№ 461/9587/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 461/9587/18

провадження № 61-3972 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», товариство з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація», товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» на постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» (далі - ТОВ «ТРК «Нові комунікації»), товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» (далі - ТОВ «Західна інформаційна корпорація»), товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» (далі - «ТРК «Міст ТБ») про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію, вилучити цю інформацію з мережі Інтернет

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_5;

ІНФОРМАЦІЯ_6, в публікаціях: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відповідно, українською та російською мовами було розміщено інформацію наступного змісту: «Керівництво телеканалу ZIK називає причиною останніх подій навколо розслідування смертельного ДТП в Ямельні за участю авто з кортежу інвестора ZIKy Петра Димінського, а саме вручення підозри та потенційне подання в міжнародний розшук, відмову власника «віддати телеканал в управління на 3 роки». З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка Гліб Загорій з дружиною ОСОБА_2 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність Димінського до ДТП».

Зазначали, що вказана інформація є недостовірною, за своїм змістом є негативною і містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протизаконних, суспільно осудних діянь, зокрема, у висловлюванні відповідачів про «невдалу рейдерську спробу» міститься твердження, що дії позивачів, як виконавців доручення Адміністрації Президента України, були спрямовані на протиправне заволодіння телеканалом ЗІК. При цьому відповідачі переслідували мету публічно образити позивачів, принизити їх ділову репутацію, створити як у широкого загалу, так і у ділових партнерів негативне ставлення до позивачів, як осіб, що вчиняють протиправні дії, що підтверджується експертним висновком ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» від 16 лютого 2018 року.

Факт поширення відповідачами в мережі Інтернет відносно позивачів недостовірної інформації підтверджується також консультативним висновком від 11 січня 2018 року № 01/18 експертного комп`ютерно-технічного дослідження інформації, розташованої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, експертними висновками за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінки в мережі Інтернет від 23 квітня 2018 року № 86/2018-ЕВ- ЦК та від 30 серпня 2018 року № 191/2018-ЕВ- ЦК.

Вказували, що реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3 є ТОВ «ТРК «Нові комунікації», а власником розміщеної на цьому сайті інформації - ТОВ «Західна інформаційна корпорація», що підтверджується довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 16 травня 2018 року № 85/2018-Д- ЦК, виданої Департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»; ТОВ «ТРК «Міст ТБ» використовує логотип ZIK, що підтверджується інформацією з державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, розміщеного на веб-сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- визнати недостовірною й такою, що порушує їх особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресами:

ІНФОРМАЦІЯ_5; ІНФОРМАЦІЯ_6 в публікації: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені Адміністрації Президента України, а саме: в повідомленні «З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка Гліб Загорій з дружиною ОСОБА_2 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність Димінського до ДТП»;

- зобов`язати ТОВ «Західна інформаційна корпорація» протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті https://zik.ua після набрання законної сили рішенням суду повідомлення такого змісту: «Спростування. ТОВ «Західна інформаційна корпорація» повідомляє, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Західна інформаційна корпорація» у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет інформація, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресами:

ІНФОРМАЦІЯ_5;

ІНФОРМАЦІЯ_6 в публікаціях: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» та «Телеканал ZIK заявляет о попытке рейдерства» про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені Адміністрації Президента України, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності»;

- зобов`язати ТОВ «ТРК «Нові комунікації» протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену нимнедостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення такого змісту: «Спростування. ТОВ «ТРК «Нові комунікації» повідомляє, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «ТРК «Нові комунікації» у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет інформація на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресами:

ІНФОРМАЦІЯ_5;

- зобов`язати ТОВ «ТРК «Міст ТБ» протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену ним недостовірну інформацію, шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення такого змісту: «Спростування. ТОВ «ТРК «Міст ТБ»повідомляє, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «ТРК «Міст ТБ» у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет інформація, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресами:

ІНФОРМАЦІЯ_5;

- зобов`язати ТОВ «Західна інформаційна корпорація», ТОВ «ТРК «Нові комунікації» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити вказану недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 лютого 2020 року у складі судді Фролової Л. Д. у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не доведено факту порушення їх особистих немайнових прав унаслідок поширення спірної інформації. Оспорювана позивачами інформація містить оціночні судження, що виключає цивільно-правову відповідальність за поширення такої інформації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент поширення оспорюваної інформації перебував на посаді народного депутата України від парії «Блок Петра Порошенка», є генеральним директором ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», а ОСОБА_2 раніше займала посаду члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, та хоча на момент поширення оспорюваної інформації і була звільнена із зазначеної посади, однак не припинила публічної діяльності, оскільки є керівником благодійного фонду «Фонд родини Загорій». З урахуванням відповідних положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прецедентної практики Європейського суду з прав людини і судової практики Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що публічний статус позивачів та суспільний інтерес щодо їх осіб свідчать про більш ширші межі допустимої критики відносно них, а журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Інформація, поширена відповідачами стосується виключно публічної діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не їх приватного життя, є лише оціночним вираженням поглядів щодо можливої причетності позивачів до певних подій, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб`єктивної думки, що є правом журналістів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 лютого 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недостовірною й такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 у публікаціях: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» та «Телеканал ZIK заявляет о попытке рейдерства» про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені Адміністрації Президента України, наступного змісту: «З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка Гліб Загорій з дружиною ОСОБА_2 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність Димінського до ДТП».

Зобов`язано ТОВ «ТРК «Нові комунікації» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного тексту спростування: «ТОВ «ТРК «Нові комунікації» повідомляє, що постановою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресами:

ІНФОРМАЦІЯ_5;

ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікаціях: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені Адміністрації Президента України, наступного змісту: «З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка Гліб Загорій з дружиною ОСОБА_2 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність Димінського до ДТП».

Зобов`язано ТОВ «ТРК «Нові комунікації» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресами:

ІНФОРМАЦІЯ_5;

ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікаціях: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» та «Телеканал ZIK заявляет о попытке рейдерства».

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з висновком лінгвістичної експертизи від 16 лютого 2018 року № 056/59, проведеної ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» оспорювана позивачами інформація є негативною для позивачів і виражена у формі твердження. Оспорюваною позивачами інформацією стверджується про вчинення позивачами, відомими серед широкого кола громадськості, протизаконних діянь, а саме: причетність до спроби незаконного захоплення телеканалу ZIK, як виконавців доручення Адміністрації Президента України, і оспорювана інформація з її цитуванням в подальшому була розміщена в мережі Інтернет на інших веб-сайтах, що свідчить про неабиякий інтерес у медійних колах до оприлюдненої телеканалом ZIK заяви про спробу рейдерського захоплення телеканалу.

Апеляційний суд також зазначив, що на момент поширення оспорюваної інформації ОСОБА_1 був народним депутатом України, однак, цією інформацією не зачіпаються питання виконання ним своїх посадових обов`язків; ОСОБА_2 на момент виникнення спірних правовідносин взагалі не обіймала жодних державних посад, відтак суд вважав доведеними позивачами тих обставин, що оспорювана інформація є для них негативною й такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, оскільки містить фактологічні твердження, а не оціночні судження, доказів на підтвердження правдивості яких відповідачами не надано, тому підлягає спростуванню в такий же спосіб, як була поширена, шляхом розміщення відповідного повідомлення на вказаному вище веб-сайті та вилучення цієї інформації з мережі Інтернет.

Задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що реєстрантом доменного імені zik.ua та власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 є ТОВ «ТРК «Нові комунікації», яке є відповідальною особою за зміст веб-сайту і умови його використання, тому саме ТОВ «ТРК «Нові комунікації» має спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення відповідного повідомлення та вилучити оспорювану інформацію з мережі Інтернет.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ТОВ «ТРК «Нові комунікації» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 203/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/5992/17, від 23 липня 2020 року у справі № 757/33799/15, від 29 липня 2020 року у справі № 607/2775/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 461/8414/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 461/9587/18 із Галицького районного суду м. Львова.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що терміни «рейдер» та «рейдерське захоплення», які містяться в публікації, є оціночними поняттями, а тому їх використання не є фактичними твердженнями, які можливо та необхідно перевіряти; критичні висловлювання, які містяться в публікації, не потребують доведення їх правдивості. Вжиті в оскаржуваних публікаціях висловлювання відображають лише власну оцінку подій, висловлену у формі оціночних суджень, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до статті 277 ЦК України підлягає спростуванню. Позивачі є публічними особами, а тому мають бути терпимими до публічної критики, межі якої є значно ширшими, ніж до окремих пересічних осіб.

Судом апеляційної інстанції не враховано висновок спеціаліста від 29 січня 2019 року за результатами дослідження публікації «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства», опублікованої 15 грудня 2017 року.

Судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог до ТОВ «ТРК «Нові комунікації», тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягає в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є народним депутатом України VIII скликання, обраний по загальнодержавному багатомандатному округу від партії «Блок Петра Порошенка» (а. с. 152, т. 1).

Позивач ОСОБА_2 - колишній член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з 04 липня 2014 року по 02 серпня 2016 року) (а. с. 27, т. 2) та керівник благодійної організації «Фонд родини Загорій», засновником якого є її чоловік ОСОБА_1 (а. с. 143, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресами:

ІНФОРМАЦІЯ_5;

ІНФОРМАЦІЯ_6, було розміщено публікації під назвами: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відповідно, українською та російською мовами було розміщено інформацію наступного змісту: «Керівництво телеканалу ZIK називає причиною останніх подій навколо розслідування смертельного ДТП в Ямельні за участю авто з кортежу інвестора ZIKy Петра Димінського, а саме вручення підозри та потенційне подання в міжнародний розшук, відмову власника «віддати телеканал в управління на 3 роки». З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка Гліб Загорій з дружиною ОСОБА_2 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність Димінського до ДТП».

Оспорюваною є інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною й такою, що порушує їх особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, спростувати її та вилучити з мережі Інтернет, наступного змісту: «З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка Гліб Загорій з дружиною ОСОБА_2 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність Димінського до ДТП».

Поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаними адресами в публікаціях: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підтверджується письмовими доказами, а саме: роздруківкою файлу фіксації, збереженого у форматі PDF, що містить відображення змісту веб-сторінки; консультативним висновком від 11 січня 2018 року № 01/18 експертного комп`ютерно-технічного дослідження інформації, розташованої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет; експертними висновками за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 23 квітня 2018 року № 86/2018-ЕВ- ЦК та 30 серпня 2018 року № 191/2018-ЕВ- ЦК (а. с. 44-51, 53-61, 85-92, т. 1; а. с. 74-79, 90-104, т. 3).

Згідно з висновком лінгвістичної експертизи від 16 лютого 2018 року № 056/59, проведеної державним підприємством «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України», оспорювана інформація є негативною для позивачів і виражена у формі твердження (а. с. 96-115, т.1; а. с.105-128, т. 3).

14 грудня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зверталися до ТОВ «ТРК «Нові комунікації», ТОВ «Західна інформаційна корпорація», ТОВ «ТРК «Міст ТБ» з вимогами про спростування недостовірної інформації (а .с. 144-149, т. 1), які відповідачами залишені без реагування.

Згідно довідки Департаменту «Центр компетенції» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) від 16 травня 2018 року № 85/2018-Д- ЦК, ТОВ «ТРК «Нові комунікації» є реєстрантом доменного імені zik.ua та власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 62-72, т.1; а. с. 80-89, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «ТРК «Нові комунікації» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Безсумнівно, пункт 2 статті 10 Конвенції дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи; але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

У статтях 3 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю та передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції та практики ЄСПЛ щодо її застосування.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки.

Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього.

У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому в надрукованому тексті є оціночними судженнями.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Крім того, у разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Також, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

ЄСПЛ на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» ЄСПЛ вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

У справах «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, ЄСПЛ дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

З аналізу вказаних рішень вбачається, що ЄСПЛ вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на момент поширення оспорюваної інформації перебував на посаді народного депутата України від парії «Блок Петра Порошенка», є генеральним директором ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», а ОСОБА_2 раніше займала посаду члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, та хоча на момент поширення оспорюваної інформації і була звільнена із зазначеної посади, однак не припинила публічної діяльності, оскільки є керівником благодійного фонду «Фонд родини Загорій».

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є публічними особами, а тому свідомо відкриті для прискіпливого контролю за їх особами як з боку активістів, так і пересічних громадян. Крім того, враховуючи публічний статус позивачів та те, що поширена інформація стосувалася їх публічної діяльності та мала суспільний інтерес, позивачі повинні бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

Разом із тим частиною першою статті 30 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачено, що журналіст має право шукати, одержувати і поширювати інформацію.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Отже, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Суд першої інстанції, врахувавши положення статей 3, 4, 6 Декларації, а також прецедентну практику ЄСПЛ, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надавши їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що поширена відповідачем у спірних публікаціях інформація знаходиться в межах допустимої критики позивачів, як політичних діячів, стосується виключно публічної діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не їх приватного життя, містить оціночні судження, що виключає цивільно-правову відповідальність за поширення такої інформації.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять спростувати інформацію, яка по суті є оціночним вираженням поглядів щодо можливої причетності позивачів до певних подій, критичною оцінкою їх діяльності, вираженням суб`єктивної думки - і є правом журналістів. Оспорювана інформація не є такою, що порушує особисті немайнові права позивачів, тому не підлягає визнанню недостовірною та спростуванню у порядку ЦК України.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції дослідив висновок лінгвістичної експертизи від 16 лютого 2018 року № 056/59, надав цьому висновку належну оцінку за правилами статті 89 ЦПК України та зробив обґрунтований висновок про те, що остаточне рішення щодо віднесення висловлювань до фактичних тверджень чи оціночних суджень належить до компетенції суду, що відповідає вимогам статті 110 ЦПК України.

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ТРК «Нові комунікації» підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 228,80 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року скасувати, рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 лютого 2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 4 228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) гривень 80 коп., по 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 коп. з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович