ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року

м. Київ

справа № 463/11252/19

провадження № 61-7125св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , Львівська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат, Медвідь Василь Осипович, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року у складі судді Грицка Р. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (далі - ОСББ «Яблуня»), Львівської міської ради про встановлення земельного сервітуту.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є власником 11/20 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Львівської міської ради від 20 червня 2019 року № 5225 йому затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яку передано йому в оренду строком на десять років, тобто до 20 червня 2029 року, на підставі договору оренди від 20 вересня 2019 року, укладеного між ним та Львівською міською радою.

Прохід та проїзд гужовим та автомобільним транспортом до зазначених земельних ділянок можливий виключно зі сторони АДРЕСА_1 через земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСББ «Яблуня», яке на його письмову пропозицію щодо укладення договору про встановлення сервітуту не відповіло.

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи наявна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , через земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСББ «Яблуня».

Крім того, наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 через земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСББ «Яблуня» та через земельну ділянку площею 0,0130 га кадастровий номер 4610137200:06:002:0062.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити постійний безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , через земельну ділянку, кадастровий номер 4610137200:06:002:0012, площею 120,5 кв. м, яка знаходиться у власності ОСББ «Яблуня», землі міста Львова площею 55,6 кв. м та через земельну ділянку площею 0,0130 га кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, площею 130,0 кв. м згідно зі схемою влаштування сервітуту (зображення 6) наведеного у висновку експерта від 13 квітня 2023 року № 2891-Е;

встановити для ОСОБА_1 до 20 червня 2029 року безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що яку орендує ОСОБА_1 , через земельну ділянку, кадастровий номер 4610137200:06:002:0012, площею 120,5 кв. м, яка знаходиться у власності ОСББ «Яблуня», землі міста Львова площею 55,6 кв. м згідно зі схемою влаштування сервітуту (зображення 5) наведеного у висновку експерта від 13 квітня 2023 року № 2891-Е.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Яблуня» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Водночас, звертаючись до суду з позовом, позивач не довів неможливості користування належним йому на праві власності нерухомим майном без обтяження сервітутом земельних ділянок відповідачів.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 10 червня 2024 року заяву ОСББ «Яблуня» задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Яблуня» 6 000,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова Львівського апеляційного суду мотивована тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який просить стягнути ОСББ «Яблуня» (24 750,00 грн) є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідає критеріям реальності, розумності та справедливості, є завищеним і становить для

ОСОБА_1 надмірний тягар, а тому суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Медвідь В. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 лютого 2023 року у справі № 1527/2-109/11, від 22 травня 2019 року у справі № 348/1992/16, від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18, від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував, що ОСОБА_1 є власником 11/20 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:06:002:0056, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка), яка розташована за цією ж адресою.

Водночас він обмежений у повноцінному володінні та користуванні земельною ділянкою, а саме прохід та проїзд гужовим і автомобільним транспортом до неї можливий виключно з вул. Харківської, 13, м. Львів, через земельну ділянку, яка належить ОСББ «Яблуня».

12 червня 2019 року ОСОБА_1 звертався до ОСББ «Яблуня» щодо вирішення питання про встановлення земельного сервітуту, однак відповіді на таке звернення не отримав. У судовому засіданні представник ОСББ «Яблуня» визнав зазначену обставину.

Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що єдиний можливий заїзд до земельної ділянки позивача, зокрема й для спецтехніки, із АДРЕСА_1 .

Зазначене стосується також і земельної ділянки площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яку він орендує.

Суди помилково не взяли до уваги висновок експерта від 13 квітня 2023 року № 2891-Е, складений за результатами проведення земельно-технічної експертизи, згідно з яким наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельних ділянок площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:06:002:0056 та площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, через земельну ділянку, що належить ОСББ «Яблуня», та що такий варіант встановлення земельного сервітуту є єдиним.

Встановлення земельного сервітуту необхідно позивачу для постійного використання земельних ділянок, зокрема, вивезення садового сміття, завезення будівельних матеріалів необхідних для проведення ремонтних робіт у будинку, тощо.

У червні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Львівської міської ради, який містить клопотання пор поновлення строку на його подання, мотивоване тим, що ухвалу Верховного Суду від 22 травня 2025 року про відкриття касаційного провадження Львівська міська рада отримала

24 травня 2025 року, однак у зв`язку із відпусткою представника, не мала можливості подати відзив у встановлений судом десятиденний строк.

Відповідно до частини першої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу Львівська міська рада подала поза межами строку, протягом якого можна було подати відзив на касаційну скаргу, а наведені причини пропуску цього строку (відпустка представника без відповідних доказів), є неповажними, відзив належить залишити без розгляду.

У червні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСББ «Яблуня» у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що у касаційній скарзі позивач посилається на необхідність встановлення сервітуту, зокрема, для можливості завезення будівельного риштування для проведення ремонтних робіт фасаду будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з внутрішньої сторони, власником частки у якому є він.

Проте зазначений будинок, є багатоквартирним і лише 11/20 частка належить ОСОБА_1 , а саме квартира № 3 , інша частка (9/20) належить територіальній громаді міста Львова.

Позивач не надав доказів на підтвердження необхідності проведення ремонтних робіт фасаду будинку і що саме позивач буде їх проводити.

Суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили зібрані у справі докази, та встановили, що земельна ділянка площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яка використовується позивачем на підставі договору оренди, хоч і призначена для обслуговування житлового будинку, проте прилягає не до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а до земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Тобто вона знаходиться на значній відстані від самого будинку, що ставить під сумнів необхідність встановлення земельного сервітуту.

Крім того, встановлення земельного сервітуту у вигляді права проїзду транспортним засобом, за загальним правилом, є можливим у разі, якщо на земельній ділянці вже наявний шлях для проїзду. Водночас на земельній ділянці, яка належить ОСББ «Яблуня» такого шляху немає.

ОСББ «Яблуня» не отримувало від позивача пропозиції укласти договір сервітуту. Додане до позовної заяви рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відомостей про те, що саме отримало ОСББ «Яблуня».

У відзиві зазначено, що ОСББ «Яблуня» понесло витрати на правову допомогу, які пов`язані з підготовкою відзиву на касаційну скаргу, докази на підтвердження зазначеного будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

У березні 2025 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від ОСББ «Яблуня», у яких зазначено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2024 року у справі № 463/7287/23, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2025 року, визнано недійсним укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 20 вересня 2019 року № Л-2325, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, площею 0,0130 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Медвідь В. О., на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Личаківського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи № 463/11252/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до витягу про державну реєстрацію прав позивачу на праві приватної власності належить 11/20 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , власником іншої

частки житлового будинку є територіальна громада міста Львова. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0141 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Відповідно до договору оренди землі від 20 вересня 2019 року № Л-2325, позивач користується земельною ділянкою, площею 0,0130 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку.

ОСББ «Яблуня» належить земельна ділянка площею 0,1442 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згадані земельні ділянки знаходяться поряд, АДРЕСА_4 .

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 13 квітня 2023 року № 2891 відсутня технічна можливість встановлення земельного сервітуту через (на) земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСББ «Яблуня» для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до житлового будинку № 18 , який фактично розташований на земельній ділянці площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Наявний тільки один безперешкодний прохід та проїзд гужовим автомобільним транспортом до житлового будинку № 18 , що належить на праві власності

ОСОБА_1 , а саме з вулиці загального користування ( АДРЕСА_2 .

До земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 наявний прохід: з вулиці загального користування ( АДРЕСА_2 , через житловий будинок № 18 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; з вулиці загального користування ( АДРЕСА_1 ) через земельну ділянку площею 0,1442 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0012, що належить на праві власності ОСББ «Яблуня», землі міста Львова (в тому числі через земельну ділянку для дитячого майданчика, розташованого над підземною будівлею - бомбосховищем) або через земельну ділянку площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яку орендує ОСОБА_1 .

Наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСББ «Яблуня», землі міста та через земельну ділянку, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яку орендує ОСОБА_1 .

Наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку орендує ОСОБА_1 , через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСББ «Яблуня» та землі міста Львова.

Відсутня технічна можливість встановлення земельного сервітуту через (на) будь-яку іншу земельну ділянку, для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до житлового будинку № 18 та земельної ділянки, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , і належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , а також для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку орендує ОСОБА_1 .

Згідно з листом від 12 червня 2019 року позивач звертався до ОСББ «Яблуня» з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

02 червня 2023 року, позивач направив пропозицію щодо укладення земельного сервітуту Львівській міській раді, відомості щодо розгляду цієї пропозиції відсутні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей 91 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Частина перша статті 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (див. висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18

від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20, від 13 березня 2023 року у справі № 297/363/18).

У справі, що переглядається, суди встановили, що до житлового будинку № 18 , 11/20 частки у якому належить ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 наявний безперешкодний прохід та проїзд гужовим автомобільним транспортом з вулиці загального користування (вул.Вишенського); фактично позивач просить встановити земельний сервітут саме для проїзду, до земельних ділянок, а не з метою обслуговування житлового будинку; позивач не довів необхідності встановлення земельного сервітуту у зв`язку з неможливістю проведення ремонтних робіт фасаду будинку без встановлення земельного сервітуту; спорудження альтанки на земельній ділянці не пов`язане з обслуговуванням житлового будинку, а вивіз старої землі та завезення нової, має разовий характер ( ОСОБА_1 не довів, що існує необхідність у проведенні таких робіт, що вони будуть проводитися та в якому обсязі, і чи для цього є необхідність використання транспорту); безперешкодний прохід до земельних ділянок існує як з вулиці загального користування ( АДРЕСА_2 ), так і через земельні ділянки відповідачів.

Зважаючи на встановлені судами обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 не довів, що нормальне використання ним своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, і він не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги висновок експерта

від 13 квітня 2023 року № 2891-Е, згідно з яким наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельних ділянок площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:06:002:0056 та площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, через земельну ділянку, що належить ОСББ «Яблуня», та що такий варіант встановлення земельного сервітуту є єдиним.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, зокрема й висновку експерта

від 13 квітня 2023 року № 2891-Е, суди врахували, що технічна можливість встановлення земельного сервітуту про який просить позивач наявна, однак дійшли висновку про відмову у задоволенні таких вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що він не довів, що нормальне використання ним своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Інші доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на необхідності переоцінки доказів і обставин, яким суди надали належу оцінку. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, що переглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у особи, яка звернулася до суду із касаційною скаргою, іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень по суті спору та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь цієї особи.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат, Медвідь Василь Осипович, залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник