Постанова

Іменем України

07 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 462/510/11

провадження № 61-20421св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач за первинним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач-1 за первинним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач-2 за первинним позовом (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач-3 за первинним позовом (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Тункою Тарасом Дмитровичем, на ухвалу Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М. від 01 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 24/155-07К, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 220 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних, з терміном погашення кредиту до 03 жовтня 2018 року. Цього ж дня, із метою забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, а також договори поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконував, утворилась заборгованість у сумі 258 364,77 дол. США, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання кредитного договору недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вказаний кредитний договір не відповідає чинному законодавству України, тому що укладений про надання кредиту в іноземній валюті, а єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня, іноземна валюта на території України за загальним правилом не володіє ознакою платіжного засобу. У вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати банк, не вказані операції з використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. В ПАТ «Універсал Банк» відсутня індивідуальна ліцензія на використання готівкової іноземної валюти на території України.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 04 жовтня 2007 року № 24/155-07К та договори забезпечення від 04 жовтня 2007 року: договір іпотеки, укладений між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 ; договори поруки, укладені між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 24/155-07К від 04 жовтня 2007 року в сумі 258 364,77 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ 2 047 773,33 грн.

У задоволенні зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, то наявні правові підстави для стягнення з відповідачів як солідарних боржників на користь позивача кредитних коштів у визначеному позивачем розмірі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд виходив із недоведеності обставин, на які він посилався на обґрунтування своїх вимог.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року в указаній справізакрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не є стороною договору кредиту та договорів забезпечення кредиту, оскаржуваним судовим рішенням її права та обов`язки не вирішено, тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі не відповідає принципу верховенства права Конституції України, а також нормам процесуального права, оскільки ОСОБА_4 є дружиною позичальника ОСОБА_1 . Повернення заборгованості за кредитним договором № 24/155-07К здійснювалось за кошти ОСОБА_4 , а стягнута рішення суду заборгованості не відповідає дійсним обставинам та є значно більшою. Оскільки чоловік не має можливості працювати та приносити кошти в сім`ю у зв'язку із нещасним випадком, тягар повернення коштів фактично лягає на заявника. Крім цього, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не задовольнивши клопотання заявника про відкладення розгляду справи.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

На адресу Верховного Суду від ПАТ «Універсал Банк» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року без змін, оскільки оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з додержанням норм процесуального права, а доводи та обґрунтування касаційної скарги не підтверджуються фактичними обставинами та матеріалами справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 462/510/11 з Залізничного районного суду міста Львова. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про зупинення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року відмовлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 06 червня 2011 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалив рішення про задоволення позову ПАТ «Універсал Банк» та солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 24/155-07К від 04 жовтня 2007 року в сумі 258 364,77 дол. США. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору та договорів забезпечення відмовлено.

22 червня 2016 року ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі, але рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2016 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року. Відкрито апеляційне провадження в указаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року закрито.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини й громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), якими врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент подання ОСОБА_4 апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує їх права чи покладає на них додаткові обов`язки, що у будь-якому випадку тягне несприятливі наслідки для цих осіб.

Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

Аналогічний правовий висновок міститься також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2-825/10 (провадження № 14-78цс18).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

В апеляційній скарзі на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року ОСОБА_4 посилалася на те, що вона перебуває з ОСОБА_1 у шлюбі з 05 жовтня 1991 року; погашення за кредитним договором № 24/155-07К здійснювалось за кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя; кошти, які банк стягнув з її чоловіка, є їх спільною сумісною власністю, а визначена судом заборгованість за кредитним договором є завищеною, тому при її погашенні вона понесе значних матеріальних збитків, оскільки банком буде стягнуто більша сума спільних коштів, ніж могла б бути стягнута.

Установивши, що ОСОБА_4 не є стороною кредитного договору та договорів забезпечення кредиту, рішенням суду першої інстанції її права та обов`язки не вирішувалось, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність порушення норм процесуального права апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права, на законність оскарженої ухвали не впливають та висновку апеляційного суду не спростовують.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Тункою Тарасом Дмитровичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун