Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 461/7665/16-ц

провадження № 61-46479св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В.С., Ігнатенка В.М., Карпенко С. О., Тітова М.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Залізничний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Прокуратура Львівської області, Територіальний сервісний центр у Львівської області в особі Територіального сервісного центру № 4643 Міністерства внутрішніх справ України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2018 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року у складі суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Залізничний ВП ГУ НП у Львівській області), Прокуратури Львівської області, Територіального сервісного центру у Львівській області в особі Територіального сервісного центру № 4643 Міністерства внутрішніх справ України (далі - ТСЦ МВС України) про звільнення майна з-під арешту, зняття заборони на проведення реєстраційних операцій та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Позов мотивований тим, що є позивач власником автомобіля марки MERSEDES BENZ модель VITO 110, номер кузова НОМЕР_1 , який був придбаний ним на законних підставах, на який постановою старшого слідчого Прокуратури Львівської області від 23 травня 2011 року в межах кримінальної справи № 181-0311 було накладено заборону здійснення реєстраційних операцій.

Посилаючись на те, що указана заборона є протиправною та порушує його право власності, оскільки він не є учасником кримінальної справи, ОСОБА_1 просив скасувати арешт та зняти заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) автомобіля марки MERSEDES BENZ модель VITO 110, номер кузова НОМЕР_1 , усунути йому перешкоди у здійсненні права власності шляхом зобов`язання відповідачів скасувати накладені обмеження на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) щодо вказаного автомобіля, накладену постановою старшого слідчого Прокуратури Львівської області Сапуцького Р. Я. від 23 травня 2011 року в межах кримінальної справи № 181-0311.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2018 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди у здійсненні права власності шляхом звільнення майна з-під арешту та скасування заборони на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) з автомобіля марки MERSEDES BENZ модель VITO 110, номер кузова НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладеного постановою старшого слідчого Прокуратури Львівської області Сапуцького Р. Я. від 23 травня 2011 року в межах кримінальної справи № 181-0311. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є добросовісним набувачем автомобіля марки «MERSEDES BENZ» модель VITO 110, номер кузова НОМЕР_1 , а накладена слідчим прокуратури заборона на проведення реєстраційних операцій щодо вказаного автомобіля є грубим порушенням права власності позивача. У діях ОСОБА_1 не встановлено неправомірної поведінки при купівлі автомобіля, майно придбано у законний спосіб, належним чином оформлені правовстановлюючі документи, сплачено відповідний податок за проведення перереєстрації транспортного засобу та проведено, всі інші, передбачені законом платежі, тобто вказаний автомобіль позивачем набуто у власність правомірно. Наявність заборони на проведення реєстраційних операцій з автомобілем позбавляє позивача, який не є учасником кримінальної справи, можливості вільно розпоряджатися власністю, що є порушенням прав власності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2018 року заступник прокурора Львівської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються його прав, обов`язків чи законних інтересів в порядку передбаченому статтями 174 539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. Крім того, поза увагою судів залишилося те, що позивачем дії слідчого та постанова у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку не оскаржувалися. Також судом не залучено, як відповідача відповідну державну податкову інспекцію, оскільки арешт накладався для забезпечення можливої конфіскації чи стягнення майна на користь держави. Викладене стало причиною прийняття незаконних рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У поданому 08 лютого 2019 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_2 , відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що викладені у скарзі факти не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнятті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 на законних підставах придбав спірний автомобіль, і відповідно до норм цивільного законодавства є добросовісним набувачем і власником. Постанова у кримінальній справі про накладення обмежень стосовно автомобіля, порушує право позивача, який не є учасником кримінальної справи, на вільне користування та розпорядження своїм майном.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року

№ 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 24 листопада 2009 року ОСОБА_1 зареєстрував автомобіль марки MERSEDES BENZ модель VITO 110, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

18 серпня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у знятті з обліку вказаного автомобіля у зв`язку з тим, що постановою старшого слідчого прокуратури Львівської області Сапуцького Р. Я. від 23 травня 2011 року в межах кримінальної справи № 181-0311 на автомобіль марки «MERSEDES BENZ» модель VITO 110, номер кузова НОМЕР_1 накладено заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку).

Постанову слідчого мотивовано розслідуванням кримінальної справи № 181-0311 відносно службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області за фактом зловживання службовим становищем та перевищенням службових повноважень, за ознаками злочинів, передбаченого частиною третьою статті 364 , частини першої статті 365 КК України, та за фактом підроблення документів та використання невстановленими особами підроблених документів, за ознаками злочинів, передбачених частинами першою, третьою статті358 КК України.

Позивач ОСОБА_1 не є підозрюваним, обвинуваченим чи цивільним відповідачем у кримінальній справі № 181-0311.

Заборону на проведення реєстраційних дій було накладено під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі статті 126 КПК України 1960 рокув редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 рокузабезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року визначено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ № 335/12096/15-ц (постанова від 15 травня 2018 року), № 569/4374/16-ц (постанова від 23 травня 2018 року) та № 296/8586/16-ц (постанова від 07 листопада 2018 року).

Частиною шостою статті 126 КПК України 1960 року, визначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Проте нормами КПК України 1960 рокуне було визначено процесуального порядку скасування арешту майна за зверненням осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

Разом з тим відповідно до статті 174 КПК України 2012 року(у чинній редакції) підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 рокув чинній редакції).

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 рокув чинній редакції).

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 рокув чинній редакції).

Пункт 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року передбачає, що запобіжні заходи, в тому числі і скасування арешту майна, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, арешт на майно, накладений за правилами кримінального судочинства підлягає скасуванню за правилами того ж виду судочинства. Але оскільки нормами КПК України 1960 рокуне було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб які, не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання підлягають застосуванню норми КПК України 2012 року.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справа № 461/1054/17-ц (провадження № 14-464цс18).

Проте наведене залишилося поза увагою як суду першої так і апеляційної інстанцій, які задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 неправильно застосували норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки розгляд цього питання передбачено в установленому кримінальним процесуальним законом порядку, суди хоча і правильно вважали, що справа у цій частині підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства, неправомірно розглянули спір по суті у порядку цивільного судочинства, відмовивши у задоволенні позовних вимог, чим порушили предметну юрисдикцію спору.

Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга заступника прокурора Львівської області підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз`яснити його право на судовий захист у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до суду кримінальної юрисдикції, протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови він може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргузаступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 461/7665/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Прокуратури Львівської області, Територіального сервісного центру у Львівської області в особі Територіального сервісного центру № 4643 Міністерства внутрішніх справ України про звільнення майна з-під арешту, зняття заборони на проведення реєстраційних операцій та усунення перешкод у здійсненні права власності - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді:В.С. Жданова В.М. Ігнатенко С. О. Карпенко М.Ю. Тітов