Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 462/2709/16

провадження № 61-14470св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року у складі судді Ліуша А. І та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визначення частки у спільному майні із спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , після смерті якого позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Оскільки йому стало відомо, що до складу спадкового майна належить і частина земельної ділянки, звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадкове майно, а саме, частину земельної ділянки, однак нотаріус відмовила у його видачі, оскільки земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності і частка померлого не виділена.

Таким чином, просив визначити за ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 Ѕ частку у спільному сумісному майні, а саме - земельній ділянці, площею 0,0342 га, з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на Ѕ частини земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року позов задоволено частково; визначено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала Ѕ частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0342 га, з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності - відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, тому слід визначити за ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 його частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності за позивачем, суд виходив з того, що ОСОБА_1 може одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, тому у цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року в частині визначення площі земельної ділянки - змінено, зазначивши площу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,0325 га замість 0,0342 га.

Змінюючи площу земельної ділянки, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції неправильно зазначено її площу, яка становить 0,0325 га, а не 0,0342 га. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили позов, оскільки визначення судом частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлою особою не узгоджується з вимогами чинного законодавства, тому, що у такому випадку судом вирішується питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. Крім того, посилалася на те, що суди не врахували, що її частка землі є більшою ніж Ѕ, оскільки вона успадкувала частину будинку з урахуванням добудови.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними та обгрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року справу № 462/2709/16-ц призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що земельна ділянка, площею 0,0342 га, з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №30905001 від 02 вересня 1996 року.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01 листопада 2002 року, підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис за №5071.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 03 червня 2014 року після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , який успадкував Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Другої Львівської державної нотаріальної контори від 26 січня 2016 року № 99/02-15 державний акт на земельну ділянку на АДРЕСА_1 виданий на праві спільної сумісної власності двом співвласникам, які померли, нотаріус не може визначити склад спадкового майна, а саме яка частка належала спадкодавцю.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із частиною першою статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Вирішуючи спір по суті суди не врахували, що між сторонами існує спір щодо розміру часток спадкового майна. Так, ОСОБА_2 посилалася на те, що її частка земельної ділянки у спадковому майні є більшою, оскільки її частка успадкованого будинку є більшою ніж Ѕ, тому і розмір земельної ділянки має бути більшим. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що позивач не отримав свідоцтво про спадщину, оскільки нотаріус не міг визначити склад спадкового майна, а саме яка частка належала спадкодавцю.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Суди попередніх інстанцій належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин, не з`ясували фактичних обставин справи, не взяли до уваги доводи сторін щодо відмови нотаріуса від видачі свідоцтва про право на спадщину та відступлення від рівності часток у спадковому майні.

Отже, суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не встановили повно фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не надали оцінки тому, що між сторонами існує спір щодо встановлення розміру часток земельної ділянки, не врахували, що позивач вже звертався до нотаріуса з метою отримання свідоцтва на право власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Процедура встановлення фактичних обставин справи передбачена процесуальним законом, однак суд першої інстанції таких вимог і правил не дотримався, а суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку відповідних порушень не усунув.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки недоліки, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону та з урахуванням того, що між сторонами існує спір про розмір часток у спадковому майні та позивач вже звертався до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов