Постанова

Іменем України

08 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 462/4541/21

Провадження № 51-1097 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Львові, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с. Стоянів Радехівського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст.89 КК Українираніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2ст.186 КК Українина 4 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишений до вступу вироку в законну силу. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 18 травня 2021 року.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_7 за ч.2ст.186 КК Українина 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишений до вступу вироку в законну силу. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 13 травня 2021 року, тобто з моменту затримання.

Вирішено питання про процесуальні витрати у провадженні.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2022 року вищевказаний вирок залишено без змін.

Судові рішення щодо ОСОБА_7 в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 16 квітня 2021 року приблизно о 01:00, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4 , із застосуванням фізичного насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_9 , що проявилось у нанесенні удару кулаком в обличчя, спричинивши потерпілому забійну рану, яка відноситься до легкого ступеня тяжкості, відкрито заволодів його майном, а саме мобільним телефоном марки Redmi 3S, вартістю 900 грн., в якому були дві сім карти, які вартості не становлять, та який був в чохлі-бампері, вартістю 100 грн., спричинивши своїми умисними діями потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1 000 гривень.

Крім цього, 13 травня 2021 року о 13:59, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Львові по вул. Караджича, 29б біля магазину «Рукавичка», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння і суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна, а саме, після того, як ОСОБА_7 перескочив через перила, які розташовані довкола вказаного магазину та підбігши до ОСОБА_10 , шляхом ривка відкрито викрав із її рук мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 5» вартістю 2266,67 гривень, який знаходився у чохлі, вартістю 69,33 гривень, та в якому містилися сім-картка мобільного оператората карта пам`яті, які не становлять для потерпілої матеріальної цінності, після чого продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна та незважаючи на спроби потерпілої ОСОБА_10 затримати його, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 викрадений телефон та, не реагуючи на крики потерпілої, обидва побігли в сторону подвір`я будинку АДРЕСА_5 , де ОСОБА_7 був затриманий перехожими, а ОСОБА_6 втік із викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення.

В подальшому, працівниками поліції ОСОБА_6 був викритий та перебуваючи у приміщенні ВП №1 ЛРУП ГУНП у Львівській області добровільно видав викрадений телефон марки «Xiaomi Redmi Note 5» у чохлі, з сім-карткою мобільного оператора та картою пам`яті.

Своїми протиправними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спричинили ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 2 336 гривень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 440 КПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК України, належним чином доводів апеляційної скарги захисника не перевірив та не проаналізував, вичерпних відповідей на надав. Стверджує, що досліджені судом першої інстанції докази зібрані без внесення відомостей до ЄРДР, що прямо заборонено імперативною нормою ч. 3 ст. 214 КПК України, за процесуального керівництва неналежного прокурора, слідчим без неналежних на те у нього повноважень. Вказує, що прокурором не надано, а судом не досліджено витягів з ЄРДР; подальшого обєднання матеріалів кримінальних проваджень; в матеріалах провадження відсутня постанова про призначення прокурора чи групи прокурорів; не надано підтверджуючих документів і щодо повноважень слідчого. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилась і оцінка доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вид вини, мотив і мету вчиненого правопорушення, розмір матеріальної шкоди за епізодом кримінального правопорушення щодо ОСОБА_9 , оскільки експертиза щодо визначення розміру матеріальних збитків ОСОБА_9 не призначалась та не проводилась, і самим потерпілим розмір шкоди не визначений та не надані документи, що його підтверджують. Зазначає про те, що протокол пред`явлення особи для впізнання від 17 травня 2021 року отриманий з порушенням вимог ч. 1 ст. 228 КПК України. Вважає, що дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування щодо потерпілого ОСОБА_11 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, неправильно, та за встановлених фактичних обставин справи могли б бути кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України) або як незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК України). Вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного постановлені з порушенням вимог статей 370 91 94 412 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , просив постановлені судові рішення залишити без зміни як законні та обґрунтовані.

Мотиви Суду

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

За нормами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370 419 КПК України.

Відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, зазначаються короткий зміст вимог апеляційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Крім того, при залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.

Однак, вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_12 подали апеляційні скарги. Зокрема, захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 в апеляційній скарзі вказувала про те, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку доказам у кримінальному провадженні васпектіст. 94 КПКУкраїнина предмет належності та допустимості, порушувала питання про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження на підставі ст. ст. 409 417 КПК України.

Проте, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту, вибірково та формально виклав наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 доводи, не перевірив їх, не провів ретельного аналізу й оцінки доказів, на які посилалася захисник.

Так, захисником було поставлено під сумнів факт внесення відомостей до ЄРДР та законності проведення досудового розслідування з огляду на положення ч. 3 ст. 214 КПК України, обєднання матеріалів кримінальних проваджень у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Захисник вказувала, що прокурором не надано, а судом не досліджено витягів з ЄРДР, на відсутність в матеріалах провадження процесуальних документів на підтвердження повноважень прокурора чи групи прокурорів, слідчого, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Разом з тим, за змістом ухвали апеляційного суду, наведені вище доводи взагалі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки жодних мотивів на їх спростування у вказаному судовому рішенні не наведено.

Надання апеляційним судом обґрунтованих відповідей на ці питання та усі доводи захисника, наведених в апеляційній скарзі, є важливим для вирішення питання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 186 КК України, і впливає на законність вироку суду першої інстанції.

Обєднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постановах від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15) та від 04 жовтня 2021 року(справа № 724/86/20) сформулювала висновки щодо правозастосування статей 36 37 КПК України, зокрема, в питанні наділення повноваженнями прокурора (групи прокурорів) у конкретному кримінальному провадженні, наслідків недотримання належної процедури визначенняпрокурора або групипрокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, та наслідків використання слідчим повноважень з проведення досудового розслідування без винесення процесуального рішення про визначення групи слідчих, до складу якої він входить на підставі такого процесуального рішення.

У постанові від 14 лютого 2022 року Обєднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду(справа № 477/426/17) розширила раніше сформований висновок у справі № 724/86/20 та зазначила про те, що якщо в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки. Постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування,можуть бути наданіпрокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку,якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд у вказаному кримінальному провадженні було здійснено формально, а закріплених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження не виконано, а тому постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

З огляду на встановлені порушення, колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає необхідним касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України щодо ОСОБА_7 , так як кримінальне правопорушення за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_10 , кваліфіковане за ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючою ознакою «за попередньою змовою групою осіб», скасувати на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, зокрема про недопустимість доказів, покладених судом в основу вироку, з урахуванням висновків, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15), 04 жовтня 2021 року (справа № 724/86/20), 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17), а також висновків, які містяться в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18) щодо визначення розміру матеріальних збитків, спричинених кримінальним правопорушення, надати на всі ці та інші доводи умотивовані відповіді, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК України.

Верховний Суд зважає на те, що касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням певних особливостей (ст. 434 КПК України). Усвою чергуст. 418 цього Кодексупередбачено, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, визначеномустаттями 368 - 380 КПК України, якийзобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Після скасування рішення суду апеляційної інстанції, беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України), а такожусталену практику Європейського суду з прав людини про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, у контексті цього кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з метою попередження ризику переховування від суду, ураховуючи, що до набрання вироком законної сили, місцевий суд залишив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, Суд вважає за необхідне обратизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями433, 434,436, 438,441,442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06 листопада 2022 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06 листопада 2022 року включно.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3