ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 462/853/18
провадження № 51-519км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_8,
суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_11,
прокурора ОСОБА_12,
захисників ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки
АДРЕСА_1 ), такої, що згідно зі ст. 89 КК України судимості
не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_14 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 08 липня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 листопада
2021 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2
ст. 307 КК України - на строк 7 років з конфіскацією майна; ч. 2 ст. 317 КК України - на строк 6 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання
у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Цим вироком засуджено також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судові рішення
щодо яких не оскаржуються.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави процесуальні витрати,
що включають витрати на залучення експертів, у сумі 12 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона всупереч вимогам ст. 7 Закону України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» із наступними змінами та доповненнями, ст. 1 Закону України від 15 лютого 1995 року «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними»
із наступними змінами та доповненнями, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин вступила в злочинну змову із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та невстановленою особою з метою подальшого незаконного придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та особливо небезпечних наркотичних засобів.
Реалізуючи спільний із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 та невстановленою особою умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та особливо небезпечних наркотичних засобів, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 відповідно до відведених для них ОСОБА_2 ролей, які полягали у збуті наркотичних засобів та особливо небезпечних наркотичних засобів, в не встановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , отримала
від не встановленої досудовим розслідуванням особи наркотичний засіб - бупренорфін загальною масою 0,0084 г, а також особливо небезпечний засіб - канабіс масою 0,23 г, які ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зберігали з метою збуту
до їх виявлення 02 червня 2017 року під час обшуку житла.
Продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умислу на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, діючи повторно, ОСОБА_3 31 серпня 2017 року, перебуваючи
за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , отримав
від ОСОБА_4 (останній цього ж дня, діючи на виконання вказівок ОСОБА_2 , перебуваючи на АДРЕСА_3 , незаконно придбав у ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою 33,96 г, а також наркотичний засіб - бупренорфін загальною масою 0,084 г, які мав незаконно перевезти за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) шість таблеток зі вмістом наркотичного засобу - бупренорфіну загальною масою 0,048 г, які, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 , зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
Крім цього, з не встановленого досудовим розслідуванням часу до 31 серпня
2017 року ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , надавала приміщення своєї квартири не встановленим органом досудового розслідування особам для незаконного вживання наркотичного засобу - бупренорфіну, які шляхом ін`єкції самостійно в різний час від не встановленої органом досудового розслідування дати до 31 серпня 2017 року незаконно вживали вказаний наркотичний засіб.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржену ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, зазначає, що апеляційний суд всупереч положенням
ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення,
не дав вичерпних відповідей на питання, з яких підстав, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені в скарзі захисника доводи неспроможними. При цьому, як стверджує захисник, взагалі поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи про оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вид вини, мотив і мету вчиненого правопорушення, строк покарання без належної оцінки їх достовірності та допустимості. Стверджує,
що матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не містять доказів,
які б доводили її винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Вказує на недотримання судами під час судового розгляду вимог статей 348 350 351 КПК України. Зазначає про залишення апеляційним судом
без належної відповіді його доводів, викладених в апеляційній скарзі, з приводу безпідставного, на його думку, стягнення із ОСОБА_1 вартості проведених експертиз у кримінальному провадженні. Звертає увагу, що ані у вироку,
ані в оскарженій ухвалі не зазначено, яке саме майно ОСОБА_1 підлягає конфіскації.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів захисника, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлене у кримінальному провадженні судове рішення - без зміни.
Захисник ОСОБА_16 просив задовольнити його касаційну скаргу.
Захисники ОСОБА_17 та ОСОБА_18., кожен окремо, підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 та просили її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які
є посилання в касаційній скарзі захисника, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог
ст. 438 КПК України не підлягають перегляду у касаційному порядку.
Під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,
які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції, викладених у вироку та перевірених апеляційним судом, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується зібраними доказами, перевіреними у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оціненими у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Так, у результаті судового провадження місцевий суд дійшов висновку
про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, тобто в учиненні незаконного придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та особливо небезпечних наркотичних засобів повторно за попередньою змовою групою осіб,
а також у наданні приміщення з метою незаконного вживання наркотичних засобів, вчиненому групою осіб. Такий висновок суд обґрунтував дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, зміст яких детально виклав
у вироку.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Зазначена засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, та сформувати повне й об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового провадження засуджена ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, не визнала.
Незважаючи на таку позицію засудженої, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання свідка ОСОБА_4 .
Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 послався також на дані, що містяться: у протоколі обшуку приміщення квартири
АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3
від 31 серпня 2017 року; протоколі обшуку від 31 серпня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_5 у АДРЕСА_5; протоколі огляду місця події від 31 серпня 2017 року на
АДРЕСА_4 ; протоколах за результатами проведення негласних розшукових заходів - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо
ОСОБА_1 (з абонентського номера НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_1 ) від 17 лютого, 30 травня та 18 серпня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (з абонентського номера НОМЕР_2 від 04 серпня 2017 року, яким користується ОСОБА_3 ); протоколі про результати проведення негласної (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (з абонентського номера НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_2 ) від 04 серпня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж
(з абонентського номера НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_2 )
від 23 листопада 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж
(з абонентського номера НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_4 )
від 12 жовтня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж
(з абонентського номера НОМЕР_6 , яким користується невстановлена особа на ім`я ОСОБА_6 «Машиніст» ОСОБА_7 ) від 12 жовтня 2017 року; протоколах
про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації
з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3
від 23 листопада 2017 року; протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - відео контролю особи від 12 липня 2017 року щодо
ОСОБА_1 ; протоколі за результатами проведення негласних розшукових заходів від 02 червня 2017 року, а саме негласного обстеження трикімнатної квартири
за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколах про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації
з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_3 від 04 серпня
2017 року; протоколах про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу щодо ОСОБА_3 від 04 серпня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу
щодо ОСОБА_2 від 04 серпня 2017 року; протоколах про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - відео контролю ОСОБА_1 від 18 серпня та
12 жовтня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за ОСОБА_1 від 12 жовтня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_1
від 12 жовтня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за ОСОБА_4 від 12 жовтня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_4
від 23 листопада 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за ОСОБА_5 від 12 жовтня 2017 року; протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_5
від 12 жовтня 2017 року; у висновках експертів № 3/689 від 08 серпня 2017 року,
№ 3/1039 від 29 листопада 2017 року; у висновках комісійних судових експертиз відео-звукозаписів у кримінальному провадженні № 6834/6835, № 6517/6518
від 18 січня 2018 року, № 6513/6514 від 19 січня 2018 року, № 6842/6843
від 22 січня 2018 року, № 6844/6845, 6846/6847, № 6848/6849, № 6850/6851
від 23 січня 2018 року, № 6840/6841, № 6509/6510 від 30 січня 2018 року,
№ 6824/6825, № 6511/6512 від 05 лютого 2018 року, № 6832/6833, № 6830/6831
від 07 лютого 2018 року, № 6826/6829, № 6826/6827, № 6822/6823, № 6810/6811,
№ 6812/6813, № 6814/6815, № 6816/6817, № 6818/6819, № 6820/6821 від 15 лютого 2018 року, № 6815/6516 від 16 лютого 2018 року.
Вищевказані докази об`єктивно узгоджуються між собою, а тому місцевий суд, проаналізувавши обставини кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.
З приводу посилань захисника у апеляційній скарзі на недотримання судами
під час судового розгляду вимог статей 348 350 351 КПК України слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 348 КПК України після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з`ясовуючи його прізвище, ім`я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз`яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Якщо обвинувачених декілька, головуючий здійснює зазначені дії щодо кожного з них.
Згідно зі ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова
в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
За статтею 351 КПК України допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , вказані положення процесуального закону були дотримані судами в повному обсязі.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції 25 березня 2019 року прокурор оголосив обвинувальний акт, після чого суд установив особу обвинуваченої
ОСОБА_1 та роз`яснив їй суть обвинувачення. Далі ОСОБА_1 на запитання суду,
чи зрозуміло їй, у чому її обвинувачують, ствердно відповіла «так», вину
у вчиненому не визнала, показання давати погодилася.
Крім того, як видно з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні 07 червня 2021 року ОСОБА_1 було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, з`ясовано, що обвинувальний акт їй вручено, суть обвинувачення судом роз`яснена, після чого суд перейшов до її допиту. Після пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження ОСОБА_1 попросила,
щоб прокурор задавав їй запитання. На прохання ОСОБА_1 прокурор повторно озвучив, у чому вона обвинувачується, після чого вона відповідала на запитання як прокурора, так і захисників.
Що стосується розгляду справи в суді апеляційної інстанції, де була присутня
ОСОБА_1 , то як убачається з матеріалів кримінального провадження, 03 листопада 2021 року жодних клопотань вона не заявляла, в неї була з`ясована думка
з приводу апеляційної скарги, по суті якої вона надала пояснення та відповідала
на питання головуючого. Також їй було надане слово у судових дебатах та останнє слово.
Варто зазначити, що у апеляційній скарзі захисник ОСОБА_16 заявив клопотання про повторне дослідження усіх письмових доказів у справі щодо ОСОБА_1 .
Суд відповідно до вимог процесуального закону розглянув клопотання та обґрунтовано відмовив у його задоволенні, оскільки захисник не зазначив передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України для того підстав.
Таким чином, твердження захисника з приводу порушення судами вимог
статей 348 350 351 КПК України є неспроможними.
Доводи захисника про невідповідність ухвали апеляційного суду положенням
ст. 419 КПК України з огляду на залишення поза увагою суду його доводів
про строк призначеного покарання є необґрунтованими.
Відповідно до статей 50 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі,
яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції, у тому числі
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_14, ствердив про правильність призначеного місцевим судом ОСОБА_1 покарання.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років
з конфіскацією майна з урахуванням ступеня тяжкості вчинених нею злочинів та обставин їх вчинення, її ставлення до скоєного, даних про її особу, яка згідно
ст. 89 КК України вважається несудимою, одружена, стану її здоров`я, відсутності осіб на її утриманні та даних про її офіційне працевлаштування, того, що вона
не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах,
а також відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
Суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив у прийнятому рішенні
про те, що призначене ОСОБА_1 покарання у повній мірі відповідає вимогам
статей 50 65 КК України, є справедливим, і таким, що буде необхідним і достатнім
для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Доводи захисника з приводу того, що в постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішеннях не зазначено, яке саме її майно підлягає конфіскації, слід зазначити таке.
За вимогами ч. 1 ст. 59 КК України обов`язок суду зазначати, яка частина майна конфіскується, передбачений лише у випадку прийняття рішення про конфіскацію частини майна. Засудженій же призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є її власністю, тобто всього, а не частини майна.
Були предметом перевірки апеляційного суду і доводи захисника
про безпідставність рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат за проведення експертиз. У прийнятому рішенні апеляційний суд надав обґрунтовану відповідь, зазначивши, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого
на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Постановлена у кримінальному провадженні ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, яким
він керувався, постановляючи її.
Зважаючи на наведене, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,
у матеріалах провадження не встановлено.
Разом із тим за приписами ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Як убачається із матеріалів провадження, суди допустилися помилки
під час формулювання обвинувачення, визнаного доведеним. Так, суд у вироку зазначив, що інкриміновані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальні правопорушення вони вчинили за попередньою змовою групою осіб, у тому числі
з ОСОБА_5 , у якого було придбано особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, а також наркотичний засіб - бупренорфін.
Однак, Залізничний районний суд м. Львова ухвалою від 18 травня 2018 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України закрив на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з його смертю. З огляду
на наведене суд не міг посилатися у вироку на прізвище вказаної особи. Оскільки апеляційний суд цієї помилки не виправив, вона підлягає виправленню судом касаційної інстанції шляхом виключення з судових рішень посилань на прізвище ОСОБА_5 та його заміни на формулювання «особа, провадження
щодо якої закрито у зв`язку із смертю».
За таких обставин судові рішення у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України підлягають зміні, а касаційну скаргу захисника належить залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 залишити без задоволення.
Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 08 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України змінити: виключити з мотивувальної частини судових рішень посилання на прізвище ОСОБА_5 , замінивши його на формулювання «особа, провадження щодо якої закрито у зв`язку із смертю». В решті вирок та ухвалу залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10