ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 462/7743/18

провадження № 61-11665св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 липня 2022 року у складі судді Боровкова Д. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку в натурі та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку в натурі, стягнення грошової компенсації за виконання будівельних робіт.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ будинку в натурі.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить 1/3 ідеальної частки будинку на АДРЕСА_1 , а відповідачу ОСОБА_2 (його колишній дружині) - 2/3 частки цього будинку. Домовленості щодо поділу будинку між ними не досягнуто, відповідач чинить перешкоди у користуванні будинком, тому позивач просив про поділ будинку в натурі, відповідно до часток кожної зі сторін в будинку, у судовому порядку.

Позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив суд:

- поділити в натурі житловий будинок на АДРЕСА_1 між сторонами як співвласниками будинку згідно з варіантом, запропонованим висновком повторної та додаткової судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 31 травня 2021 року № 4384/1792 із стягненням з ОСОБА_2 на його користь грошової компенсації в розмірі 98 706 грн.

У червні 2020 року ОСОБА_2 також звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ будинку в натурі, стягнення грошової компенсації за виконання будівельних робіт.

Позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила суд:

- поділити в натурі житловий будинок на АДРЕСА_1 між сторонами як співвласниками будинку згідно з варіантом № 1, наведеним у висновку експерта від 30 вересня 2021 року № 45/21, із стягненням з ОСОБА_1 на її користь грошової компенсації за виконання будівельних робіт, які їй необхідно здійснити для переобладнання (реконструкції) житлового будинку, в тому числі інженерного обладнання, у зв`язку з розподілом до запропонованого варіанту в розмірі 90 560 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Залізничний районний суд м. Львова рішенням від 28 липня 2022 року, яке Львівський апеляційний суд постановою від 09 травня 2023 року залишив без змін, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Провів реальний поділ житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 2 висновку експертизи від 30 вересня 2021 року № 45/21.

У власність ОСОБА_2 , якій належить 2/3 частини будинку, виділив в натурі 69/100 частин будинку АДРЕСА_1 , а саме: виділив в натурі наступні приміщення, загальною площею 168,7 кв. м у житловому будинку:

перший поверх: номер 1-1, тамбур площею 4,7 кв. м; номер 1-2, коридор площею 12,8 кв. м; номер 1-7, частину коридору площею 9,8 кв. м; номер 1-8, житлова кімната площею 20,2 кв. м. Всього по першому поверху: 47,5 кв. м;

мансарда: номер 1-9, коридор площею 22,7 кв. м; номер 1-10, житлова кімната площею 17,0 кв. м; номер 1-11, санвузол площею 3,8 кв. м; номер 1-12, житлова кімната площею 22,1 кв. м; номер 1-13, житлова кімната площею 20,1 кв. м; номер 1-14, житлова кімната площею 35,5 кв. м. Всього по мансарді: 121,2 кв. м.

У власність ОСОБА_1 , якому належить 1/3 частини будинку, виділив в натурі 31/100 частини будинку АДРЕСА_1 , а саме: виділено в натурі наступні приміщення, загальною площею 74,5 кв. м у житловому будинку:

перший поверх: номер 1-3, вітальня площею 33,5 кв. м.; номер 1-4, їдальня площею 10,4 кв. м; номер 1-5, кухня площею 16,0 кв. м; номер 1-6, санвузол площею 11,1 кв. м; номер 1-7, частину коридору площею 3,5 кв. м.

Зобов`язав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно замурувати дверний проріз в стіні між приміщеннями № 1-2 та № 1-3; замурувати дверний проріз в стіні між приміщеннями № 1-7 та № 1-5 для забезпечення ізольованого користування виділеними приміщеннями будинку.

Зобов`язав ОСОБА_2 влаштувати перегородку та частково перекриття в приміщенні № 1-7 будинку з метою його розподілу на дві частини, влаштувати автономні індивідуальні інженерні мережі.

Зобов`язав ОСОБА_1 влаштувати вхід у зовнішній стіні будинку в приміщенні № 1-4 у запропоновану частину будинку та встановити в ньому дверний блок, демонтувавши віконний блок; влаштувати дверний проріз в стіні між приміщеннями № 1-3 та № 1-4; влаштувати автономні індивідуальні інженерні мережі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 91 812 грн компенсації при відступленні від ідеальної частки.

Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 891,90 грн судових витрат.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_2 необхідно виділити в натурі належну їй частку у спірному будинку, згідно з варіантом № 2, запропонованим експертом ОСОБА_3 у висновку від 30 вересня 2021 року № 45/21, який є найбільш прийнятним, оскільки містить незначне зменшення ідеальної частки ОСОБА_1 з виплатою йому компенсації за відступлення від ідеальної частки, що не порушить його житлові права. Суд першої інстанції врахував, що всі три варіанти поділу спірного будинку, один з яких запропонований експертом у висновку від 31 травня 2021 року № 4384/1792, а два - запропоновані експертом у висновку від 30 вересня 2021 року № 45/21, передбачають проведення будівельних робіт, які потребують втручання в несучі конструктивні елементи спірного будинку та його інженерні мережі.

Здійснюючи поділ будинку в натурі, суд першої інстанції врахував, що саме з таким виділом приміщень у ОСОБА_1 залишаються майже всі комунікації (кухня, ванна кімната із санвузлом) та він залишається проживати один у новоствореній квартирі, загальною площею 74,5 кв. м, позаяк, ОСОБА_2 , якій переходить п`ять житлових кімнат, необхідно буде за рахунок житлової площі облаштувати кухню та ванну кімнату. При цьому, в її частині будинку залишаються проживати двоє неповнолітніх дітей сторін, які є різностатевими і тому потребують забезпечення окремого проживання один від одного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Залізничного районного суду м. Львова.

27 вересня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що при переплануванні та реконструкції будинку відповідно до висновку експерта від 30 вересня 2021 року № 45/21(варіант № 2) розмір реальної частки ОСОБА_1 буде становити на 6,57 кв. м менше від його ідеальної частки. Крім того, у відповідача залишається два коридори, водночас, у позивача ні коридору, ні технічного приміщення, до того ж приміщення 1-2 має відійти відповідачу, а в цьому приміщенні знаходиться підігрів підлоги вітальні 1-3, що позбавить ОСОБА_1 можливості користуватися обігрівом.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2023 року ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, проте вказаний відзив Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2024 року повернув заявнику без розгляду.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 червня 2018 року у справі № 462/1408/16-ц, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року та постановою Верховного Суду від 17 січня 2020 року, визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Судовими рішеннями у справі № 462/1408/16-ц встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 2002 року по 19 травня 2017 року.

Відповідно до договору дарування будинку та земельної ділянки від 15 квітня 2004 року, батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подарував їй будинок АДРЕСА_1 . В подальшому, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 здійснили реконструкцію будинку з надбудовою мансардного поверху та у відповідності до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27 серпня 2010 року № 1161, ОСОБА_2 погоджено прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу після прибудови та надбудови на АДРЕСА_1 .

Згідно із свідоцтвом про право власності на житловий будинок садибного типу, виданого управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 16 листопада 2010 року, будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. В цілому будинок складається з житлового будинку садибного типу з господарськими спорудами і будівлями, загальною площею 243,2 кв. м, житловою площею 148,4 кв. м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 728319266101) (т. 1 а. с.15).

Згідно із витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 2/3 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 728319266101).

Згідно із технічним паспортом, виготовленим 10 червня 2010 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», спірний житловий будинок складається з наступних приміщень:

перший поверх: номер 1-1, коридор площею 4,7 кв. м; номер 1-2, коридор площею 12,8 кв. м; номер 1-3, вітальня площею 33,5 кв. м; номер 1-4, їдальня площею 10,4 кв. м; номер 1-5, кухня площею 16,0 кв. м; номер 1-6, санвузол, площею 11,1 кв. м; номер 1-7, коридор площею 13,3 кв. м; номер 1-8, житлова кімната площею 20,2 кв. м. Всього по першому поверху: 122,0 кв. м;

мансарда: номер 1-9, коридор площею 22,7 кв. м; номер 1-10, житлова кімната площею 17,0 кв. м; номер 1-11, санвузол площею 3,8 кв. м; номер 1-12, житлова кімната площею 22,1 кв. м; номер 1-13, житлова кімната площею 20,1 кв. м; номер 1-14, житлова кімната площею 35,5 кв. м. Всього по мансарді: 121,2 кв. м. Загальна площа будинку: 243,2 кв. м.

