ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 461/7998/17
адміністративне провадження № К/9901/65149/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №461/7998/17
за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали міської ради, розпорядження районної адміністрації та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Юрківа О.Р.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Сеника Р.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 22.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просив:
1.1. визнати протиправними та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 2371 від 14.09.2017 «Про внесення змін до ухвали міської ради № 1568 від 02.03.2017 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова»;
1.2. визнати протиправними та скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 522 від 18.10.2017 «Про демонтаж тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою : АДРЕСА_1 »;
1.3. зобов`язати Львівську міську раду відновити у Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності зазначену тимчасову споруду.
2. Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку із виконанням оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 23 квітня 2015 №452 Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження №522 «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 », яким позивача зобов`язано демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 2371 від 14 вересня 2017 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 02 березня 2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова»».
Визнано протиправною та скасовано розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 522 від 18 жовтня 2017 року «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 ».
Зобов`язано Львівську міську раду відновити у Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності тимчасову споруду торгівельного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради - 1600,00 грн. сплаченого судового збору
4. Рішення судів мотивовані тим, що у Львівської міської ради не було правових підстав вилучати належний позивачеві об`єкт з Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова , оскільки будь-яких доказів фактичного відхилення тимчасової споруди позивача від паспорта її прив`язки відповідачем не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення. У задоволенні позову відмовити.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що тимчасова споруда належить позивачу на праві власності і є об`єктом нерухомого майна. Відтак, на думку касатора, Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 № 244 не поширюють своє регулювання на споруди, що є нерухомим майном, як про це помилково вказали суди попередніх інстанцій.
Касатор наголошує, що у районної адміністрації наявні повноваження з розгляду та вжиття заходів у встановленому міською радою та її виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, які підлягають демонтажу.
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л. ухвалою від 21 листопада 2018 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 01 липня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2022 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
10. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Ухвалою Львівської міської ради №2311 від 18 грудня 2008 до «Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» була включена тимчасова споруда, що розташована за адресою :
АДРЕСА_2 . Ухвалою Львівської міської ради № 2957 від 21 жовтня 2009 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було продовжено на п`ять років дозвіл на здійснення діяльності в малій архітектурній формі (далі - МАФ) по АДРЕСА_1 на площі ділянки 112 кв.м. У 2014 році ФОП ОСОБА_2 виготовив новий ескіз фасадів тимчасової споруди (павільйону) за вказаною адресою, змінив вигляд МАФ та отримав 01 вересня 2014 паспорт прив`язки чотирьох зблокованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
13. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу тимчасова споруда торговельного призначення, розташована по АДРЕСА_1 , перейшла у власність ОСОБА_1 .
14. Ухвалою № 4527 від 23.04.2015 на підставі поданих позивачем та ОСОБА_2 документів Львівською міською радою була проведена заміна власників тимчасових споруд, що відображено в Додатку 1-ЗМ до вказаної ухвали (порядковий номер запису 5).
15. Ухвалою Львівської міської ради №1568 від 02 березня 2017 (п.261 Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова Додатку 1) продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах позивача до 31 травня 2018.
16. 14 вересня 2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу №2371 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 02 березня 2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», якою належна ОСОБА_1 тимчасова споруда вилучена із Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова.
17. Підставою для такого рішення стало набуття позивачем права власності на тимчасові споруди, розміщені на АДРЕСА_3 та на АДРЕСА_4 , та у зв`язку з порушенням суб`єктом підприємницької діяльності вимог п.2.21 Порядку розміщення тимчасових споруд для продовження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21 жовтня 2011 щодо відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди на АДРЕСА_1 .
18. В подальшому, розпорядженням Львівської міської ради № 522 від 18 жовтня 2017 «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою : АДРЕСА_1 » ФОП ОСОБА_1 було зобов`язано в термін до 15 листопада 2017 у добровільному порядку демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за вказаною адресою.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
22. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
24. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Судами встановлено, що 01 вересня 2014 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було отримано паспорт прив`язки тимчасової споруди, що включає Схему розміщення споруди та ескізи фасадів. Термін дії паспорта продовжено згідно ухвали Львівської міської ради №1568 від 02.03.2017 до 31.05.2018.
Оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради № 2371 від 14.09.2017 «Про внесення змін до ухвали міської ради № 1568 від 02.03.2017 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» було вилучено із «Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова» тимчасові споруди позивача у зв`язку із порушенням останнім вимог п.2.21 Порядку № 244 від 21.10.2011 щодо відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди на АДРЕСА_1 та набуття права власності на тимчасові споруди, розміщені на АДРЕСА_3 та на АДРЕСА_4 .
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.
Частинами другою, четвертою Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності передбачений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок №244).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цього ж Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).
Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
Згідно п. 2.21 відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.
Відповідно до п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 (далі - Порядок № 4526), розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою.
Пунктом 2.2 Порядку № 4526 передбачено, що термін розміщення тимчасових споруд не може перевищувати термін дії договору оренди земельної ділянки або договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, встановлений ухвалою міської ради.
Пунктами 2.16, 2.17 вказаного Порядку визначено, що для внесення нової тимчасової споруди до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд фізична особа-підприємець або юридична особа звертається із письмовою заявою на ім`я начальника управління регулювання забудови департаменту містобудування щодо можливості (доцільності) розміщення тимчасової споруди.
У разі отримання позитивного висновку щодо можливості (доцільності) розміщення тимчасової споруди суб`єкт підприємницької діяльності звертається із заявою через Центр надання адміністративних послуг м. Львова (долучивши до неї висновки, надані постійною комісією архітектури, містобудування та охорони історичного середовища) в управління регулювання забудови департаменту містобудування для підготовки проекту ухвали.
Відповідно до п.3.14 Порядку № 4526, термін дії паспорта прив`язки встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил, а також Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд.
У пунктах 3.15, 3.16 Порядку № 4526 визначено умови, за наявності яких чинність паспорта прив`язки ТС призупиняється чи анулюється.
Разом з тим, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, вказаним Порядком не передбачено повноважень органу місцевого самоврядування щодо вилучення тимчасових споруд із затвердженого раніше переліку ТС для здійснення підприємницької діяльності.
Серед підстав відмови у наданні паспорту прив`язки, його призупинення та анулювання, відсутні такі, на які посилається Львівська міська рада в оскаржуваній ухвалі від 14.09.2017, зокрема, щодо відхилення від паспорта прив`язки ТС.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень в оскаржуваній ухвалі було лише зазначено про порушення позивачем вимог п. 2.21 Порядку №244, проте конкретизовано, в чому саме полягає таке порушення.
Відповідачем не надано на огляд судів будь-яких доказів на підтвердження факту недотримання позивачем вимог п. 2.21 Порядку №244 щодо відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди. Відсутні також докази проведення перевірки стосовно факту такого порушення, матеріали, якими фіксувалась така перевірка, та рішення, прийняті за її результатами.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що вилучення тимчасових споруд позивача із затвердженого раніше переліку ТС для здійснення підприємницької діяльності на підставі п. 2.21 Порядку №244 є необґрунтованим.
25. Стосовно посилань в оскаржуваній ухвалі №2371 від 14 вересня 2017 року на набуття права власності на тимчасові споруди, розташовані на АДРЕСА_3 та на вул. Гетьмана І.Мазепи, 7-13, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
У касаційній скарзі заявник стверджує, що вилучена тимчасова споруда належить позивачу на праві власності і є об`єктом нерухомого майна.
Згідно з приписами частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За змістом частин першої, другої статті 182 цього ж Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Об`єктами будівництва, у розумінні абзацу п`ятого частини 1 статті 4 Закону №3038-VI є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що право власності на нерухоме майно, в тому числі новостворений об`єкт будівництва, виникає:
- з моменту завершення будівництва;
- з моменту прийняття до експлуатації нерухомого майна;
- з моменту державної реєстрації такого права.
Разом з тим, відповідачем не наведено, а судами не встановлено будь-яких фактів, які б засвідчували настання хоча б однієї із зазначених вище обставин, що виключає можливість віднесення належних позивачу ТС до об`єктів нерухомого майна.
Посилання касатора на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2014 року у справі № 466/3107/13-ц є необґрунтованим, оскільки у цій справі вирішувалося питання щодо виключення із списку іншого об`єкту, який розташований за адресою АДРЕСА_3 .
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірна ухвала Львівської міської ради № 2371 від 14.09.2017 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не відповідає визначеним у статті 2 КАС України критеріям щодо рішення суб`єкта владних повноважень, а, відтак, підлягає скасуванню.
26. Що стосується розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 522 від 18.10.2017, яким позивача зобов`язано демонтувати належну йому тимчасову споруду за адресою : м. Львів, вул. О. Кошиця, 7, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами, вказане вище розпорядження № 522 від 18 жовтня 2017, яким позивача зобов`язано демонтувати належну йому тимчасову споруду за адресою : АДРЕСА_1 , винесене на підставі ухвали Львівської міської ради № 2371 від 14.09.2017 року, незаконність якої встановлена в ході судового розгляду справи. Вказане, як правильно зазначили суди, є підставою для визнання протиправним та скасування такого розпорядження.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують зазначених вище висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому у її задоволенні слід відмовити.
27. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
28. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
29. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
30. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Львівської міської ради - залишити без задоволення.
2. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року по справі №461/7998/17 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій