ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року

м. Київ

справа № 461/6956/17

провадження № 61-15150св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «КристалБанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), Публічного акціонерного товариства «КристалБанк» (далі - ПАТ «КристалБанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»), у якому просила:

- визнати недійсним договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), укладений 24 травня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Кристал Банк», відповідно до якого ПАТ «Кристал Банк» зобов`язувалося передати АТ «Райффайзен Банк Аваль» загальну суму фінансування, а АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язувалося відступити ПАТ «Кристал Банк» права вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром відступлення прав в частині відступлення зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3138/в від 29 серпня 2007 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 25 травня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Кристал Банк», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1497, в частині передання права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 29 серпня 2007 року, згідно з яким остання передала в іпотеку: будівлі та споруди, а саме: прохідна (літ.Б-1), загальна площа 14.4 кв.м, склад (літ.Д-2), загальна площа 1002,3 кв.м, вбиральня (літ. Є), ворота (№ 1), огорожа (2), замощення (І), розташовані на земельній ділянці площею 1,1060 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж (літ. Г-1) загальна площа 371, 7 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,4215 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,1060 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0044 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,3000 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0043 адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,4215 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0005 адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), укладений 25 травня 2017 року ПАТ «Кристал Банк» та ТОВ «ФК «Форінт», відповідно до якого ТОВ «ФК «Форінт» зобов`язалося передати ПАТ «Кристал Банк» загальну суму фінансування, а ПАТ «Кристал Банк» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром відступлення прав в частині відступлення зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3138/в від 29 серпня 2007 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 25 травня 2017 року між ПАТ «Кристал Банк» та ТОВ «ФК «Форінт», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1501, в частині передання права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 29 серпня 2007 року, згідно з яким остання передала в іпотеку: будівлі та споруди, а саме: прохідна (літ. Б-1), загальна площа 14,4 кв.м, склад (літ.Д-2), загальна площа 1002,3 кв.м, вбиральня (літ.Є), ворота (№1), огорожа (2), замощення (І), розташовані на земельній ділянці пл. 1,1060 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж (літ. Г-1) загальна площа 371,7 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 0,4215 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,1060 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0044 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,3000 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0043 адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,4215 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що сторони оспорюваних договорів не визначили суми продажу права вимоги за кредитним договором, укладеним із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 29 серпня 2007 року; фактор не включений до державного реєстру фінансових установ, а отже не міг бути стороною договору факторингу; ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та згодом ПАТ «Кристал Банк» не повідомили іпотекодавця про відступлення прав за іпотечним договором.

Зазначає, що банком заборгованість ОСОБА_1 було списано, а тому з моменту такого списання зобов`язання ОСОБА_1 , як позичальника по кредитному договору, припинилися. ТОВ «ФК «Форінт» не володіє індивідуальною та генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, а тому правочин, за умовами якого такий набув права вимоги за валютним кредитом, суперечить чинному законодавству.

Крім того, позивач вказує, що після направлення ОСОБА_1 письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» втратив право вимоги щодо нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором в частині суми, що перевищує стягнуту за рішенням суду- 83 012, 49 доларів США, а тому не міг передати таке право ПАТ «Кристал Банк».

19 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Огородник І. І. звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 461 1200000:05:022:0005 площею 0,4215 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2170898846112; земельну ділянку кадастровий номер 4611200000:05:022:0043 площею 1,3 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2170947446112, земельну ділянку кадастровий номер 4611200000:05:022:0044 площею 1,106 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2170924446112, нежитлові будівлі загальною площею 1388,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2170593746112.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Огородник І. І. про забезпечення позову.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), укладений 24 травня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КристалБанк», відповідно до якого ПАТ «КристалБанк» зобов`язувалося передати АТ «Райффайзен Банк Аваль» загальну суму фінансування, а АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язувалося відступити ПАТ «КристалБанк» права вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром відступлення прав в частині відступлення зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3138/в від 29 серпня 2007 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 25 травня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КристалБанк», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1497, в частині передання права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 29 серпня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку: будівлі та споруди, а саме: прохідну (Б-1) загальною площею 14.4 кв.м, склад (Д-2) загальною площею 1002,3 кв.м, вбиральню (Є), ворота (№ 1), огорожа (2), замощення (І), розташовані на земельній ділянці площею 1,1060 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж (Г-1) загальною площею 371,7 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,4215 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 1,1060 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0044, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 1,3000 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0043, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,4215 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), укладений 25 травня 2017 року ПАТ «Кристал Банк» та ТОВ «ФК «Форінт», відповідно до якого ТОВ «ФК «Форінт» зобов`язалося передати ПАТ «КристалБанк» загальну суму фінансування, а ПАТ «КристалБанк» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром відступлення прав, в частині відступлення зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3138/в від 29 серпня 2007 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 25 травня 2017 року між ПАТ «КристалБанк» та ТОВ «ФК «Форінт», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1501, в частині передання права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 29 серпня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку будівлі та споруди, а саме: прохідну (Б-1) загальною площею 14,4 кв.м., склад (Д-2) загальною площею 1002,3 кв.м, вбиральню (Є), ворота (№ 1), огорожа (2), замощення (І), розташовані на земельній ділянці площею 1,1060 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж (Г-1) загальною площею 371,7 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,4215 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 1,1060 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0044, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 1,3000 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0043, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,4215 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0005, за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані правочини не відповідають вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги про визнання недійсними договорів факторингу та відступлення прав за іпотечними договорами підлягають до задоволення.

Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що списання банком, як безнадійної заборгованості за Кредитним договором № 010/08-3/3138/в від 29 серпня 2007 року є підставою для припинення зобов`язань за даним кредитним договором та, у зв`язку із цим, неможливості відступлення права вимоги за таким договором. Таким чином, такі зобов`язання не могли бути предметом договору факторингу.

При цьому суд першої інстанції зазначив про необхідність наявності у ТОВ «ФК Форінт» індивідуальної та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій для вчинення оспорюваного правочину.

Не погодившись з ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 - адвокат Огородник І. І. оскаржила її в апеляційному порядку.

Не погодившись з рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року, ТОВ «ФК «Форінт» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» оскаржили його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Огородник І. І. на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року залишено без задоволення, апеляційні скарги ТОВ «ФК «Форінт» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року задоволено.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року залишено без змін.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «КристалБанк», ТОВ «ФК «Форінт» про визнання недійсними договорів факторингу та відступлення прав за іпотечними договорами відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості, зазначивши, що на момент укладення оспорюваних договорів право вимоги за кредитним договором № 010/08-3/3138/в від 29 серпня 2007 року та за договором іпотеки, укладеним 29 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , не припинилося, передача прав за вищезазначеними кредитним та іпотечним договорами відповідає чинному законодавству України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, та залишити в силі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 20 листопада 2023 року ТОВ «ФК «Форінт» просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

У відзиві на касаційну скаргу від 21 листопада 2023 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 29 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 010/08-3/3138/в, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 395 000,00 дол. США під 12% річних строком до 28 серпня 2017 року.

29 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського міського нотаріального округу Навальковською М. М., зареєстрований в реєстрі за № 3705.

02 червня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки визначено наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди, а саме: прохідна (літ.Б-1), загальна площа 14,4 кв.м, склад (літ.Д-2), загальна площа 1002,3 кв.м., вбиральня (літ.Є), ворота (№1), огорожа (2), замощення (І), розташовані на земельній ділянці пл. 1,1060 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж (літ. Г-1) загальна площа 371, 7 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,4215 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,1060 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0044 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,3000 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0043 адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,4215 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Львівського апеляційного суду від 06 травня 2014 року у справі № 1323/5992/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом 321 096,41 дол. США, що еквівалентно 2 565 560,31 грн, заборгованість по відсотках 83 012,49 дол. США, що еквівалентно 663 269,79 грн, пеню за несплату кредитних коштів 236 785,40 грн, пеню за несплату відсотків 74 721,36 грн та 3 519,02 грн.

24 травня 2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Клієнт) та ПАТ «КристалБанк» (Фактор) укладено договір факторингу (портфельне відступлення права вимоги), за умовами якого Фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну суму фінансування, а клієнт відступає (передає) факторові права вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, включаючи право нараховувати за умовами кредитних договорів і вимагати від позичальників сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій та інших платежів згідно з кредитними договорами.

Згідно Реєстру відступлених Прав Вимоги від 25 травня 2017 року, на підставі оскаржуваного договору факторингу АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало ПАТ «КристалБанк» права вимоги до ОСОБА_1 відповідно до Генерального кредитного договору № 107 від 29 серпня 2007 року, номер кредитного договору 010/08-3/3138/в в такій сумі - основна (позичкова) заборгованість 321 086,25 дол. США; нараховані проценти за користування кредитом 261 588,75 дол. США; штрафні санкції - 311 506,76 дол. США.

25 травня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КристалБанк» укладено Договір відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 1497.

25 травня 2017 року між ПАТ «КристалБанк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено Договір факторингу № 1 (портфельне відступлення прав вимоги), за умовами якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну суму фінансування, а клієнт відступає (передає) факторові права вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, включаючи право нараховувати за умовами кредитних договорів і вимагати від позичальників сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій та інших платежів згідно з Кредитними договорами.

25 травня 2017 року між ПАТ «КристалБанк» та ТОВ «ФК«Форінт» укладено Договір відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 1501.

Як вбачається із наявних у справі виписок по рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором була списана як безнадійна за рахунок страхового резерву під нестандартну заборгованість згідно постанови правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» № П-59/3 від 29 березня 2012 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змінухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року у касаційному порядку не оскаржена, а тому у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного розгляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (стаття 350 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).

За частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; фінансові платіжні послуги; у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринках капіталу; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, факторинг є фінансовою послугою.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 791 від 16 серпня 2016 року ТОВ «ФК «Форінт» є фінансовою компанією та має право здійснювати фінансові послуги, зокрема надавати послуги факторингу без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства.

ТОВ «ФК «Форінт» є юридичною особою, на момент укладення договору купівлі-продажу кредитного портфеля та договору відступлення права вимоги 25 травня 2017 року мало статус фінансової установи за законодавством України, було внесене до Державного реєстру фінансових установ, мало право здійснювати фінансову послугу у виді факторингу.

Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв спеціальний нормативно-правовий акт - Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затверджений постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 172, у пункті 7 якого визначено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

За своєю суттю прощений кредитний борг є додатковим благом особи лише у разі відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин, взятих на себе взаємними зобов`язаннями.

Як вбачається із наявних у справі виписок по рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість позивачки за кредитним договором була списана, як безнадійна за рахунок страхового резерву під нестандартну заборгованість згідно постанови правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» № П-59/3 від 29 березня 2012 року.

Таким чином, апеляційним судом правильно встановлено, що прощення кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед банком не відбулося, а мало місце лише її відшкодування за рахунок резерву з подальшим стягненням її з боржника.

Відшкодування банком за рахунок свого резерву кредиторської заборгованості позивача та подальше її стягнення не припиняє зобов`язання боржника перед кредитором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 466/3581/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 522/13021/16-ц, від 01червня 2022 року у справі № 438/350/17, від 26 січня 2022 року у справі № 405/9058/19.

Крім того, слід враховувати, що рішенням Львівського апеляційного суду від 06 травня 2014 року у справі № 1323/5992/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом 321 096,41 дол. США, що еквівалентно 2 565 560,31 грн, заборгованість по відсотках 83 012,49 дол. США, що еквівалентно 663 269,79 грн, пеню за несплату кредитних коштів 236 785,40 грн, пеню за несплату відсотків 74 721,36 грн та 3 519,02 грн.

Докази виконання цього судового рішення в матеріалах справи відсутні.

Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ПАТ «КристалБанк» та ТОВ «ФК «Форінт» були укладені договори купівлі-продажу кредитного портфеля та відступлення прав вимоги, що не передбачають наявності генеральної або індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано послався на те, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору (постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17).

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що на момент укладення оспорюваних договорів права вимоги за кредитним договором № 010/08-3/3138/в від 29 серпня 2007 року та за договором іпотеки, укладеним 29 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , не припинилися, передача прав за вищезазначеними договорами відповідає чинному законодавству України.

При таких обставинах колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов