Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 462/5536/16-ц

провадження № 61-34501св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: державний реєстратор Львівського міського управління юстиції Туганова Наталія Семенівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Майхер Олена Любомирівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального кругу Забродська Ольга Степанівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 - адвоката Піти Ярослава Ігоровича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року у складі судді Ліуша А. І. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2016 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Львівського міського управління юстиції (далі - державний реєстратор Львівського МУЮ) Туганової Н. С., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист» (далі - ТОВ «Фірма Турист»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального кругу Забродської О. С. про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на такі обставини. 04 червня 2015 року державний реєстратор Львівського МУЮ прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м., на АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Львівської області та витягу про реєстрацію права власності від 01 квітня 2010 року № 25750644. 03 серпня 2015 року між ТОВ «Фірма Турист» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу вказаного павільйону-магазину. 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу відчужив зазначений павільйон-магазин ОСОБА_2 16 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, а 29 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу цієї 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину. Державний реєстратор прийняв рішення на підставі рішення суду про визнання права власності на тимчасову споруду, державна реєстрація на яку відповідно до закону не здійснюється, а також на підставі скасованого витягу про державну реєстрацію. Павільйон-магазин протиправно перебуває у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , тому ними порушено право територіальної громади м. Львова на користування належною їй земельною ділянкою.

У зв`язку з викладеним Львівська міська рада просила суд:скасувати рішення державного реєстратора Львівського МУЮ Туганової Н. С. від 04 червня 2015 року про державну реєстрацію права власності № 21793022 за ТОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 ; визнати договори купівлі-продажу павільйону-магазину від 03 серпня 2015 року, 20 серпня 2015 року, 16 вересня 2015 року та 29 квітня 2016 року недійсними; скасувати рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності; зобов`язати ТОВ «Фірма Турист» звільнити земельну ділянку на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,014 га, шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди та привести земельну ділянку до попереднього стану за власний рахунок.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року закрито провадження у справі за позовом Львівської міської ради до державного реєстратора Львівського МУЮ Туганової Н. С., ТОВ «Фірма Турист», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального кругу Забродської О. С. у частині позовних вимог щодо зобов`язання звільнити земельну ділянку на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,014 га, шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року, позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Львівського МУЮ Туганової Н. С.від 04 червня 2015 року про державну реєстрацію права власності № 21793022 за ТОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , укладений 03 серпня 2015 року між ТОВ «Фірма Турист» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л. від 03 серпня 2015 року № 23369195 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на павільйон-магазин, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 20 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської О. С. від 20 серпня 2015 року № 23817643 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на павільйон-магазин, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , укладений 16 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської О. С. від 16 вересня 2015 року № 24487716 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , укладений 29 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л. від 05 травня 2016 року № 29514236 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Державним реєстратором Львівського МУЮ Тугановою Н. С. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин на АДРЕСА_1 на підставі скасованого витягу про реєстрацію права власності від 01 квітня 2010 року № 25750644, тобто без належної на те правової підстави, тому рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фірма Турист» є незаконним. Укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу від 03 серпня 2015 року, від 20 серпня 2015 року, від 16 вересня 2015 року, від 29 квітня 2016 року та їх подальша реєстрація унеможливило виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2014 року про зобов`язання ТОВ «Фірма Турист» звільнити земельну ділянку та привести її до попереднього стану, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, тому оспорювані договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними, а рішення приватних нотаріусів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про державну реєстрацію права власності на підставі зазначених договорів купівлі-продажу, - скасуванню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників

У червні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Піта Я. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не досліджено, які законні права та інтереси Львівської міської ради були порушені договором купівлі-продажу павільйону-магазину, який укладений 16 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не з`ясовано яким чином визнання недійсним указаних договорів відновить майнові інтереси Львівської міської ради. Позивачем вибрано неправильний спосіб захисту, оскільки Львівська міська рада не є учасником зобов`язальних правовідносин із відповідачем. Суди неправильно застосували статтю 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили, чи є власником спірної земельної ділянки територіальна громада в особі Львівської міської ради та на якій стадії знаходиться виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2014 року про зобов`язання ТОВ «Фірма Турист» звільнити земельну ділянку та привести її до попереднього стану. Зазначає, що на спірній земельній ділянці розміщена не споруда малої архітектурної форми, а капітальна споруда. Вважає, що позивач мав звертатись до суду з позовом у порядку статті 388 ЦК України, оскільки правовий механізм, встановлений статтями 215 216 ЦК України, не підлягає застосуванню.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Піти Я. І. та витребувано її матеріали. Зупинено дію рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційні скарги у цій справі подані у червні 2018 року, тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ухвалою Львівської міської ради від 19 березня 2009 року № 547 ТОВ «Фірма Турист» продовжено оренду на три роки, але не більше ніж до дати прийняття рішення про здійснення реконструкції площі, земельної ділянки на АДРЕСА_1 , для обслуговування павільйону-магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі - землі комерції (т. 1, а. с. 23).

01 червня 2009 року між Львівською міською радою та ТОВ «Фірма Турист» укладений договір оренди землі, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:01:004:60042, загальною площею 0,014 га, у тому числі під забудовою - 0,0045 га, під твердим покриттям - 0,0095 га (у тому числі в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва 0,014 га). Договір зареєстрований у Львівській міській раді, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 3-д (т. 1, а. с. 24-25).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01 квітня 2010 року павільйон-магазин, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м. на АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ТОВ «Фірма Турист» (т. 1, а. с. 14).

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2013 року, визнано нечинною та скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин на АДРЕСА_1 та визнано нечинним витяг про реєстрацію права власності від 01 квітня 2010 року (т. 1, а. с. 15-22).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2014 року зобов`язано ТОВ «Фірма Турист» звільнити земельну ділянку на АДРЕСА_1 , на якій розміщена мала архітектурна форма та привести земельну ділянку до попереднього стану (т. 1, а. с. 107-111).

04 червня 2015 року державним реєстратором Львівського МУЮ Тугановою Н. С. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фірма Турист» на павільйон-магазин, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 . Підставою для проведення реєстрації було рішення Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2014 року та витяг про реєстрацію права власності від 01 квітня 2010 року № 25750644.

03 серпня 2015 року між ТОВ «Фірма Турист» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л. та прийнято рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на павільйон-магазин на АДРЕСА_1 .

20 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С., та прийнято рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на павільйон-магазин на АДРЕСА_1 .

16 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С., та прийнято рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину на АДРЕСА_1 .

29 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літ. «Б-1», загальною площею 35,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л., та прийнято рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину на АДРЕСА_1 .

Звернувшись до суду з цим позовом, Львівська міська рада зазначила, що в результаті вчинення оспорюваних правочинів вона позбавлена можливості використовувати належну їй земельну ділянку.

Під час вирішення спору, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано й не встановлено, яким чином вчинення оспорюваних правочинів, у яких Львівська міська рада не є стороною, порушує права міської ради.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15 16 ЦК України, а також статей 1 2-4 14 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Під час вирішення спору по суті суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували, не дослідили питання й не встановили, яким чином залежить можливість реалізації прав позивача внаслідок визнання договорів недійсними, стороною яких він не є.

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними, скасування рішень державних реєстраторів та приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція. Відповідно скасування державної реєстрації права власності та рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваними договорами купівлі-продажу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі з подібними правовідносинами № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Львівської міської ради.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Піта Я. І., та скасування судових рішень першої і апеляційної інстанцій, то з Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 5 339,75 грн (3 445+1 894,75), та з Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 3 445 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 - адвоката Піти Ярослава Ігоровича задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Львівської міської ради до державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Туганової Наталії Семенівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер Олени Любомирівни, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального кругу Забродської Ольги Степанівни про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності відмовити.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 5 339,75 грн - витрати зі сплати судового збору.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 3 445 грн - витрати зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко