ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 461/6287/16-а

адміністративне провадження № К/9901/43260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, виконуючого обов`язки заступника начальника Львівської митниці ДФС Борисова Юрія Олексійовича про скасування постанови, закриття провадження у справі про порушення митних правил та зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2017 (суддя Зубачик Н. Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 (головуючий суддя Мікула О. І, судді: Кушнерик М. П., Курилець А. Р.),

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, просив скасувати постанову від 16.09.2016 №2740/20917/16 у справі про порушення митних правил та закрити провадження у цій справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Також позивач просив суд зобов`язати відповідача зняти з контролю АСМО ``Інспектор-2006`` модуля ``Орієнтування`` АСМО ``Інспектор`` орієнтування підрозділу протидії митним правопорушенням УБ з МП Львівської митниці ДФС від 01.07.2016 №12187/13-70-26/10/13 та від 26.09.2016 №18876-13-70-20/10/13.

На переконання позивача адміністративне стягнення у формі штрафу в розмірі ста (100) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених частиною першою статті 474 Митного кодексу (МК) України, накладено на нього незаконно, оскільки сама вимога митного органу представити до огляду та фотографування ІМЕІ мобільних телефонів є незаконною. Крім того, під час митного контролю особа, яка вимагала представити до огляду та фотографування ІМЕІ мобільних телефонів не мала дійсного документа на підтвердження своїх повноважень.

Галицький районний суд м. Львова постановою від 13.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017, позов задовольнив частково. Суд скасував постанову від 16.09.2016 №2740/20917/16 у справі про порушення митних правил, в іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів вину позивача як необхідної складової адміністративного правопорушення. Позивач мав об`єктивні підстави ставити під сумнів повноваження посадової особи щодо огляду та фотографування мобільних телефонів позивача, оскільки така посадова особа не мала дійсного посвідчення на підтвердження своїх повноважень.

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.

На зазначені судові рішення відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.

У касаційній скарзі митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального права внаслідок неправильної оцінки обставин справи, просила скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилався на те, що дії позивача містять ознаки порушення митних правил, визначених частиною першою статті 474 МК України, у зв`язку з чим позивач був обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за перешкоду посадовій особі органу доходів і зборів в доступі до фотографування ІМЕІ мобільних телефонів. Скаржник також доводив, що посадова особа митного органу, яка здійснювала митні формальності під час перетину позивачем митного кордону, є державним службовцем, до посадових обов`язків якої віднесено здійснення митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України. І, на його думку, працівники митниці, які здійснюють державну митну справу та виконують завдання для забезпечення безпеки суспільства, захисту митних інтересів України не зобов`язані підтверджувати свої повноваження (пред`являти посвідчення) особам, які здійснюють перетин державного кордону.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.06.2017 (суддя Мороз В. Ф.) відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/18136/17.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з її доводами не погоджується і доводить, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального права до встановлених у цій справі обставин, процесуального права, з урахуванням доводів відповідача у касаційній скарзі та заперечень позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення.

Як встановили суди попередніх інстанцій, фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно зі спірною поставною стало те, що під час перетину митного кордону ОСОБА_1 не виконав вимоги посадової особи митниці та не надав для звірення даних митної декларації з виявленими в автомобілі речами та їх фотографування, що унеможливило повну перевірку заявлених відомостей та завершення митного контролю. Такі дії позивача були зумовлені тим, 03.07.2016 посадова особа митного органу, яка здійснювала митний контроль та митне оформлення, на підтвердження своїх повноважень пред`явила позивачу службове посвідчення, строк дії якого закінчився 20.01.2016.

Вказані обставини сторони не заперечують.

Згідно з частиною першою статті 474 МК України відповідальність настає за перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів під час здійснення нею митного контролю або провадження в справі про контрабанду чи порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів.

При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати митних платежів, податків та зборів).

Частина друга статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи) та статті 77 КАС України в чинній редакції передбачає, що тягар доказування правомірності рішень чи діянь лежить на відповідачеві - суб`єкті владних повноважень.

Тобто, митний орган повинен надати суду докази, що порушення було скоєне умисно, інакше відсутність у діях суб`єкта доведеної вини виключає відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 579 МК України встановлено, що законні розпорядження та вимоги посадових осіб органів доходів і зборів, надані під час виконання ними службових обов`язків, є обов`язковими для виконання фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 553 МК України працівникам органів доходів і зборів видаються службові посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника органів доходів і зборів та його зразок затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Державної фіскальної служби (ДФС) "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби" від 23.10.2014 №207 затверджено Інструкцію щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників органів ДФС. Пунктом 1.1 цієї Інструкції передбачено, що службове посвідчення працівника органів фіскальної служби усіх рівнів (далі - посвідчення) є офіційним документом, який засвідчує особу працівника фіскальної служби, підтверджує її повноваження, передбачені законодавством України, та ідентифікує її власника. Крім того, згідно з пунктом 2.5 передбачає, що при переведенні з посади на посаду, присвоєнні чергових спеціальних звань (рангів), закінченні строку дії, зміні облікових даних працівника, наданні або скасуванні права на зберігання та носіння вогнепальної зброї посвідчення підлягає обміну.

Наказом №545 від 04.10.2002 ``Про обов`язкове носіння форменого одягу, службових посвідчень та особистого митного забезпечення`` встановлено, що носіння при виконанні службових обов`язків форменого одягу працівниками митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, яким присвоєно персональні звання, згідно з Правилами носіння форменого одягу працівниками митних органів України, затвердженими наказом Держмиткому України від 02.02.1996 №46, а також службових посвідчень та особистого митного забезпечення є обов`язковим.

Також, згідно з постановою Кабінету Міністрів України ``Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю`` від 18.08.2010 №751 працівники контрольних органів і служб під час виконання службових обов`язків у пунктах пропуску, пунктах контролю повинні мати при собі службові посвідчення та представницькі картки, а інші особи, які прибувають у службових справах до пункту пропуску, пункту контролю, - спеціальну представницьку картку для тимчасового перебування.

Зважаючи на викладене, Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в діях позивача не було прямого умислу на перешкоджання законних дій посадової особи органу доходів і зборів під час здійснення нею митного контролю. Позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що вимоги цієї особи, яка здійснювала митний контроль, однак не підтвердила свої повноваження належним службовим посвідченням, є незаконними, а тому у нього не було обов`язку їх виконувати. Відсутність прямого умислу в діях позивача вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 474 МК України.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права при вирішенні спорів цієї категорії у подібних правовідносинах (постанови від 18.09.2018 у справі №461/6279/16-а, від 01.12.2020 у справі №461/6291/16-а).

Оскільки обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи незаконність постанови про порушення митних правил, складеної відповідачем, були доведені в судовому процесі, а відповідач не надав доказів на їх спростування, як це вимагається частиною другою статті 77 КАС України (стаття 71 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо результату вирішення спору.

Ухвалені у справі судові рішення в частині, якої стосуються вимоги касаційної скарги, відповідають приписам статті 242 КАС України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а касаційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин та їх юридичної оцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В. В. Хохуляк