Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 463/8077/19

провадження № 61-11173св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Львівська міська рада, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

треті особи:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовчака Андрія Васильовича, на постанову Львівського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування ухвали і наказу, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати пункти 1-1, 1-2 ухвали Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1214 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні», а також визнати протиправним та скасувати наказ Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 12 вересня 2019 року № 154 «Про затвердження умов продажу та інформаційного повідомлення про проведення електронного аукціону без умов об`єкта малої приватизації за адресою АДРЕСА_1 ».

Позовну заяву обґрунтовувала тим, що на праві спільної часткової власності їй та третім особам належать нежитлові приміщення, розташовані у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 406,2 кв. м, однак відповідачі незаконно включили належні їм приміщення до приміщень будівлі АДРЕСА_1 і на підставі оспорюваних документів намагаються їх відчужити шляхом проведення аукціону.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству (далі - ДП) «Прозорро.Продажі», організаторам відкритих торгів, операторам електронних майданчиків, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та проведення електронних торгів щодо нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 274,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом заборони ДП «Прозорро.Продажі», організаторам відкритих торгів, операторам електронних майданчиків, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам, в тому числі переможцю електронного аукціону, здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів відкритих торгів щодо вказаних нежитлових приміщень.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження її майна третім особам, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року у складі судді Леньо С. І. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ДП «Прозорро.Продажі», організаторам відкритих торгів, операторам електронних майданчиків, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та проведення електронних торгів щодо нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 274,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ДП «Прозорро.Продажі», організаторам відкритих торгів, операторам електронних майданчиків, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам, в тому числі переможцю електронного аукціону, здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів відкритих торгів щодо нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 274,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на офіційному сайті оператора електронного майданчика «Prozorro», на підставі оспорюваних документів на 08 жовтня 2019 року призначено проведення аукціону щодо продажу спірних приміщень. Згідно з висновком будівельно-технічного дослідження від 20 вересня 2019 року, площа нежитлових приміщень, що розташовані на АДРЕСА_1 загальною площею 406,2 кв. м, включає в себе нежитлові приміщення, що розташовані на АДРЕСА_1 , площею 274,6 кв. м.

Суд вважав, що враховуючи вказані обставини та предмет позовних вимог, те, що відчуження приміщень на підставі оспорюваних документів унеможливить ефективний захист прав позивача, заява є обґрунтованою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційні скарги Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено.

Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про забезпечення позову.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що неможливо забезпечити позов у той спосіб, який заявлено, враховуючи положення частини одинадцятої статті 150 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Вовчак А. В., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі ухвалу районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд незаконно скасував судове рішення суду першої інстанції, оскільки на час розгляду питання районним судом частини одинадцятої статті 150 ЦПК України не існувало, оскільки вказана стаття була доповнена такою частиною на підставі Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Доводи особи, яка відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи не спростовують правильність судового рішення апеляційного суду, оскільки, незалежно від норми частини одинадцятої статті 150 ЦПК України, позов не може бути забезпечений у той спосіб, у який було заявлено ОСОБА_1 , оскільки це є фактичним задоволенням її позову до розгляду справи по суті, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М., відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вовчака А. В.,підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини одинадцятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Заходи забезпечення позову застосовуються виключно з метою гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року

№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив тільки з того, що нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 274,6 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , як об`єкт малої приватизації, було виставлено на електронний аукціон Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, як організатором цього аукціону, а Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради є структурним підрозділом Львівської міської ради, як органу місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста Львова, з посланням на частину одинадцяту статті 150 ЦПК України, відповідно до якої забороняється забезпечувати позов у такий спосіб, а саме, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Проте, з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки на час розгляду питання районним судом частини одинадцятої статті 150 ЦПК України не існувало. Вказана стаття була доповнена такою частиною на підставі Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» та набрала чинності у цій редакції з 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Отже, у суду першої інстанції не було прямої законної заборони забезпечити позов, у той спосіб, який було застосовано судом за заявою ОСОБА_1 .

При цьому, в порушення статей 153 263-265 367 382 ЦПК України, жодних доводів, як апеляційних скарг Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради щодо необґрунтованості забезпечення позову у цій справі, так і заяви ОСОБА_1 щодо необхідності його забезпечення, судом апеляційної інстанції не досліджувалося.

Оскільки апеляційним судом не забезпечено повного та всебічного розгляду питання, не здійснено належного апеляційного перегляду судового рішення, то постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Оскільки суд апеляційної інстанції не провів належного апеляційного розгляду справи, не врахувавши та не надавши правової оцінки доводам учасників справи по суті питання про забезпечення позову, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовчака Андрія Васильовича - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 23 березня 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк