ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року

м. Київ

справа №461/4493/17

адміністративне провадження № К/9901/63242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Рибачук А.І.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» про визнання протиправним та скасування рішення,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.2017 № 64 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 ».

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2016 адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради винесено постанову № 271, якою встановлено, що позивачка порушила п.20.1.24 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, а саме, самовільно встановлено металеву огорожу в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , чим порушила ст. 154 КУпАП. Вказаною постановою на позивача накладено штраф в розмірі 680,00 грн.

06.02.2017 ЛКП «Старий Львів» скерувало попередження № 109, яким зобов`язало ОСОБА_1 протягом 5 днів демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 . У випадку не виконання цього попередження документи будуть передані на розгляд міжвідомчої комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.

Головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 06.03.2017 прийнято розпорядження № 64 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 ». Вказаним розпорядженням затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 10 від 28.02.2017 §2), гр. ОСОБА_1 - власнику квартири АДРЕСА_1 за власні кошти демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 .

14.03.2017 ЛКП «Старий Львів» скерувало попередження № 238, яким зобов`язало позивача, згідно розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 64 від 06.03.2017, демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , у разі не виконання готуватиметься пакет документів для подачі до суду позовної заяви.

04.04.2017 комісією ЛКП «Старий Львів» складено акт, про те, що не виконано розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 64 від 06.03.2017 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 ».

Також, судами встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № 876/952/18 скасовано постанову адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №271 від 23.12.2016 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та закрито провадження у справі.

Не погодившись з вказаним розпорядженням відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Галицького районного суду від 08.05.2018 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що акт-попередження позивачка не отримувала, судовим рішенням скасовано постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, а також визнано недопустимим доказ - протокол про адміністративне правопорушення № 152. Робочим проектом була передбачена огорожа і така наявна в матеріалах інвентаризаційної справи. Крім того, права інших мешканців будинку жодним чином не порушуються, а відгороджена частина є входом тільки до єдиної квартири, що належить позивачу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 рішення Галицького районного суду від 08.05.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки жодного дозволу на встановлення малої архітектурної форми - металевої огорожі, позивачці не надавалося, остання встановила таку з порушенням встановленої процедури. Суб`єкт владних повноважень має право на демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм, а тому, відповідач прийняв оскаржуване розпорядження правомірно та в межах своїх повноважень.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Зокрема, покликається на те, що посилання суду апеляційної інстанції на підпункт 12.2.6 пункту 12.2.6 Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалю Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, відповідно до якого, самочинно встановлені малі архітектурні форми (МАФ) підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду є необґрунтованим, оскільки пункт 12.2 Правил благоустрою визначає порядок розміщення та утримання МАФ для здійснення підприємницької та господарської діяльності. При цьому, позивачка зазначає, що вона не використовує огорожу (МАФ) для одержання прибутку, виробництва матеріальних благ.

Також покликається на те, що суд помилково посилається на Положення про влаштування огорож у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 09.09.2011, оскільки дія вказаного Положення поширюється на орендарів, власників та користувачів земельних ділянок, які підлягають огородженню.

Також покликається на те, що в спірних правовідносинах підлягає застосуванню Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради №835 від 09.09.2011.Так, в порушення пункту 2.6 вказаного Положення акт-попередження відповідачем не складався та не надсилався позивачу.

Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до пункту 7 статті 30 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України від 06.09.2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 5 Закону №2807-IV встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону №2807-IV до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.

До об`єктів благоустрою населених пунктів статтею 13 Закону №2807-IV віднесено прибудинкові території (пункт 2 частини 1 цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №2807-IV елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

В свою чергу, частиною 1 статті 21 Закону №2807-IV визначено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема, огорожі, ворота, ґрати.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Відповідно до положень частини 1 статті 39 Закону №2807-IV державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 затверджено Правила благоустрою м. Львова, відповідно до пункту 20.1.24 яких відповідно до пункту 44 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» накладаються стягнення, передбачені ст.152, ст.82 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог Правил благоустрою м.Львова, а саме, самовільне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.

Процедуру вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, з метою визначення можливості збереження самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів містобудування та архітектури, регулює Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затверджене рішенням Львівської міської ради від 09.09.2011 №835 (далі - Положення №835).

Ознаки і класифікація самочинного будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, переобладнання, порушення правил експлуатації житлового фонду, охорони і використання пам`яток культурної спадщини, влаштування малих архітектурних форм наведені у пункті 1.6 Положення №835, підпунктом 1.6.1 якого до таких ознак віднесено влаштування будь-якої огорожі (окрім тимчасової переносної або декоративної) на земельній ділянці, яка не знаходиться у користуванні на умовах оренди або не належить на правах приватної власності фізичній або юридичній особі, проведення будівництва або наявність на ній будівельних матеріалів.

Пунктами 3.1 пункту 3 Положення №835 передбачено, що розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

За змістом пункту 5.1 та його підпунктів 5.1.3, 5.1.3.1., 5.1.3.2, 5.1.3.3, пункту 5.3 Положення №835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти: у разі неможливості виділення земельної ділянки для цього будівництва; у разі заперечення виконавчим органом міської ради визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності і не підлягає передачі у власність: у разі порушення прав інших осіб.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем встановлено огорожу без отримання у встановлену порядку дозволу на її монтаж, попередження про необхідність демонтажу самовільно встановленої огорожі позивачем не виконано.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваного розпорядження та постановив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано пункт 12.2.6 Правил благоустрою м. Львова в цілому не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваного розпорядження, оскільки цим розпорядженням також передбачено, що вразі не проведення позивачем демонтажу в добровільному порядку, такий буде забезпечено в судовому порядку, що відповідає приписам Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові та статті 376 ЦК України щодо порядку знесення самочинного будівництва.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що оскільки вона не є власником чи користувачем земельної ділянки, яку вона огородила, то на неї не поширюється дія Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові, затверджене рішенням Львівської міської ради № 834 від 09.09.2011, оскільки відсутність у позивача прав на земельну ділянку виключає можливість встановлення на ній огорожі.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на скасування в судовому порядку постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП, оскільки цю постанову скасовано з процедурних підстав у зв?язку з несвоєчасним повідомлення про розгляд справи та неналежним складанням процесуальних документів. Висновки щодо суті правопорушення у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № 461/5228/17 відсутні.

В цілому доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі № 461/4493/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук