Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 462/5263/19

провадження № 61-16844св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коломієць Г.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Міхнов Олег Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рабінович Михайло Петрович, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року у складі судді Ліуша А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Міхнов Олег Володимирович, про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Міхнов О. В., про розірвання договору довічного утримання.

Позовну заяву мотивовано тим, що 13 вересня 2013 року між ним, його дружиною ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О. В. Умовами цього договору передбачено, що він та його дружина ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_2 належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , сплативши при укладенні договору одноразово кожному із них по 20 000,00 грн, у подальшому зобов`язувався надавати їм щомісячне грошове утримання в розмірі 800,00 грн (по 400,00 грн кожному), оплачувати житлово-комунальні послуги та абонентську плату за телефон, кабельне телебачення та домофон, а також здійснити поховання після їх смерті.

ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 не виконав взяті на себе за оскаржуваним договором зобов`язання, зокрема, не оплатив витрати на поховання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 13 715,00 грн. Тому він припинив отримання матеріальної допомоги від ОСОБА_2 і вважає ці обставини достатніми для розірвання зазначеного договору довічного утримання.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 частково не виконував ще одну умову договору (пункт 8 цього договору) щодо індексації грошового утримання за попередній рік, яку необхідно було вносити щорічно у лютому місяці.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 755 756 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд: розірвати договір довічного утримання, укладений 13 вересня 2013 року між ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О. В.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 вересня 2013 року, індексний номер 5851803, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О. В., на квартиру АДРЕСА_1 , та припинити і вилучити запис про державну реєстрацію заборони на відчуження зазначеного майна.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач порушив умови договору довічного утримання, внаслідок чого він може бути розірваний. Відмова позивача від отримання компенсації за поховання ОСОБА_3 та щомісячної матеріальної допомоги у розмірі 400,00 грн зумовлені виключно одностороннім бажанням позивача розірвати договір довічного утримання від 13 вересня 2013 року, що є неприпустимим та порушує права ОСОБА_2 як сторони цього договору.

Посилання позивача на невиконання відповідачем пункту 8 договору довічного утримання щодо індексації грошового утримання не може враховуватись при вирішенні цього спору, оскільки позивач визнав неналежним виконання відповідачем умов договору і виявив намір його розірвати у серпні 2018 року, позаяк за умовами договору індексація грошового утримання нараховується у лютому місяці чергового року, тому на той момент зобов`язання відповідача сплатити індексацію грошового утримання ще не настало.

Крім того, позивач не визначив суму індексації, яку, на його переконання, повинен був сплатити відповідач за попередній рік, тому не можна дійти висновку про обґрунтованість такої вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рабінович М. П., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 357/18084/15-ц (провадження № 61-17177св18), від 28 вересня 2020 року у справі № 755/8043/19 (провадження № 61-9943св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 521/10450/17 (провадження № 61-15368св19), від 08 лютого 2021 року у справі № 490/4649/18 (провадження № 61-18897св19), від 30 червня 2021 року у справі № 310/5175/15-ц (провадження № 61-6666св20).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що кошти, які надходили від ОСОБА_2 на виконання умов оскаржуваного договору, не покривали всіх витрат позивача та його дружини, зокрема, оплату всіх комунальних послуг та забезпечення всім необхідним для нормального життя.

Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що під час перерахування коштів за договором довічного утримання ОСОБА_2 не враховував інфляцію і не проводив перерахунок грошового утримання відповідно до встановлених індексів інфляції, у зв`язку з чим з кожним наступним періодом матеріальне забезпечення на місяць, передбачене цим договором, практично не забезпечувало його з дружиною потреби.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Кушнарьов Є. І., зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рабінович М. П., не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Міхнова О. В. не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рабінович М. П., на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року і витребувано із Залізничного районного суду м. Львова цивільну справу № 462/5263/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рабінович М. П., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

13 вересня 2013 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мінховим О. В., відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_2 належну їм на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Загальна вартість квартири згідно зі звітом про оцінку майна становить 276 637,00 грн, а визначена відчужувачами ціна квартири за договором становить 277 000,00 грн.

Відповідно до пункту 7 зазначеного договору ОСОБА_2 зобов`язався довічно утримувати відчужувачів, тобто забезпечувати їх грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, в тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінений сторонами за спільною згодою в розмірі 800,00 грн на місяць, які повинні щомісячно надаватись відчужувачам шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку в рівних частинах кожному, а саме по 400 грн. У разі смерті одного відчужувача, грошове утримання відчужувача, який залишився, складатиме 400 грн.

Крім вказаної суми, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким такі договори укладено. Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватися відчужувачам шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.

У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувачів іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувачі самостійно, на свій розсуд несуть всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого договором, згідно обумовлених сум.

Також набувач зобов`язується здійснити поховання відчужувачів квартири після їх смерті.

Згідно з пунктом 8 договору довічного утримання грошове утримання буде щомісячно виплачуватись, починаючи з моменту укладення цього договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом за адресою: АДРЕСА_3 , або готівкою на руки під розписку, або на вказані у договорі рахунки, відкриті у Відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк».

У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання відчужувачі зобов`язані вчасно (за 15 днів до наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_4 .

Сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік.

Відповідно до пункту 9 цього договору одноразове грошове утримання становить 40 000,00 грн, які відчужувачі повністю отримали в рівних частинах, по 20 000,00 грн кожен із них, від набувача перед підписанням цього договору.

Наведене підтверджується розписками відчужувачів.

Пунктом 10 договору передбачено, що відчужувачі засвідчили, що визначене сторонами грошове утримання є достатнім для отримання повноцінного та якісного життєвого рівня відчужувачів та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов договору.

При надходженні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувачів коштів відповідно до пункту 7 цього договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважається виконаним в повному обсязі (пункт 11 договору довічного утримання).

Також пунктом 12 цього договору передбачено, що набувач гарантує, що відчужувачі залишають за собою довічне право на проживання у вказаній квартирі.

Згідно з пунктом 14 договору істотними умовами договору вважатимуться вчасна проплата щомісячних платежів і довічне право на проживання відчужувачів у вказаній квартирі.

Пунктом 15 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довідного утримання (догляду) є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за цим договором певне майно, а відповідач - необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг.

Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров`я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння), передусім має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує внаслідок недієздатності.

За частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Якщо обов`язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності (частина друга статті 749 ЦК України).

Закон чи договір не ставить у залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Тому зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем.

Підстави для розірвання договору довічного утримання (догляду) в судовому порядку визначені статтею 755 ЦК України. Так, на вимогу відчужувача договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення «неналежне виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання (догляду)», а тому, вирішуючи це питання, суд повинен ураховувати конкретні обставини справи, умови договору довічного утримання (догляду) та положення статті 651 ЦК України, які визначають загальні підстави для зміни або розірвання договору.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і позивачем те, що відповідно до пункту 7 договору довічного утримання ОСОБА_2 зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто забезпечувати їх грошовими ресурсами у розмірі 800,00 грн щомісячно (по 400,00 грн кожному) для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя.

Крім вказаної суми, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким такі договори укладені. Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватися відчужувачам шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.

Пунктом 11 цього договору передбачено, що при надходженні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувачів коштів відповідно до пункту 7 договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважається виконаним в повному обсязі.

Матеріали справи, що переглядається в касаційному порядку, містять докази того, що ОСОБА_2 здійснював щомісячне утримання відчужувачів.

Крім того, на виконання умов пункту 9 договору довічного утримання ОСОБА_2 виплатив відчужувачам одноразове грошове утримання в розмірі 40 000,00 грн, перед підписанням цього договору.

Посилання позивача на те, що кошти, які надходили від ОСОБА_2 на виконання умов оскаржуваного договору, не покривали всіх витрат позивача та його дружини, зокрема, оплату всіх комунальних послуг та забезпечення себе всім необхідним для нормального життя, є безпідставними, оскільки пунктом 10 оскаржуваного договору відчужувачі засвідчили, що визначене сторонами грошове утримання «є достатнім для отримання повноцінного та якісного життєвого рівня відчужувачів та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов договору».

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що обов`язок здійснити поховання відчужувача квартири після його смерті не визначено договором, як істотну умову, тому невиконання цього зобов`язання не може бути підставою для розірвання договору.

Разом з тим, після отримання від позивача інформації про смерть дружини ОСОБА_3 , відповідач пропонував позивачеві надати підтверджуючі документи понесених витрат на поховання для здійснення компенсації таких витрат, однак позивач відмовився від такої компенсації.

Таким чином, договір довічного утримання належним чином виконувався відповідачем упродовж п`яти років і жодних претензій до відповідача до моменту смерті відчужувача ОСОБА_3 не було.

Посилання позивача на невиконання відповідачем пункту 8 договору щодо індексації грошового утримання не може враховуватись при вирішенні даного спору, оскільки позивач визнав неналежним виконання відповідачем умов договору і виявив намір його розірвати у серпні 2018 року, позаяк, за умовами договору індексація грошового утримання нараховується у лютому місяці чергового року, а тому на той момент зобов`язання відповідача сплатити індексацію грошового утримання ще не настало.

Крім того, позивач не називає, яке суму індексації, на його переконання, повинен був сплатити відповідач за попередній рік, а тому, як правильно визначив суд апеляційної інстанції, не можна дійти висновку про обґрунтованість такої вимоги та про істотність невиконаного зобов`язання, якщо таке мало місце.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач відповідно до вимог статті 81 ЦПК України не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем порушено умови договору довічного утримання, внаслідок чого він може бути розірваний.

Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 357/18084/15-ц (провадження № 61-17177св18), від 28 вересня 2020 року у справі № 755/8043/19 (провадження № 61-9943св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 521/10450/17 (провадження № 61-15368св19), від 08 лютого 2021 року у справі № 490/4649/18 (провадження № 61-18897св19), від 30 червня 2021 року у справі № 310/5175/15-ц (провадження № 61-6666св20), оскільки висновки у цих справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рабінович Михайло Петрович, залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць