ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 461/428/23

провадження № 61-16898св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Національний університет «Львівська політехніка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова у складі судді Бойко О. М. від 18 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., від 12 жовтня 2023 року і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Національний університет «Львівська політехніка», про захист честі і гідності, спростування неправдивих відомостей, стягнення моральної шкоди, поновлення місця проживання.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він, як внутрішньо переміщена особа, з липня 2022 року за направленням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради тимчасово проживав у спортивному залі навчального корпусу НОМЕР_2 кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка». Відповідач виконував повноваження керівника волонтерської організації без створення юридичної особи на зазначеній локації внутрішньо переміщених осіб.

3. Посилався на те, що під час його проживання у вказаному місці ОСОБА_2 та інші члени даної волонтерської організації своїми неправомірними діями принизили його честь та гідність. Зокрема, останні в період з 04 липня 2022 року до 06 грудня 2022 року поширили неправдиві відомості про те, що він начебто «порушував правила проживання як внутрішньо переміщена особа» за адресою місця тимчасової реєстрації.

4. Вважав, що зазначені відомості останні поширили з метою самоправного виселення його з приміщення, з групового корисливого мотиву ОСОБА_2 та волонтерів-студентів з метою усунення перешкод для продовження заволодіння ними колективним майном (частиною гуманітарної допомоги з країн Західної Європи). Зауважував про наявність: особистого кар?єрного мотиву студента-волонтера Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого з метою отримання ним у нагороду за протиправні дії від адміністрації Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого елітної посади і елітного соціального статусу після закінчення ВНЗ, вчинене за вказівкою адміністрації Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого; особистого кар?єрного мотиву ОСОБА_2 з метою усунення можливих проблем для його наукової і викладацької роботи внаслідок проживання позивача за адресою відповідальної йому локації внутрішньо переміщених осіб та з метою можливої домовленості про прийом його на навчання до Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, вчинене за підбуренням адміністрації Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого; з групового політичного мотиву адміністрації Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого з метою перешкоджання в його подальшій роботі над правовими документами стосовно діяльності агенції «Делла-Центр» та з метою його дискредитації за викриття планів вказаної агенції.

5. Посилався на те, що внаслідок таких дій відповідача він був незаконно виселений з місця тимчасової реєстрації, неодноразово позбавлений можливості реалізувати свої уподобання та бажання, що викликало моральні страждання та хвилювання. Вважав, що такі дії відповідача принизили його честь та гідність, оскільки відомості про нього було поширено відповідачем серед численної кількості внутрішньо переміщених осіб, в тому числі і публічно.

6. Зазначав, що йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась у моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідач принизив його перед численною кількістю людей. Він сильно переживав з приводу розголошення інформації, що призвело до значного погіршення стану його здоров`я.

7. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірними відомостями та зобов`язати ОСОБА_2 , який виконує повноваження керівника волонтерської організації без створення юридичної особи на локації внутрішньо переміщених осіб навчального корпусу НОМЕР_2 кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка», спростувати поширені ним та іншими членами цієї волонтерської організації неправдиві відомості про нього, а саме: неправдиві відомості про те, що він «порушував правила проживання як внутрішньо переміщена особа» за адресою місця тимчасової реєстрації: тимчасова перепустка № НОМЕР_1 , ігровий спортивний зал № НОМЕР_2 , навчальний корпус № НОМЕР_3 , Національний університет «Львівська політехніка», АДРЕСА_1; неправдиві відомості про те, що він «приставав до жінок»; неправдиві відомості про те, що він «педофіл», які були умисно поширені ними у період з 04 липня 2022 року до 06 грудня 2022 року, у такий самий спосіб як вони були поширені - оголошення на зібранні внутрішньо переміщених осіб ігрового спортивного залу НОМЕР_2 і ігрового спортивного залу № 19 навчального корпусу НОМЕР_2 кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка» та публічно вибачитись перед ним у присутності внутрішньо переміщених осіб;

- cтягнути з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 500 000,00 грн;

- зобов`язати ОСОБА_2 відновити його проживання за останньою адресою місця фактичного проживання: ігровий спортивний зал НОМЕР_2 навчального корпусу НОМЕР_2 кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка»;

- cтягнути з ОСОБА_2 витрати на роздрукування і ксерокопіювання всіх процесуальних документів, складених і поданих до судів, органів прокуратури, поліції, органів влади і органів місцевого самоврядування з метою захисту своїх порушених прав у розмірі 5 294,50 грн, а також на користь держави суму судового збору в розмірі 5 052, 95 грн.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

8. ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що він працює асистентом кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка». З лютого 2022 року на добровільних та безоплатних засадах допомагав розміщати внутрішньо переміщених осіб у місцях тимчасового перебування - корпусах Національного університету «Львівська політехніка» по АДРЕСА_1. 04 липня 2022 року ОСОБА_1 за направленням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради було розміщено у навчальному корпусі НОМЕР_2 Національного університету «Львівська політехніка», як тимчасово переміщену особу. 06 грудня 2022 року останній покинув місце перебування. Зауважував, що він не є керівником жодної волонтерської організації, також у Національному університеті «Львівська політехніка» не зареєстровано жодної волонтерської організації, допомога внутрішньо переміщеним особам надавалась виключно добровільно та безоплатно у вільний час. Жодних заявлених у позові відомостей він не поширював, жодного відношення до залишення позивачем тимчасового місця проживання він не має, будь-яких прав позивача він не порушував, а викладені ОСОБА_1 обставини є надуманими та неправдивими.

9. Представники третіх осіб Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та Національного університету «Львівська політехніка» в судовому засіданні позов не визнали, зазначили про відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, якими позивач обґрунтував позовні вимоги.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належним та допустимими доказами факту поширення відповідачем інформації, зазначеної ним у позові, що унеможливлює встановлення обставин її достовірності. З огляду на те, що ОСОБА_1 не довів, а суд не встановив порушення відповідачем будь-яких прав позивача, відсутні правові підстави задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, cтягнення з відповідача витрат. Позовні вимоги про відновлення проживання за останньою адресою місця фактичного проживання суд вважав безпідставними, оскільки приписами чинного законодавства не передбачено обов`язку чи права відповідача вирішувати питання щодо забезпечення позивача місцем тимчасового проживання.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 травня 2023 року залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , з огляду на те, що позивач ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не довів достатніми доказами факт поширення відповідачем щодо нього недостовірної інформації, внаслідок чого було порушено його особисті немайнові права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 суд вважав такими, що не підтверджують факт поширення відповідачем недостовірної інформації стосовно нього чи порушення особистого немайнового права позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що апеляційна скарга не містить нових доказів чи посилань на нові обставини. Суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність обставин, які б могли свідчити про необ`єктивність або упередженість судді суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, передати справу повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає порушення норм процесуального права, вказавши, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Разом з тим вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того указує, що судами необґрунтовано були відхилені його клопотання про: витребування письмових доказів; призначення судово-економічної експертизи товарно-матеріальних цінностей; призначення судово-товарознавчої експертизи; виклик свідків; залучення доказів. Також зазначає, що в ухваленні судових рішень брали участь судді, яким було заявлено обґрунтований відвід (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

16. Касаційна скарга містить посилання на те, що суди попередніх інстанцій не врахували характер спору, а також можливості використання завідомо неправдивих відомостей щодо заявника, поширених відповідачем і волонтерами-студентами у політичних цілях, з метою дискредитації його за викриття агенції «Делла-Центр». Акцентує увагу на наявності прихованих мотивів поширення зазначених відомостей щодо нього - самоправного виселення з місця його фактичного проживання, з метою усунення перешкод для подальшого систематичного заволодіння гуманітарною допомогою з країн Західної Європи.

17. Вважає, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

18. Крім того, зауважував, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

20. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року зменшено розмір судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_1 та відстрочено його сплату до ухвалення судового рішення у цій справі, відкрито касаційне провадження у справі № 461/428/23, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

21. 06 лютого 2024 року матеріали справи № 461/428/23 надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалами Верховного Суду від 26 лютого 2024 року та від 18 березня

2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виправлення арифметичної помилки в ухвалі Верховного Суду від 18 січня

2024 року та постановлення додаткової ухвали щодо звільнення від сплати судових витрат.

23. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, в режимі відеоконференції, виклик свідків, призначення судово-економічної і судово-товарознавчої експертиз, витребування доказів, долучення доказів.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, з липня 2022 року тимчасово проживав у спортивному залі навчального корпусу НОМЕР_2 кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка».

25. ОСОБА_2 працює ассистентом кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка».

26. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 поширив інформацію, яка принижує його честь та гідність. Зокрема, така інформація була поширена серед численної кількості внутрішньо переміщених осіб, в тому числі і публічно. Також вказував, що у грудні 2022 року його виселили з тимчасового місця проживання.

Позиція Верховного Суду

27. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

28. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

33. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

34. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

36. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

37. Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

38. У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

39. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

40. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

41. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

42. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

43. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

44. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

45. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

46. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі

№ 905/902/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 2318/1249/2012).

47. Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

48. При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

49. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

50. Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду

від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20-ц.

51. Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

52. Відповідно до пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

53. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

54. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі

№ 487/6970/20).

55. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

56. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

58. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

59. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права та надавши належну правову оцінку доводам сторін, зазначеним позивачем обставинам поширення спірної інформації, а також наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації.

60. Судами не було встановлення факту поширення відповідачем інформації, про яку зазначав позивач.

61. Зазначений висновок зроблений із застосуванням таких загальних принципів судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність, а також з урахуваннях наведених вище принципів оцінки доказів у їх сукупності.

62. Клопотання позивача про витребування письмових доказів, призначення судово-економічної експертизи товарно-матеріальних цінностей, призначення судово-товарознавчої експертизи, виклик свідків, залучення доказів були розглянуті з урахуванням вимог ЦПК України. З огляду на фактичні обставини спору, поведінку сторін та принцип «балансу вірогідностей» колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що відповідачем було допущено порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

63. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також витрат на роздрукування і ксерокопіювання всіх процесуальних документів були правильно залишені судами попередніх інстанцій без задоволення, з огляду на їх похідний характер від вимог про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації.

64. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності заявлених до ОСОБА_2 , який працює асистентом кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка» та здійснював допомогу по розміщенню внутрішньо переміщених осіб на волонтерських засадах, позовних вимог про відновлення проживання за останньою адресою місця фактичного проживання - ігровий спортивний зал НОМЕР_2 навчального корпусу НОМЕР_2 кафедри фізичного виховання Національного університету «Львівська політехніка», з огляду на відсутність доказів наявності у відповідача відповідних службових повноважень на вирішення зазначеного питання.

65. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів наявності протиправної поведінки відповідача.

66. Водночас слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц).

67. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та поведінці сторін, дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

68. Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині віднесення справи до категорії малозначних та її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

69. Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

70. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

71. Справи незначної складності можуть визнаватися судом малозначними (частина шоста статті 19 ЦПК України).

72. За предметом позову ця справа не входить до переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України). Клопотань про неможливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження ні позивач, ні відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавали.

73. Колегія суддів зауважує, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження направлений на швидке вирішення справи і поновлення прав позивача, у випадку встановленого факту їх порушення, невизнання або оспорення.

74. Більш того, розгляд справи, що переглядається в касаційному порядку, відбувався з викликом сторін, безпосередньою участю позивача у судових засіданнях, розглядом його клопотань.

75. Доводи касаційної скарги щодо участі у розгляді справи суддів, яким було заявлено обґрунтований відвід, а саме судді Сихівського районного суду м. Львова Бойко О. М. та судді Львівського апеляційного суду Савуляку Р. В., колегія суддів вважає безпідставними.

76. Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції було розглянуто заяви ОСОБА_3 про відвід зазначених суддів (ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 09 травня 2023 року та від 10 травня 2023 року, ухвали Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року та від 26 вересня

2023 року) і обґрунтовано зазначено про безпідставність доводів позивача щодо наявності сумніву в необ`єктивності чи неупередженості суддів. Нових доводів чи обставин щодо неможливості участі зазначених суддів у розгляді справи, що переглядається в касаційному порядку, касаційна скарга не містить.

77. Верховний Суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

78. Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.

79. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

80. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

81. Крім того, колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі, що переглядається в касаційному порядку, Верховним Судом в ухвалі від 18 січня 2024 року було зазначено про наявність правових підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі. Правовою підставою для відстрочення заявнику сплати судового збору слугували приписи, зокрема, пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача). Водночас, з огляду на неодноразові клопотання ОСОБА_1 щодо наявності неточних даних у довідці форми ОК-5, підготовленій Пенсійним фондом України, Верховним Судом ухвалою від 18 березня 2024 року було витребувано з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області відомості про загальний розмір пенсії, соціальних виплат, виплачених ОСОБА_1 у 2022 році.

82. Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області на виконання вимог зазначеної вище ухвали Верховного Суду, зазначена у довідці форми ОК-5 сума є сумою, з якої нараховується пенсія (у тому числі з відображенням доплати до суми мінімальної заробітної плати з урахуванням вимог статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Зауважено про відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо розміру допомоги/компенсації, нарахованої та виплаченої органом соціального захисту непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку. Крім того, зазначено про те, що ОСОБА_1 на обліку, як одержувач пенсії, не перебуває.

83. Ураховуючи наведене, а також принцип розумності суми судового збору, колегія суддів вважає, що сума судового збору, яка підлягає до сплати ОСОБА_1 за подання касаційної скарги, з урахуванням підтверджених належними, достатніми та допустимими доказами розміру його доходів у 2022 році (відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 2022 року), а також мотивів Верховного Суду щодо підстав зменшення суми судового збору, має становити 179,74 грн

(3 594,86 грн*5 %).

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір, належний до сплати за подання касаційної скарги, у розмірі 179 грн (сто сімдесят дев`ять) 74 коп., зарахувавши його за реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007 ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович