ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 462/1232/23

провадження № 61-16076 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня

2023 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (далі - ЛКП «Залізничнетеплоенерго», підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Позовна заява мотивована тим, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є теплопостачальною організацією та надає послуги з постачання теплової енергії

і гарячої води, у тому числі до квартири відповідачів, які проживають у квартирі

АДРЕСА_1 .

Відомостей про відключення зазначеної квартири у встановленому законом порядку від мережі у підприємства відсутні. Співвласники багатоквартирного будинку, в якому знаходиться, у тому числі квартира відповідачів, рішення про вибір моделі договірних відносин не прийняли, тому сторонами у належній формі було укладено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що є публічними договорами приєднання.

Згідно з умовами вказаних договорів споживач здійснює оплату за цими договорами щомісяця не пізніше останнього дня місяця, який настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідачам за надані послуги у період з 01 липня 2018 року по 30 листопада

2022 року нараховано 22 772,61 грн. Заборгованість відповідачів за житлово-комунальні послуги за вказаний період не погашалася. Отже, оскільки відповідачі не виконують свої обов`язки зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги, тому виникла заборгованість у розмірі 22 772,61 грн, чим порушено право підприємства на отримання коштів за надані послуги.

З врахуванням викладеного ЛКП «Залізничнетеплоенерго» просило суд стягнути з відповідачів солідарно 22 772,61 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2022 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року

позов ЛКП «Залізничнетеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно

з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01 липня

2018 року по 30 листопада 2022 року у розмірі 22 772,61 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго»

по 1 342 гривень сплаченого судового збору з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Посилання ОСОБА_1 на звільнення від сплати заборгованості за комунальні послуги, оскільки між нею та позивачем не укладено відповідний договір про їх надання, на увагу не заслуговують, так як факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від сплати за спожиті послуги.

Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 09 березня 2021 року № 582 та відповідями

від 04 квітня 2023 року № 14076 та № 14056 з Єдиного державного демографічного реєстру і довідками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України

у Львівській області. Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, на увагу не заслуговують, оскільки відповідними доказами не підтверджено факт його непроживання у вищевказаній квартирі.

Відповідачі взяті на себе зобов`язання зі сплати за житлово-комунальні послуги не виконали, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість за період з 01 липня

2018 року по 30 листопада 2022 року, яка відповідно до розрахунку становить 22 772,61 грн. Наданий позивачем розрахунок відповідачами не спростований.

Посилання ОСОБА_1 на те, що акти обліку теплоносіїв складені позивачем в односторонньому порядку, без представника споживача, є безпідставними, оскільки у копіях цих актів у графі «від споживача» міститься підпис ОСОБА_3 та/або штамп Львівського комунального підприємства «Сигнівка».

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не у повному обсязі надавав відповідачам послуги з постачання теплової енергії. Крім того, відсутні докази, які б підтверджували відключення квартири, в якій зареєстровані та проживають відповідачі, від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їм послуг з постачання теплової енергії.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між позивачем та відповідачами склалися правовідносини з надання комунальних послуг і оплати за них, доказів того, що позивач неналежним чином чи не у повному обсязі надавав відповідачам послуги з центрального опалення не надано, останні від таких послуг не відмовлялися.

Відповідачі, як споживачі комунальних послуг, зобов`язані сплатити за отримані житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися, проте ними таких дій не вчинено, унаслідок чого утворилась заборгованість, яку вірно стягнуто районним судом на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 462/1232/23 з Залізничного районного суду м. Львова. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5 частини третьої статті 411 ЦПК України.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 судом першої інстанції не надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, не надано строк для подачі відзиву, позбавлено можливості подати клопотання про застосування строку позовної давності. Районним судом ухвалено рішення по суті спору без дослідження відповідних доказів, зазначено неправдиві відомості про те, що акти зняття показників подачі тепла підписані сторонами.

Позивачем подано розрахунок заборгованості відповідачів зі сплати комунальних послуг, який містить ознаки підроблення. Відповідачі зверталися до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину представником

ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що відповідно до Закону України «Про теплопостачання»

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є теплопостачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 березня 2017 року № 342

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» переоформлено ліцензії АВ № 597442 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії,

АВ № 597443 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, АВ № 597444 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, видані ЛКП «Залізничнетеплоенерго» безстроково.

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 09 березня 2021 року № 582 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , квартира приватизована (а.с. 10). Вищевказані обставини також підтверджуються відповідями від 04 квітня 2023 року № 14076 та № 14056 з Єдиного державного демографічного реєстру і довідками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (а.с. 46-51).

Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за послугу з централізованого опалення, плати за послугу з постачання теплової енергії та внесків на обслуговування і заміну вузла комерційного обліку теплової енергії за мешканцями квартири АДРЕСА_1 наявний борг у розмірі 22 772,62 грн

(а.с. 10 зворот, 11).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2021 року у справі № 462/5041/21 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу задоволено. Судовий наказ виданий 17 серпня 2021 року Залізничним районним судом м. Львова по справі № 462/5041/21 за заявою

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 15 705,15 грн заборгованості та 227 судового збору - скасовано.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають

у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі

№ 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року

у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада

2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачі взяті на себе зобов`язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не виконали, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем за надані ним послуги з постачання теплової енергії за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2022 року, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем становить 22 772,61 грн (а.с. 10 зворот, 11). Відповідачами належними доказами вищевказаний розрахунок не спростовано, інший розрахунок не надано.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що помилковими є посилання ОСОБА_1 на звільнення від сплати заборгованості за комунальні послуги, оскільки між нею та позивачем не укладено відповідний договір про їх надання, тому що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 судом першої інстанції не надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, не надано строк для подачі відзиву, позбавлено можливості подати клопотання про застосування строку позовної давності, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким підтверджується отримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 копії ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2023 року про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви (а.с. 55). Крім того, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2023 року, якою відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 52). Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено (а.с. 96).

Ураховуючи викладене, відсутні докази на підтвердження того, що відповідачі були позбавлені можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції.

Посилання касаційної скарги на те, що районним судом ухвалено рішення по суті спору без дослідження відповідних доказів, на увагу не заслуговують, оскільки вони направлені на переоцінку доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем подано розрахунок заборгованості відповідачів зі сплати комунальних послуг, який містить ознаки підроблення, є припущенням, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник