№ 464/1455/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 464/1455/16-ц

провадження № 61-20636св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне підприємство «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року у складі судді Чорної С. З. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Курій Н. М., Крайник Н. П., Шеремети Н. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників, визнання недійсним правочину щодо передачі майна, скасування актів прийому-передачі нерухомого майна, скасування державної реєстрації прав та їх обтяження на об`єкти нерухомості, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який під час розгляду справи уточнив та просив:

- визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Приватного підприємства «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» (далі - ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ»), оформлене протоколом № 1 від 26 грудня 2014 року, в частині формування (утворення) та затвердження статутного капіталу за рахунок внесення ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, а саме: павільйону, загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, павільйону, загальною площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, павільйону, загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними правочини щодо передачі ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» павільйону загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати акти приймання-передачі від 20 січня 2015 року про передачу ОСОБА_2 та приймання ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» павільйону загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію прав ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» на дані павільйони, реєстраційні номери обєктів нерухомого майна яких відповідно 595946346101, 596945046101, 596071546101, номери записів про право власності яких відповідно 9034879, 9049299, 9036671.

- визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно: індексний номер: 34879803, видане 13 березня 2015 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції на павільйон, загальною площею 5,3 кв. м, місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 ; індексний номер: 34936558, видане 16 березня 2015 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції на павільйон, загальною площею 15,7 кв. м, місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 ; індексний номер: 34886278, видане 13 березня 2015 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції на павільйон, загальною площею 13,7 кв. м, місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що під час шлюбу з ОСОБА_2 ними за спільні кошти та спільною працею було набуто майно, серед якого павільйони, загальною площею: 15,7 кв. м, 13,7 кв. м та 5,3 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2012 році зазначені павільйони за їхні спільні з ОСОБА_2 кошти та їхньою спільною працею були реконструйовані. Після реконструкції площа павільйонів 15,7 кв. м та 13,7 кв. м збільшилась до 20 кв. м кожен, площа павільйону 5,3 кв. м збільшилась до 10 кв. м.

В грудні 2014 року ОСОБА_2 без його згоди вчинила правочини щодо відчуження павільйонів шляхом внесення даного майна до статутного капіталу ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», рішення про створення якого оформлене протоколом № 1 від 26 грудня 2014 року Загальних зборів засновників (учасників) ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ». Даним рішенням загальних зборів був сформований (утворений) та затверджений статутний капітал підприємства за рахунок внесення ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, а саме: павільйону, загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, павільйону, площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, павільйону, площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки правочини щодо відчуження спільного майна подружжя ОСОБА_2 здійснила без його на те згоди, за зловмисною домовленістю з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вважав такі правочини недійсними, а набуття та реєстрацію права власності на спірні павільйони за ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» незаконними.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», оформлене протоколом № 1 від 26 грудня 2014 року, в частині формування (утворення) та затвердження статутного капіталу за рахунок внесення ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, а саме: павільйону загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсними правочини щодо передачі ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» павільйону загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано акт приймання-передачі від 20 січня 2015 року про передачу ОСОБА_2 та приймання ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» павільйону загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Скасовано акт приймання-передачі від 20 січня 2015 року про передачу ОСОБА_2 та приймання ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» павільйону загальною площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано акт приймання-передачі від 20 січня 2015 року про передачу ОСОБА_2 та приймання ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» павільйону загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» на павільйон загальною площею 5,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 595946346101, номер запису про право власності 9034879.

Скасовано державну реєстрацію права власності ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» на павільйон загальною площею 15,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 596945046101, номер запису про право власності 9049299.

Скасовано державну реєстрацію права власності ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» на павільйон загальною площею 13,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 596071546101, номер запису про право власності 9036671.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 34879803, видане 13 березня 2015 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції про реєстрацію права власності на павільйон загальною площею 5,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», код ЄДРПОУ 39575554, країна реєстрації Україна.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 34936558, видане 16 березня 2015 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції про реєстрацію права власності на павільйон загальною площею 15,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», код ЄДРПОУ 39575554, країна реєстрації Україна.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 34886278, видане 13 березня 2015 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції про реєстрацію права власності на павільйон загальною площею 13,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», код ЄДРПОУ 39575554, країна реєстрації Україна.

Стягнено з ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» на користь ОСОБА_1 979,33 грн судових витрат.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 979,33 грн судових витрат.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 979,33 грн судових витрат.

Скасовано заходи забезпечення позову накладені ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року у справі № 464/1455/16-ц шляхом заборони ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» вчиняти будь-які дії щодо відчуження павільйонів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 34076160, 34076376, 34076578, а також щодо здачі їх в оренду, реконструкції, укладати договори застави (іпотеки) цих об`єктів (в цілому чи частини), передачі їх в користування третім особам.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 свого внеску до статутного капіталу ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» не внесла, статутний капітал підприємства сформований не був, підприємство, після його створення, підприємницької діяльності не здійснювало, тому правочини щодо відчуження спірних павільйонів та передача їх до статутного капіталу підприємства, вчинені ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї, а з метою зміни правового режиму даного майна та з метою позбавлення позивача права власності на це майно.

Отже, правочини, вчинені відповідачкою ОСОБА_2 щодо передачі до статутного капіталу ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» павільйону загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйону загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є недійсними. Також недійсним є рішення загальних зборів засновників (учасників) ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», оформлене протоколом №1 від 26 грудня 2014 року, в частині формування (утворення) та затвердження статутного капіталу за рахунок спірних павільйонів.

У пакет документів, які були підставою для прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 13 березня 2015 року рішення № 19980051 та рішення № 19985090 про державну реєстрацію права власності на павільйони площею 5,3 кв. м та площею 13,7 кв. м на АДРЕСА_1 , а також прийняття 16 березня 2015 року рішення № 20011123 про державну реєстрацію права власності на павільйон площею 15,7 кв. м на АДРЕСА_1 за ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», входили свідоцтво про право власності на нерухоме майно павільйон площею 5,3 кв. м індексний номер 34879803, видане 13 березня 2015 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно павільйон площею 13,7 кв. м індексний номер 34886278, видане 13 березня 2015 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно павільйон площею 15,7 кв. м індексний номер 34936558, видане 16 березня 2015 року та три акти приймання-передачі від 20 січня 2015 року про передачу ОСОБА_2 та приймання ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» павільйонів загальною площею 5,3 кв. м, 13,7 кв. м, 15,7 кв. м (т. 1 а. с.15 - 17). Оскільки державна реєстрація права власності на спірні павільйони за ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, то суд прийшов до висновку, що і вищезазначені свідоцтва про право власності на спірні павільйони є недійсними, а акти приймання-передачі підлягають скасуванню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року оскаржили ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 та ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ».

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 та ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Львівський апеляційний суд виходив з того, що павільйони, площею: 5,3 кв. м, 13,7 кв. м, 15,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 були споруджені подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування в шлюбі їхньою працею та за їхні спільні кошти, тому є спільною сумісною власністю.

На етапі внесення спірних павільйонів до статутного капіталу ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» було порушено право позивача на спільне майно подружжя у зв`язку із відсутністю його згоди на таке внесення, а тому й усі подальші дії щодо спірного нерухомого майна були незаконними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 листопада 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу з Сихівського районного суду м. Львова. Зупинено виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

14 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 вказувала, що суди не надали належної оцінки тому факту, що відповідно до відомостей, які містяться у реєстраційній справі ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26 грудня 2014 року було прийнято рішення про створення ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», яке було зареєстровано в єдиному реєстрі юридичних осіб.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як засновниками, було створено статутний фонд підприємства та, відповідно, ОСОБА_2 як засновником підприємства було внесено/сформовано свою частку у статутному фонді за рахунок майна - павільйонів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 15,7 кв. м, 13,7 кв. м, 5,3 кв. м.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року за ОСОБА_2 визнано право власності на спірні павільйони площею 5,3 кв. м, 13,7 кв. м, 15,7 кв. м на АДРЕСА_1 , яке зареєстроване нею у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягами про державну реєстрацію прав.

Дана обставина підтверджує право розпорядження ОСОБА_2 майном, в тому числі передачі його у статутний фонд підприємства у відповідності до протоколу загальних зборів засновників (учасників) ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» від 26 грудня 2014 року.

В грошовому еквіваленті вартість 75 % частки статутного капіталу ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» становить 150 000 грн.

В подальшому, у відповідності до вимог закону та статуту ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» ОСОБА_2 було відчужено вказану частку (корпоративні права) в розмірі 75 % іншому із співвласників підприємства - ОСОБА_3 .

Укладення вказаного договору та відчуження частки у статутному капіталі було здійснено у відповідності до положень Статуту ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», із отриманням на це згоди Загальних зборів учасників, що підтверджується протоколом Загальних зборів учасників. Про отримання коштів ОСОБА_2 було надано нотаріально посвідчену заяву.

ОСОБА_2 отримано від ОСОБА_3 кошти від відчуження 75 % частки у статутному капіталі ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», яка була попередньо (в 2014 році) сформована ОСОБА_2 за рахунок майна - павільйонів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5,3 кв. м, 13,7 кв. м, 15,7 кв. м. Отже під час відчуження частки в розмірі 75 % у статутному капіталі ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» ОСОБА_2 було отримано грошову компенсацію, яка складала вартість відчужуваної частки і відповідно була вартістю майна, за рахунок якого була сформована така частка.

Щодо встановлення судом неправомірності формування ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» за рахунок нерухомого майна - павільйонів, на передачу яких необхідна була згода позивача, ОСОБА_2 вказувала, що таке твердження суду не ґрунтується на вимогах законодавства, які регулюють порядок створення юридичних осіб, зокрема приватних підприємств та формування статутного капіталу, оскільки положення Цивільного та Господарського кодексів не містять заборони на формування статутного капіталу приватного підприємства за рахунок нерухомого майна, в тому чисті і того майна, яке набуте подружжям під час шлюбу. Рішення суду не містить обґрунтованого посилання на жодну правову норму, яка б вказувала на недотримання під час вчинення учасником ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» вказаних дій щодо участі ОСОБА_2 у створенні підприємства чи участі у формуванні статутного капіталу.

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 вересня 2019 у справі № 61-9682св19 (провадження № 404/1081/17).

Також з огляду на те, що ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» було засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал підприємства було поділено між учасниками на частки (на момент формування статутного капіталу), до спірних правовідносин також слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закону «Про господарські товариства», який діяв на момент формування статутного капіталу та внесення позивачем ОСОБА_2 частки та згодом її відчуження.

Відчуження учасником своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом.

Отже, об`єктом відчуження учасником своєї частки (її частини) у статутному капіталі є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління, право на отримання частини прибутку від діяльності, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення).

При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки. Зокрема, кількість голосів, яку має новий власник частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру придбаної ним частки.

Разом із тим з урахуванням положень статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Таким чином, з моменту формування частки учасника (внесення коштів/майна) до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, навіть у випадку якщо такі кошти (майно) належали до спільного майна подружжя, то такі втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Подальше розпорядження учасником його часткою в статутному капіталі з огляду на положення статей 116 147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказував, що суди правильно застосували до спірних правовідносин статті 60 65 СК України та частину 3 статті 368 ЦК України, яка регулює право спільної сумісної власності та визначає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також є правильним і таким, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висновок суду про те, що факт реєстрації спірних павільйонів на ім`я ОСОБА_2 , як одного з подружжя, не означає, що вони належать їй, оскільки судом встановлені всі критерії, які дозволяють визначити статус спірного майна як спільну сумісну власність подружжя.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2001 року до 04 серпня 2015 року, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04 серпня 2015 року (т. 2 а. с. 235).

Рішенням загальних зборів засновників, якими виступили відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке оформлене Протоколом Загальних зборів засновників (учасників) ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ від 26 грудня 2014 року було вирішено створити ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» та затвердити статутний капітал підприємства в розмірі 200 000,00 грн. ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» було внесено павільйон загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйон загальною площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; павільйон загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 31, 32).

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» було зареєстроване 30 грудня 2014 року (т. 1 а. с. 13, 14).

Згідно з актами приймання-передачі від 20 січня 2015 року ОСОБА_2 передала, а ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» прийняло павільйон загальною площею 5,3 кв. м вартістю 20 000,00 грн, павільйон загальною площею 15,7 кв. м вартістю 70 000,00 грн, павільйон загальною площею 13,7 кв. м вартістю 60 000,00 грн, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 15-17).

Дані павільйони були включені до складу Статутного капіталу ПП«ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ» (п. 2.4. ст. 2 Статуту) і були зареєстровані на праві приватної власності за приватним підприємством, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 34879803 від 13 березня 2015 року, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 34886278 від 13 березня 2015 року, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 34936558 від 16 березня 2015 року, та іншими матеріалами реєстраційних справ, копії яких надані на виконання ухвали суду Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області (т. 1 а. с. 152, 185, 214).

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_6 , як засновник та директор ПП «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», яка є матір`ю відповідачки ОСОБА_2 , за обставинами справи не могла не знати про те, що спірні павільйони належать подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, і, що позивач ОСОБА_1 згоди на передачу павільйонів до статутного капіталу підприємства не давав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Натомість відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно із частиною першою статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 14 та частини першої статті 15 СК України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов`язків є їх тісний зв`язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов`язків можуть врегулювати свої відносини, пов`язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема, шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 СК України, однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов`язки на іншу особу їх носії не можуть.

Отже, зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.

Спірними правочинами не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому ці правочини не є правочином у сімейних правовідносинах.

Посилання позивача на невідповідність спірних правочинів нормам статей 60 61 63 СК України не свідчить про їх укладення в сімейних правовідносинах. Норми зазначених статей регулюють відносини реалізації подружжям права спільної сумісної власності, яке передбачене статтями 368-372 ЦК України. Право власності не належить до сімейних прав, а суб`єктами права власності можуть бути фізичні особи, у тому числі ті, які не перебувають у сімейних правовідносинах, юридичні особи, держава, територіальні громади тощо.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) та у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників, визнання недійсним правочину щодо передачі майна, скасування актів прийому-передачі нерухомого майна, скасування державної реєстрації прав та їх обтяження на об`єкти нерухомості, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 ГПК України мають розглядатися господарським судом.

У пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про можливість розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства. За таких обставин судові рішення у цій справі підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів України.

Крім того, оскільки процесуальні порушення щодо визначення юрисдикції спору, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, унеможливили встановлення всіх обставин справи, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги щодо суті вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду справи

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19, 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Колегія суддів бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-ІХ, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Законом № 460-ІХ внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного перегляду.

Так, за пунктом 8 Закону № 460-ІХ абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції, а саме: Господарського суду Львівської області.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ГАЛИЦЬКІ ЗАБАВКИ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників, визнання недійсним правочину щодо передачі майна, скасування актів прийому-передачі нерухомого майна, скасування державної реєстрації прав та їх обтяження на об`єкти нерухомості, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарського судута протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, він може звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук