Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 463/8097/21

провадження № 61-3717св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка також представляє та діє в інтересах ОСОБА_2 ,

відповідач - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Жовнір Г. Б. від 29 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. від 03 березня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про зобов`язання укласти договір житлового найму.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 жовтня 2020 року нею через центр адміністративних послуг м. Львова подано до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради заяву про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 , де вона та її малолітня донька - ОСОБА_2 , зареєстровані та на даний час проживають, однак у визнанні її наймачем даної квартири відмовлено у зв`язку з тим, що вона не є членом сім`ї попереднього наймача квартири, ОСОБА_3 . Указує, що проживала у спірній квартирі разом зі своїм колишнім чоловіком, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками, які також померли, та неповнорідним братом, ОСОБА_3 , який є інвалідом 2 групи з дитинства та може здійснювати лише легку домогосподарську роботу під стороннім наглядом. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2020 року ОСОБА_3 був визнаний недієздатним, її призначено його опікуном, оскільки інших родичів у нього немає. Зазначає, що будучи дієздатним, а саме 11 квітня 2019 року, ОСОБА_3 подав заяву про зняття його з реєстрації у зв`язку з переїздом до м. Славути, де проживають її батьки, які допомагають їй здійснювати за ним необхідний догляд, та надав згоду на її реєстрацію в спірній квартирі. Вважає, що відмова наймодавця в особі Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради у визнанні її наймачем, на її думку, порушує її права та права її малолітньої доньки.

З наведених підстав просить зобов`язати Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ОСОБА_1 письмовий договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року позов задоволено. Зобов`язано Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ОСОБА_1 письмовий договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 була вселена та зареєстрована за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1 , зі згоди наймача, та спільно з ним проживала, вела спільне господарство, відповідачем протилежного не доведено, а відтак вважав, що до позивачки відповідно до статті 65 ЖК України перейшли усі права та обов`язки наймача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У квітні 2022 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду: від 05 лютого 2020 року в справі № 572/17/15-ц, від 29 січня 2020 року в справі № 463/5520/16-ц, від 09 грудня 2020 року в справі № 522/9354/17, від 14 лютого 2018 року в справі № 577/4949/15-ц, від 12 червня 2020 року в справі № 755/16392/17, від 15 квітня 2020 року в справі № 466/5057/17, від 15 травня 2019 року в справі № 465/9412/13, від 28 квітня 2021 року в справі № 234/7160/20, від 13 липня 2020 року в справі № 753/10840/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просить у задоволенні зазначеної касаційної скарги відмовити. Зазначає, що правильними є висновки судів попередніх інстанції про те, що оскільки встановлено, що вона зі згоди наймача була вселена та зареєстрована за місцем проживання в квартирі, та спільно з ним проживала, вела спільне господарство, тому до неї, як члена сім`ї наймача ОСОБА_3 перейшли усі права та обов`язки наймача в силу положень статті 65 ЖК України.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

У липні 2022 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради подала відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якому зазначає, що доводи відзиву жодним чином не спростовують підстав та аргументів вищевказаної касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу № 463/8097/21 з Личаківського районного суду м. Львова.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності, яка на підставі протоколу № 28 від 13 липня 1961 року засідання комісії по розподілу житла згідно рішення Ленінського райвиконкому від 10 травня 1961 року № 509 передана у користування ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою ЛКП «Господар» від 30 березня 2021 року № 56 на даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 05 грудня 2008 року та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації 02 березня 2018 року.

Суд також встановив, що ОСОБА_1 в період з 20 січня 2008 року до 04 жовтня 2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , онуком ОСОБА_5 , що підтверджується витягами з актових записів про народження, який розірвано заочним рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2011 року.

Суд також установив, що під час перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Із наданих свідоцтв про смерть вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , її чоловік ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батьки ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 19 жовтня 2016 року та 08 квітня 2019 року відповідно, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як встановлено із свідоцтва про народження та витягу з актового запису про шлюб, ОСОБА_3 є сином ОСОБА_7 від першого шлюбу із ОСОБА_9 та неповнорідним братом по матері ОСОБА_4 , неповнолітня ОСОБА_2 є внучкою ОСОБА_7 , матері ОСОБА_3 , та є його племінницею.

З довідок ЛКП «Господар» від 13 березня 2017 року № 1727 та 30 березня 2021 року № 56 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_7 з 03 вересня 1971 та по час смерті, її син ОСОБА_4 з 07 серпня 2007 року по час смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також ОСОБА_3 з 08 липня 1997 року по 11 квітня 2019 року.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, з 15 квітня 2019 року зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 за адресою: квартира АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_10 .

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2020 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено його опікуном ОСОБА_1 .

Суд також установив, що 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зверталася із заявою у Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 , однак листом від 29 жовтня 2020 року за вих. № 33-вих.85787 їй відмовлено в задоволенні заяви з підстав того, що розпорядженням Личаківської районної адміністрації № 50 від 22 лютого 2018 року наймачем квартири визнаний ОСОБА_3 , членом сім`ї якого вона не є. Крім цього, зазначено, що рішенням суду про визнання ОСОБА_3 недієздатним підтверджується факт проживання ОСОБА_1 в м. Славута, а той факт, що ОСОБА_3 страждав психічними розладами та в подальшому визнаний недієздатним ставить під сумнів, що на момент подання заяви про зняття своєї реєстрації у м. Львові, що мало наслідком втрату права найму житла, а також надання своєї згоди на реєстрацію в цій квартирі позивача, він усвідомлював свої дії.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палата Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що «за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом. Такого способу захисту як визнання договору підряду укладеним цивільне законодавство не передбачало, а суд не мав відповідного повноваження. Лише з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка користується спірною квартирою з 2018 року, та була вселена в неї зі згоди наймача - ОСОБА_3 , відтак суди дійшли висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 підлягають захисту в обраний нею спосіб.

Доводи касаційної скарги Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо неврахування судами попередніх інстанцій сумнівних підстав реєстрації позивачки у квартирі, незаконність її проживання та набуття права користування квартирою тощо на висновки судів попередніх інстанцій не впивають, оскільки відповідач з вимогами про звільнення квартири не звертався, будь-яких вимог щодо права користування позивачкою спірним житлом не пред`являв. Вирішуючи позовні вимоги позивачки про зобов`язання укласти договір житлового найму, суди правильно виходили з того, що оскільки право позивачки на проживання в квартирі власником житла не оспорюється, підстав для відмови в укладенні договору найму не було.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Оскаржувані судові рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року зупинено дію рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 03 березня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов