Постанова

Іменем України

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 462/2927/17

провадження № 61-35727св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Михайло Романович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2017 року у складі судді Постигач О. Б. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М. Р., про визнання недійсним договору купівлі продажу.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 05 червня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого він продав відповідачу квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 313 123,00 грн. Укладенню оспорюваного правочину передували тяжкі для нього обставини, викликані необхідністю погашення кредитної заборгованості, а тому він змушений був продати квартиру на вкрай невигідних для нього умовах, за ціною, значно нижчою ніж ринкова.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 червня 2015 року, укладений між ним та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р., зареєстрований в реєстрі за № 909 з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на його користь збитки у розмірі 10 000,00 грн, які складаються з витрат на сплату судового збору та вартості послуг адвоката; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 усвідомлював значення своїх дій, розумів правову природу оспорюваного ним правочину та його правові наслідки, його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обгрунтувань позову, зокрема, наявності тяжкої обставини та укладення договору на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки сама по собі наявність кредитної заборгованості, яка забезпечена порукою та заставою нерухомості (приміщення ТзОВ «Аптека НОМЕР_3 , площею 109,4 кв. м), не може свідчити про тяжку обставину та про недійсність оспорюваного правочину, а тому, суд вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Ураховуючи, що інші позовні вимоги є похідними від зазначених, суд також відмовив у їх задоволенні.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений ним під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах. Суди не звернули увагу на його доводи про те, що термінове укладення оспорюваного договору купівлі-продажу зумовлене необхідністю погашення заборгованості за укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») кредитним договором, на забезпечення виконання якого між ТзОВ «Аптека НОМЕР_3» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений договір іпотеки. Відмовляючи в задоволенні позову, суди послалися на припинення кредитних зобов`язань у зв`язку з тим, що за рішенням суду було звернуто стягнення на предмет іпотеки (приміщення аптеки), однак рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2015 року (справа № 466/4054/15-ц) позов ТзОВ «Аптека НОМЕР_3» задоволено та визнано недійсним договір іпотеки (б/н), укладений між ТзОВ «Аптека НОМЕР_3» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений 31 серпня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я., зареєстрований у реєстрі за № 5746. Суди також не взяли до уваги звіт про оцінку майна (спірної квартири), що в сукупності з наявною заборгованістю за кредитним договором, свідчить про його безвихідне положення та укладення оспорюваного договору на вкрай невигідних для нього умовах, у тому числі, й за значно заниженою ціною, що підтверджується довідкою - висновком про вартість спірного нерухомого майна. Однак суди не прийняли зазначений доказ до уваги, посилаючись на те, що довідка - висновок не є звітом про оцінку майна, при цьому не вказали якими нормами права встановлено, що звіт про оцінку майна, як доказ, має перевагу над довідкою - висновком про вартість майна.

Крім того, вказував на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, не навівши обгрунтування такої відмови, та у порушення статті 33 ЦПК України розглянув справу неповноважним складом суду, оскільки під час реєстрації апеляційної скарги автоматизовано було визначено склад суду: Копняк С. М., Крайник Н. П. Ніткевич А. В., тоді як справа розглянута іншим складом суду: Савуляк Р. В., Бойко С. М., Ніткевич А. В.

Відзив на касаційну скаргу подано не було.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня

2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26 серпня 2004 року.

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації від 15 червня 2010 року

№ 468 ОСОБА_1 передано вільну квартиру АДРЕСА_2 .

05 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 313 123,00 грн, з яких 71 123,00 грн отримані продавцем від покупця до нотаріального посвідчення цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця, а 242 000,00 грн - покупець зобов`язався сплатити продавцю до

05 червня 2016 року.

Згідно пункту 3.2 договору ринкова вартість квартири визначена згідно звіту про оцінку майна, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зробленого ТзОВ «ЕКСПЕРТ ІН» від 02 лютого 2015 року та становить 313 123,00 грн.

Також, судами встановлено, що 31 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений кредитний договір № 014/0384/74/51553, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 84 000 доларів США, зі строком до 31 серпня 2027 року, на купівлю частини індивідуального житлового будинку з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 . Забезпеченням зобов`язань є порука ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 , а також іпотека приміщення аптеки загальною площею 109,4 кв. м, що належить ТзОВ «Аптека НОМЕР_3» за адресою: АДРЕСА_4.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 31 серпня 2007 року № 014/0384/74/51553 у розмірі 91 118,86 доларів США (еквівалентно 1 183 467,30 грн), та звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31 серпня 2007 року № 5745 на приміщення аптеки загальною площею 109,4 кв. м, що належить ТзОВ «Аптека НОМЕР_3».

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визнанні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, за загальним правилом, є умови про предмет та ціну. Інші умови договору купівлі-продажу можуть набувати значення істотних, якщо щодо них є безпосередня вказівка в інших правових нормах.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_1 , як на підставу заявлених ним позовних вимог посилався на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу був вчинений під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах, зокрема, у зв`язку з необхідністю погашення заборгованості за кредитним договором, та продажу належного йому на праві власності майна за значно заниженою ціною.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, про визнання якого недійсним ставиться питання за статтею 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах, зобов`язана довести сторона, яка оспорює такий правочин. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Наявність тяжких обставин обумовлюють укладення правочину на вкрай невигідних умовах, натомість, за відсутності тяжких обставин, які б спонукали особу вчинити правочин на таких умовах, посилання заявника на вчинення правочину на вкрай невигідних умовах, не є підставою для визнання угоди недійсною з підстав передбачених статтею 223 ЦК України.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що наведена позивачем обставина, яка за його твердженням спонукала до укладення оспорюваного ним договору - наявність заборгованості за кредитним договором, не може вважатися тяжкою, яка б спонукала позивача до укладення правочину на вкрай невигідних умовах, оскільки виконання кредитного договору було забезпечено порукою та іпотекою іншого нерухомого майна. До того ж, позивач не довів, яка була вкрай необхідна потреба термінового продажу квартири відповідачеві на передбачених договором купівлі-продажу умовах, і що зазначена обставина призвела чи могла призвести до усунення тяжких обставин, або він не міг її усунути у інший спосіб.

Урахувавши, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження укладення ним оспорюваного договору за наявності тяжкої обставини, що спонукала його до вчинення правочину на вкрай невигідних умовах, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, та інших похідних від неї вимог.

Посилання заявника на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, є неспроможними, з огляду на таке.

За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього

Тобто у розумінні положень статті 367 ЦПК України заявити клопотання про прийняття нових доказів у суді апеляційної інстанції можливо лише за доведеності неможливості надання таких доказів заявником до суду першої інстанції. У суді першої інстанції представник позивача не заявляв клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, а тому, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відхилив клопотання про призначення такої експертизи.

Посилання заявника на те, що апеляційним судом розглянуто справу неповноважним складом суду, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема, протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2018 року, згідно яких склад колегії суддів Апеляційного суду Львівської області змінено у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Крайник Н. П. (на Бойко С. М. ), та перебуванням на лікарняному судді Копняк С. М. (на Савуляк Р. В.).

Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак