуто заявнику.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначену ухвалу судді першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2022 року відмовлено захиснику ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на зазначену ухвалу з підстав, передбачених ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали судді апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд у супереч вимогам статей 412 -414 КПК України необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, чим позбавив його доступу до правосуддя.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З матеріалів провадження слідує, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 22 липня 2021 року, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки.

У подальшому захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 звернувся на підставі ст. ст. 537 539 КПК України до Залізничного районного суду м. Львова як до суду, який постановив вирок щодо засудженого, з клопотанням про застосування до засудженого положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року клопотання захисника повернуто заявнику та роз`яснено право на звернення з клопотання про перерахунок строку попереднього ув`язнення до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на вищевказану ухвалу.

Після постановлення ухвали районного суду від 22 липня 2022 року захисник ОСОБА_7 25 липня 2022 року на підставі ст. ст. 537 539 КПК України звернувся до Галицького районного суду м. Львова з тим же клопотанням про застосування ч. 5 ст. 72 КК України, як до суду в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 липня 2022 року клопотання захисника ОСОБА_7 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку - повернуто заявнику. Ухвала мотивована тим, з посиланням на п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, п. 4 ч. 4 ст. 539 КПК України, що дане клопотання не підсудне Галицькому районному суду м. Львова, а повинно подаватися до суду, який ухвалив вирок.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2022 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на вищевказану ухвалу, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Так, відмовляючи у відкритті провадження, апеляційний суд зазначив, що порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначені та регламентовані главою 31 КПК України і розширеному тлумаченню не підлягають. Крім того, враховуючи, що розділом 8 КПК України не передбачено оскарження зазначених судових рішень судів першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала судді Галицького районного суду м. Львова не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Проте колегія судді не погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати ряд питань зокрема, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

У 2015-2016 роках Верховною Радою України прийнято ряд законодавчих актів, що встановлюють правові підстави для розгляду судами під час виконання вироків й інших питань. Зокрема, до них було віднесено питання, що стосуються перерахунку строку попереднього ув`язнення.

Пунктом 1 частини 2 статті 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 2 статті 539 КПК України передбачено, що до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Таким чином, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання відносяться до альтернативної підсудності з правом вибору звернення осіб, визначених ч. 1 ст. 539 КПК України, чи до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, чи до суду, який ухвалив вирок.

З матеріалів даного провадження слідує, що захисник, виходячи з законодавчо встановленої альтернативної підсудності, у відповідності до вимог п. 4 ст. 539 КПК України звертався з клопотанням про застосування щодо засудженого положень ч. 5 ст. 72 КК України як до Галицького районного суду м. Львова, тобто в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, так і до Залізничного районного суду м. Львова - до суду який ухвалив вирок. Натомість, вказаними судами повернуто клопотання захиснику чим позбавлено засудженого захисту своїх прав, а в подальшому і відмовлено стороні захисту в апеляційному оскаржені таких рішень, при цьому апеляційний суд послався на обмеження своїх судових повноважень при перевірці таких судових рішень. Тобто захисник, реалізуючи повноваження щодо захисту прав засудженої особи, опинився у замкнутому колі, що створили місцеві суди, використовуючи альтернативну підсудність, визначену ст. 539 КПК України, вказуючи один на одного і відмовляючи розглядати клопотання, а апеляційний суд відмовився перевіряти такі рішення.

З вказаною проблематикою, яка виразилась у неможливості реалізувати законодавчо закріплений принцип доступу до правосуддя, захисник звернувся до Верховного Суду з метою відновлення порушеного права.

Колегія суддів, погоджується з доводами сторони захисту про обмеження прав засудженого у доступі до правосуддя, та зазначає наступне.

Згідно встановлених нормами КПК України таких засад кримінального провадження як верховенство права та законність - кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (Статті 8 9 КПК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У цій статті закріплено принцип доступу до правосуддя. Таким доступом згідно зі стандартами ЄСПЛ є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Зокрема, правові позиції ЄСПЛ щодо реалізації зазначеного права викладені у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянна проти Росії» (заява № 21851/03), де суд констатував порушення самої суті права заявника на доступ до суду, а отже, порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, вказавши, що заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю в судовому вакуумі

без будь-якої вини з її боку.

Стаття 13 Конвенції встановлює право кожного, чиї права та свободи, визнані у ній, було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Стаття 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України «положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що апеляційному оскарженню підлягають судові рішення за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом» (абзац 7 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп у справі про апеляційне оскарження ухвал суду).

За змістом ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права.

У силу статей 8 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З аналізу наведеного, перелічених норм закону слідує, що держава повинна забезпечити ефективний засіб юридичного захисту у суді, зволікання ж з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне за собою негативні наслідки від перепон з боку органів державної влади в отриманні реальної можливості виправити стан, за якого необґрунтовано порушується законне право засудженого, та викликає стан правової невизначеності протягом довготривалого часу.

За встановлених в даному провадженні обставин вбачається, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на судове рішення, яким стороні кримінального провадження вчинено перепону у реалізації законних прав на звернення до суду з клопотанням про зарахування засудженому строку попереднього ув`язнення, пославшись на неможливість оскарження таких судових рішень, не забезпечив реалізацію права на ефективний засіб юридичного захисту у суді порушених прав та реалізацію конституційних гарантій на апеляційне оскарження рішення суду, що стосується його прав та законних інтересів.

Отже, рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 липня 2022 року про застосування ч. 5 ст. 72 КК України, на думку колегії суддів, є передчасним, необґрунтованим і таким, що позбавляє апелянта права на апеляційне оскарження судового рішення й обмежує його право на доступ до правосуддя.

Таким чином, допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПКУкраїни є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин оскаржувану ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст.438 КПК України та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 403, 432 441 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 липня 2022 рокускасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4