ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 464/6217/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/811/1188/22
Провадження № 51 - 3312 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника засудженої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021141410000066 від 24 серпня 2021 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої, останній раз вироком Галицького районного суду м. Львова від
28 грудня 2012 року за ст. 307 ч. 2, ст. 317 ч. 1, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, звільненої 23 вересня 2015 року по відбуттю строку покарання,
за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада
2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з часу її затримання 24 серпня 2021 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 56 750 гривень.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона
24 серпня 2021 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою:
АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, на простирадлі спустилася на балкон, звідки через відчинені двері балкону проникла до приміщення квартири
АДРЕСА_2 за вказаною адресою, де таємно викрала мобільний телефон марки «Huawei P smart» ОСОБА_8 , чим заподіяла матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 4 944 гривні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та в її інтересах захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити. Вважає, що у вироку суду першої інстанції не наведено належних та достатніх доказів винуватості ОСОБА_6 . Указує на те, що суд першої інстанції не перевірив фізичну спроможність ОСОБА_6 вчинити кримінальне правопорушення за встановлених обставин, а саме спуститися на простирадлі на висоті біля 20 метрів, тримаючись руками, оскільки вона тривалий час страждає на алкоголізм та наркоманію, а також виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності. Крім того, звертає увагу на те, що простирадло виявлено не було. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370 404 419 КПК України апеляційний розгляд провів формально, доводи сторони захисту залишив без належної перевірки та не спростував їх, залишивши сумніви щодо винуватості ОСОБА_6 , а також відмовив у повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався на наступні докази.
Так, сама ОСОБА_6 спочатку не визнавала свою причетність до крадіжки мобільного телефону ОСОБА_8 , проте не заперечувала, що 24 серпня
2021 року перебувала в ломбарді зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 , який здавав мобільний телефон ОСОБА_8 . Надаючи показання в судовому засіданні від 10 листопада 2022 року, ОСОБА_6 повідомила, що потрапила до квартири ОСОБА_8 шляхом спуску по стіні, коли тікала від свого співмешканця ОСОБА_9 , при цьому не змогла пояснити як саме. Підтвердила суду, що викрала мобільний телефон потерпілої, проте зазначила, що умисел на крадіжку виник вже в приміщенні квартири.
Потерпіла ОСОБА_8 у суді надала показання про обставини крадіжки її мобільного телефону. Зазначила, що 24 серпня 2021 року перебувала у себе в квартирі, залишивши мобільний телефон марки «Huawei» синього кольору в кімнаті, пішла на кухню, а коли через 5-10 хвилин вийшла з кухні, в коридорі побачила ОСОБА_6 . На її питання, що вона робить в приміщенні квартири, ОСОБА_6 відповіла: «Він мене вб`є». Вона вивела ОСОБА_6 на сходову клітину і розпитувала, що сталось. При цьому вона звернула увагу на відсутність мобільного телефону на столі в кімнаті. На її питання, чи взяла ОСОБА_6 її мобільний телефон, та категорично заперечила. У цей час з четвертого поверху спустився ОСОБА_9 і попросив викликати для
ОСОБА_6 швидку медичну допомогу. Вона пішла до квартири, проте свого мобільного телефону так і не знайшла, а коли повернулась на сходову клітину, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вже не було. Крім неї та ОСОБА_6 в приміщенні квартири нікого не було, а з вікна квартири, де проживала
ОСОБА_6 , звисала частина простирадла. Пізніше вона дізналась, що ОСОБА_6 та її співмешканець ОСОБА_9 здали мобільний телефон до ломбарду, який вона пізніше викупила.
Свідок ОСОБА_9 суду надав показання про те, що 24 серпня 2021 року в обідню пору його співмешканка ОСОБА_6 залізла через вікно до квартири ОСОБА_8 , де викрала мобільний телефон. Йому зізналася про крадіжку вже коли вони вийшли на вулицю, після чого вони вирішили здати викрадений мобільний телефон до ломбарду.
Свідок ОСОБА_10 - сусідка з квартири
АДРЕСА_3 суду надала показання про те, що ОСОБА_8 їй повідомила про крадіжку її мобільного телефону і вони викликали працівників поліції. Коли з працівниками поліції вони підійшли до ломбарду, то з нього вийшли
ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Після чого у ОСОБА_6 вилучили кошти, а потерпіла викупила з ломбарду свій мобільний телефон. Зазначила, що була присутня під час огляду квартири ОСОБА_9 , де до батареї поруч з відчиненим вікном була прив`язана частина тканини, а інша частина була відрізана і знаходилась у кладовій на підлозі.
Свідок ОСОБА_11 повідомив суду обставини, за яких він допоміг
ОСОБА_6 та її співмешканцю на свої документи здати до ломбарду мобільний телефон, після чого їх затримали працівники поліції.
Відповідно до даних протоколу огляду місця події від 24 серпня 2021 року з фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто приміщення квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , у кімнаті поруч з відчиненим вікном на батареї виявлено клаптик тканини з трьома вузлами розміром 85 см, на підлозі виявлено клаптик тканини, зав`язаний на вузол, який після розв`язування розділений на два фрагменти розміром 25 см і 34 см відповідно, поруч з вхідними дверима кладовки виявлено три фрагменти тканини розміром 25 см, 215 см і 80 см відповідно, які зв`язані двома вузлами. Зазначені фрагменти тканини вилучено та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на письмові докази, зокрема: - на дані, які містяться в повідомленні служби «102»; - на дані, які містяться в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_8 від 24 серпня 2021 року; - на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 24 серпня 2021 року, в ході якого оглянуто приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; - на дані, які містяться в квитанції та листі ПТ «Ломбард Перший» від 24 серпня 2021 року, про отримання ОСОБА_11 фінансового кредиту в розмірі 1 000 гривень під заставу мобільного телефону марки «Huawei P smart»; - на дані, які містяться в заяві ОСОБА_11 про надання слідчому мобільного телефону «Huawei P smart» та чека про повернення кредиту; - на дані копії чеку про придбання ОСОБА_8 мобільного телефону марки «Huawei P smart»; - на речові докази.
Суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили версії ОСОБА_6 та її захисника щодо мотиву та способу проникнення ОСОБА_6 до приміщення квартири ОСОБА_8 , спростувавши їх сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.
Так, суди обґрунтовано зазначили про нелогічність і суперечність іншим доказам показань ОСОБА_6 про те, що вона спустилася по стіні, тікаючи від співмешканця. Сама ОСОБА_6 не змогла пояснити як саме вона спустилася по стіні, а в ході огляду місця події помешкання її співмешканця були виявлені фрагменти тканини, один з яких був прив`язаний до батареї біля вікна, яке розташоване вище балкону потерпілої. Щодо посилання на втечу ОСОБА_6 від ОСОБА_9 , то воно суперечить показанням потерпілої і свідків, а також відеозапису з ломбарду, де ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 та
ОСОБА_11 намагалися спільно здати викрадений мобільний телефон, при цьому жодних конфліктів між співмешканцями не відбувалося.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ст. 185 ч. 3 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
У апеляційних скаргах та окремо ні обвинувачена ОСОБА_6 , ні її захисник - адвокат ОСОБА_7 клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, не заявляли.
Із журналу судового засідання апеляційного суду від 28 лютого 2023 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься в підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, вбачається, що обвинувачена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 не заявляли таких клопотань в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України і в усній формі.
Обвинувачена ОСОБА_6 , надаючи пояснення апеляційному суду, визнала свою вину та зазначила, що саме вона взяла мобільний телефон потерпілої, який лежав на столі в кімнаті, просила пом`якшити призначене їй покарання, при цьому заперечила спосіб проникнення до квартири потерпілої шляхом спуску на тканині.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 185 ч. 3 КК України, та правильність кваліфікації її дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.
Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу її захисника - адвоката
ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3