З метою встановлення можливих варіантів поділу спірного нерухомого майна, враховуючи необхідність спеціальних знань в галузі будівництва, Залізничний районний суд м. Львова ухвалами від 29 січня 2019 року та 03 червня 2020 року призначив судову будівельно-технічну експертизу, повторну та додаткову судову будівельно-технічну експертизи.

Відповідно до висновку експертизи за результатами проведення повторної та додаткової судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 31 травня 2021 року № 4384/1792 встановлено:

- ринкова вартість житлового будинку на АДРЕСА_1 , станом на час проведення дослідження, становить 6 471 294 грн;

- поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 технічно можливий;

- питання «доцільності» та/або «не доцільності» залишення приміщення коридору літ. 1-2, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку, для забезпечення входу і виходу у будинок для ОСОБА_2 , не вирішується судовою будівельно-технічною експертизою;

- влаштувати кухню у приміщенні літ. 1-8, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку, для ОСОБА_2 , у відповідності до вимог державних будівельних норм (далі - ДБН) в частині вимог, що ставляться до мінімальної площі кухні, технічно можливо.

Цим висновком запропоновано один варіант поділу житлового будинку на АДРЕСА_1 в частках, що близькі до ідеальних, з виплатою грошової компенсації:

ОСОБА_1 , співвласнику 1/3 ідеальної частки, пропонується такі приміщення: 1-2 коридор 12,8 кв. м; 1-3 вітальня 33,5 кв. м; 1-4 їдальня 10,4 кв. м; 1-5 кухня 16,0 кв. м; 1-6 санвузол 11,1 кв. м; 1-7а коридор 1,95 кв. м.

Загальна площа приміщень житлового будинку, які пропонуються надати даному співвласнику, становить 85,75 кв. м, що більше від його ідеальної частини на 4,68 кв. м. Вартість частини приміщень житлового будинку, яку пропонується надати даному співвласнику із заокругленням до цілих становить 2 058 392 грн.

ОСОБА_2 , співвласнику 2/3 ідеальної частки, пропонуються такі приміщення: перший поверх: 1-1 коридор 4,7 кв. м; 1-7б коридор 11,35 кв. м; 1-8 житлова 20,2 кв. м; мансардний поверх: 1-9 коридор 22,7 кв. м; 1-10 житлова 17,0 кв. м; 1-11 санвузол 3,8 кв. м; 1-12 житлова 22,1 кв. м; 1-13 житлова 20,1 кв. м; 1-14 житлова 35,5 кв. м.

Загальна площа приміщень житлового будинку, які пропонуються надати даному співвласнику, становить 157,45 кв. м, що менше від її ідеальної частини на 4,68 кв. м. Вартість частини приміщень житлового будинку, яку пропонується надати даному співвласнику, із заокругленням до цілих, становить 4 412 902 грн.

При такому варіанті поділу житлового будинку ОСОБА_2 має сплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 в розмірі 98 706 грн.

Відповідно до запропонованого варіанту поділу житлового будинку, розміри реальних часток співвласників у будинку будуть наступні: ОСОБА_1 - 32/100, ОСОБА_2 - 68/100.

Згідно із запропонованим варіантом поділу житлового будинку необхідно виконати ряд будівельних робіт, які передбачають втручання в несучі конструктивні елементи будинку та його інженерні мережі.

Автономне переобладнання інженерних мереж та проведення будівельних робіт згідно із запропонованим варіантом поділу житлового будинку, передбачає розроблення спеціалізованими проектними організаціями, що мають відповідні ліцензії, окремих робочих проектів, в тому числі і для всіх інженерних мереж, з попереднім отриманням необхідних технічних умов та вихідних даних.

Позивач ОСОБА_1 саме згідно зазначеного висновку просив здійснити реальний поділ будинку.

Разом з тим, ОСОБА_2 надала суду висновок будівельно-технічної експертизи від 30 вересня 2021 року № 45/21, проведений на її замовлення ТОВ «СЕРБ».

Зазначеним висновком експертизи від 30 вересня 2021 року № 45/21 встановлено, що реальний розподіл житлового будинку (літ. А-1, літ. А'-І, літ. А"-1) будинковолодіння за АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_2 (2/3 ід. частки) та ОСОБА_1 (1/3 ід. частки) технічно можливий.

За цим висновком запропоновано два можливі варіанти розподілу спірного житлового будинку між співвласниками.

Згідно із варіантом № 1:

- першому співвласнику 2/3 ідеальних частин ( ОСОБА_2 ) виділити наступні приміщення у житловому будинку:

перший поверх: 1-1 тамбур 4,7 кв. м; 1-2 коридор 12,8 кв. м; 1-7 частину коридору 3,2 кв. м; 1-8 житлова кімната 20,2 кв. м, всього по першому поверху: 40,9 кв. м;

мансарда: 1-9 коридор 22,7 кв. м; 1-10 житлова кімната 17,0 кв. м; 1-11 санвузол 3,8 кв. м; 1-12 житлова кімната 22,1 кв. м; 1-13 житлова кімната 20,1 кв. м; 1-14 житлова кімната 35,5 кв. м, всього по мансарді: 121,2 кв. м, загальною площею 162,1 кв. м;

- другому співвласнику 1/3 ідеальних частин ( ОСОБА_1 ) виділити наступні приміщення у житловому будинку:

перший поверх: 1-3 вітальня 33,5 кв. м; 1-4 їдальня 10,4 кв. м; 1-5 кухня 16,0 кв. м; 1-6 санвузол 11,1 кв. м; 1-7 частину коридору 10,1 кв. м, всього по першому поверху 81,1 кв. м.

Згідно з варіантом № 2:

- першому співвласнику 2/3 ідеальних частин ( ОСОБА_2 ) виділити наступні приміщення у житловому будинку:

перший поверх: 1-1 тамбур 4,7 кв. м; 1-2 коридор 12,8 кв. м; 1-7 частину коридору 9,8 кв. м; 1-8 житлова кімната 20,2 кв. м, всього по першому поверху: 47,5 кв. м;

мансарда: 1-9 коридор 22,7 кв. м; 1-10 житлова кімната 17,0 кв. м; 1-11 санвузол 3,8 кв. м; 1-12 житлова кімната 22,1 кв. м; 1-13 житлова кімната 20,1 кв. м; 1-14 житлова кімната 35,5 кв. м, всього по мансарді: 121,2 кв. м, загальною площею 168,7 кв. м;

- другому співвласнику 1/3 ідеальних частин ( ОСОБА_1 ) виділити наступні приміщення у житловому будинку:

перший поверх: 1-3 вітальня 33,5 кв. м; 1-4 їдальня 10,4 кв. м; 1-5 кухня 16,0 кв. м; 1-6 санвузол 11,1 кв. м; 1-7 частину коридору 3,5 кв. м, всього по першому поверху: 74,5 кв. м;

співвласник 2/3 ідеальних часток зобов`язаний компенсувати співвласнику 1/3 ідеальної частини за перевищення 91 812 грн.

Згідно з цим висновком експерта, передача коридору (1-2) іншому співвласнику ( ОСОБА_1 ) призведе до зміни функціонального призначення житлової кімнати № 1-8, в зв`язку з чим, при проведенні ремонтно-будівельних робіт збільшить витрати на перепланування, переобладнання наявних приміщень, утворення в результаті перепланування приміщень, котрі змінять своє функціональне призначення і не будуть відповідати первинним функціям (приміщення (1-8) житлової кімнати зміниться на коридор, оскільки іншим чином, ніж через приміщення № 1-8, увійти на мансардний поверх буде неможливо; приміщення (1-2) коридору, у разі надання його іншому співвласнику ( ОСОБА_1 ) (без входу), зміниться на житлову кімнату, в якій відсутнє природне освітлення, що унеможливить його використання за цільовим призначенням та, в свою чергу, змінить їхні фізичні параметри і спричинить незручності користування ними, в тому числі і наявними інженерними мережами, що суперечитиме вимогам ДБН щодо рівня комфорту житла тощо.

За висновком експерта, вартість будівельних робіт, виконання яких необхідне для переобладнання (реконструкції) житлового будинку, в тому числі й інженерного обладнання, у зв`язку з його розподілом за запропонованими варіантами становить: по варіанту № 1: перший співвласник 2/3 ідеальних часток - 136 205 грн; другий співвласник 1/3 ідеальної частки - 45 645 грн; по варіанту № 2: перший співвласник 2/3 ідеальних часток - 142 773 грн; другий співвласник 1/3 ідеальної частки - 29 658 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/1346/18 зазначено, що системний аналіз положень статей 183 358 364 379 380 ЦК України дає підстави для висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц зазначено, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 вказала, що у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 ЖК України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам`ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір дійшли до висновку про необхідність виділення ОСОБА_2 належної їй частки будинку в натурі за варіантом № 2, запропонованим експертом ОСОБА_3 у висновку від 30 вересня 2021 року № 45/21. Цей варіант передбачає незначне відхилення від ідеальної частки ОСОБА_1 із компенсацією, не порушує його прав та дозволяє створити дві ізольовані квартири.

Суди врахували, що всі запропоновані варіанти поділу передбачають будівельні роботи із втручанням у несучі конструкції. Водночас, лист управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 18 жовтня 2021 року № 2401-вих-94144 не містить заборони на переобладнання за варіантом № 2 (т. 3 а. с. 32). Технічний стан будинку визнано задовільним і придатним для безпечної експлуатації після реконструкції.

При поділі враховано, що ОСОБА_1 залишаються кухня, санвузол та більшість комунікацій, а ОСОБА_2 з дітьми - житлові кімнати, які потребують облаштування побутових приміщень. Оскільки діти різностатеві, необхідне забезпечення їх окремого проживання.

Висновок експерта № 45/21 містить деталізований перелік ремонтних робіт для обох співвласників, зокрема демонтаж і улаштування прорізів, перегородок, автономних інженерних мереж тощо. Усі роботи мають відповідати ДБН.

Загальна площа, що виділяється ОСОБА_2 , становить 168,7 кв. м, ОСОБА_1 - 74,5 кв. м. Після розрахунків визначено, що ОСОБА_2 повинна виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 91 812 грн за перевищення частки. Заперечень щодо варіанту № 2 від ОСОБА_2 не надходило.

Аргументи скаржника про порушення ДБН є необґрунтованими, оскільки не конкретизовано, у чому саме полягає порушення. Суд з`ясував, що ключова різниця між варіантами поділу стосується розподілу коридору 1-2. У разі надання його ОСОБА_1 приміщення ОСОБА_2 втратить функціональність - кімната 1-8 стане прохідною, а коридор без вікна - житловим приміщенням, що суперечить нормам освітлення і комфорту.

Суд погодився, що залишення коридору за ОСОБА_2 мінімізує перебудову та витрати, забезпечить функціональність приміщень і відповідає вимогам ДБН. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 додатково пояснив, що вхід до частини будинку ОСОБА_1 можна облаштувати на місці одного з двох наявних вікон у кімнаті 1-4, зменшуючи втручання в несучі конструкції.

З урахуванням викладених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про доцільність облаштування входу до частини будинку, що передається ОСОБА_1 , шляхом влаштування дверного прорізу на місці одного з існуючих вікон у приміщенні 1-4. Такий спосіб переобладнання приміщення передбачено у висновку повторної та додаткової судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 31 травня 2021 року № 4384/1792. ОСОБА_1 не лише не заперечував проти такого варіанту облаштування входу, але й висловив згоду із ним, про що свідчить його заява про уточнення позовних вимог від 15 червня 2022 року.

З огляду на положення процесуального законодавства та на висновок експерта, який був складений особою, обізнаною про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (статті 384 385 КК України), експертний висновок від 30 вересня 2021 року № 45/21 є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у справі. У ньому викладена повна, об`єктивна та всебічна інформація щодо предмета дослідження, а зміст висновку не викликає обґрунтованих сумнівів у його об`єктивності, правильності та повноті.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди заявника з тим варіантом поділу спірного житлового будинку, який був обраний судом та здійснення поділу за схемою, запропонованою у висновку експерта від 31 травня 2021 року № 4384/1792.

Однак вказаний висновок не може вважатися достатньо повним і вичерпним, оскільки в ньому розглянуто лише один можливий варіант розподілу нерухомості, без альтернатив чи порівняльного аналізу. Усі надані варіанти поділу будинку, включаючи і той, на якому наполягає заявник, передбачають необхідність як виплати грошової компенсації у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток співвласників, так і проведення робіт із перепланування чи переобладнання будівлі з метою створення двох автономних житлових одиниць, придатних для окремого користування.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров