Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 464/6227/16-ц

провадження № 61-25639св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_3

в інтересах ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів:

Савуляка Р. В., Бойко С. М., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння їй моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 2 893,00 грн судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у цивільному праві в справах про відшкодування шкоди на відміну від права кримінального діє принцип презумпції вини відповідача. Саме відповідач має довести, що шкода заподіяна не з його вини. Однак ОСОБА_2 як в суді першої так й апеляційної інстанції не довів належними та допустимими доказами про те, що шкода ОСОБА_1 06 вересня 2013 року була заподіяна не з його вини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, скасувати та рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Сихівського районного суду м. Львова.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, заяви та клопотання

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не був належним повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що надсилаючи повістки за адресою встановленого місця реєстрації відповідача, суд апеляційної інстанції діяв в межах закону та жодних порушень цивільно-процесуального законодавства не здійснив.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 зазначає, що наведені доводи ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу є безпідставними, а рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 06 вересня 2013 року вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 вигулювала песика кімнатної породи який мав 9 місяців, 25 см в холці на безлюдному полі за Сихівським лісом. Метрів за 100 по нерівній лісовій стежці раптом виїхав хлопчик на велосипеді і впав з нього. Їхній песик, відреагувавши на гучний звук підбіг і почав кружляти навколо, намагаючись погратись. Вона одразу підбігла слідом, забрала пса і тримаючи його руками запитала у дитини чи все з ним гаразд. Він сказав, що все нормально і що собака його ніяк не зачепила.

В цей час до них підбігла мати хлопчика, ОСОБА_5 , вона почала голосно кричати на них використовуючи образливі слова та грубі вирази. Не зважаючи на її вибачення, кидалася на неї, штовхала, почала трясти за одяг, бити, зірвала з неї та зламала окуляри подряпала лице нігтями. Щоб не загостювати ситуацію та уникнути конфлікту, пересвідчившись, що з хлопцем все нормально вона з чоловіком вирішила піти звідти.

Через 15 хвилин їх наздогнав відповідач ОСОБА_5 , який нецензурно виражаючись підбіг і наніс її удар кулаком в обличчя. ЇЇ чоловік намагаючись завадити йому бити її також отримав удар в потилицю від якого впав на землю і якийсь час не міг піднятися. У цей час ОСОБА_2 продовжував бити її по обличчю і руках висловлюючись нецензурною лайкою.

З даного приводу вона звернулася у правоохоронні органи і 06 вересня 2013 року Слідчим відділом Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України було відкрито кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12013150070002163 за ознаками злочину передбаченого статтею 125 Кримінального кодексу України, яке не було завершено на час апеляційного розгляду.

У наслідок незаконних дій відповідача її були нанесені тілесні ушкодження, що підтверджено висновками судово-медичних експертиз, вона зазнала сильного болю, адже є людиною пенсійного віку і її організму важко переборювати больові відчуття. Також змушена була довгий час витратити на реабілітацію свого здоров`я, адже синяки не сходили, все тіло боліло і її важко було вийти на вулицю.

У подальшому ОСОБА_2 неодноразово погрожував їм з чоловіком розправою і вимагав заплатити йому гроші, коли він прийде до них до дому, що також негативно вплинуло на її здоров`я.

З урахуванням зазначених обставин ОСОБА_1 на підставі статей 16 23 Цивільного кодексу України просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент подачі касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

За змістом статті 305 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Згідно з абзацом 1 частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові

за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі відсутні докази повідомлення ОСОБА_2 про судове засідання 05 жовтня 2017 року, оскільки рекомендоване повідомлення, адресоване ОСОБА_2 було повернено із відміткою поштового відділення «за терміном зберігання» (а. с. 127, 128).

Тобто, ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про розгляд справи апеляційним судом 05 жовтня 2017 року.

Отже доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не було належним повідомлено про розгляд справи в суді апеляційної інстанції є обґрунтованими та дають підстави для висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції постановлені без додержання норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Львівського апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко