Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 464/8464/15-ц

провадження № 61-22146св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник відповідача- ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 2009 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав 30 000 доларів США строком до 20 серпня 2012 року.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, частка відповідача ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 25 листопада 2015 року становить ј зазначеного у свідоцтві майна, що належало ОСОБА_5 , частка відповідача ОСОБА_3 у спадщині за заповітом від 4 березня 2009 року, за виключенням обов`язкової частки, яку вона прийняла, складає ѕ майна, яке належало спадкодавцеві. Оскільки чинним законодавством передбачено зобов`язання кожного зі спадкоємців задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, просив стягнути заборгованість за договором позики саме з відповідачів пропорційно їхнім часткам у спадщині.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за договором позики у розмірі 30 000 доларів США пропорційно їхнім часткам у спадщині, а також витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 6 090 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року у складі судді Дулебка Н. І. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на 29 липня 2016 року за курсом НБУ 24,80 грн становить 186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 522 (одна тисяча п`ятсот двадцять дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 22 500 доларів США (двадцять дві тисячі п`ятсот) доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на 29 липня 2016 року за курсом НБУ 24,80 грн становить 558 000 (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4 567 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що невиконання спадкоємцем ОСОБА_3 чи її представниками вимог закону щодо оформлення та реєстрації спадкового майна не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором позики. Крім того, доказів того, що спадкове майно відсутнє, або є меншим від заявленого позивачем розміру, стороною відповідача не надано.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач своєчасно та в установленому законом порядку звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, не позбавлений права вимоги до спадкоємців, відтак, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 20 серпня 2009 року.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04 травня 2018 року у складі судді Горбань О. Ю. заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики залишено без задоволення.

Судове рішення районного суду мотивоване тим, що доводи представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції при ухваленні заочного рішення від 29 липня 2016 року обмежився лише доказами позивача та про те, що в неї є сумніви про справжність підпису на договорі позики, на думку суду є непереконливими, фактично зводяться до непогодження відповідача з прийнятим рішенням.

Районний суд зазначив, що при розгляді заяви про перегляд заочного рішення заявником також не надано доказів, які б мали істотне значення для прийняття іншого рішення у справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики до набрання законної сили рішенням суду у справі № 464/6882/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики від 20 серпня 2009 року недійсним.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правовідносини у даній справі пов`язані з вирішенням справи № 464/6882/18, що перебуває на розгляді у Франківському районному суді м. Львова. Отже, відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд ухвалив зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 464/6882/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати для продовження розгляду до Львівського апеляційного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів обставин, які не можуть бути ним перевірені та з`ясовані самостійно на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а клопотання відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі не містить мотивів на обґрунтування висновку про неможливість перевірити та оцінити обставини, які підлягають з`ясуванню у цій справі.

Зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення від 29 липня 2016 року договір позики відповідачами не оспорювався.

Вказує, що після смерті ОСОБА_5 , 28 серпня 2015 року він звернувся до Шостої Львівської державної нотаріальної контори із заявою, у якій вказав про наявність заборгованості за договором позики та просив повідомити про перелік спадкоємців, якими у встановленому законом порядку прийнято спадщину з метою реалізації його права на звернення із позовними вимогами до спадкоємців і виконання ними майнових зобов`язань спадкодавця.

Посилається на лист Шостої Львівської державної нотаріальної контори від 25 листопада 2015 року № 1882/02-14, яким його повідомлено про те, що спадкоємці ОСОБА_5 ознайомлені з його листом-претензією. Отже, вважає, що дії відповідачів свідчать про зловживання процесуальними правами, зокрема, свідоме затягування судового процесу.

Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), у якому зазначено про презумпцію правомірності правочину.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 20 серпня 2012 року (том 1, а. с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11 березня 2015 року серії НОМЕР_1 , виданим Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції (том 1, а. с. 42).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 07 травня 2015 року № 440332851, виданого Шостою львівською державною нотаріальною конторою, спадкову справу після смерті ОСОБА_5 зареєстровано в спадковому реєстрі за № 57423955 (том 1, а. с. 43 звор.).

07 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Шостої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яку зареєстровано за № 487 (том 1, а. с. 41 звор.).

28 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Шостої Львівської державної нотаріальної контори із заявою, в якій вказав про наявність у ОСОБА_5 заборгованості за договором позики та просив повідомити про перелік спадкоємців, якими у встановленому законом порядку прийнято спадщину з метою реалізації його права на звернення із позовними вимогами до спадкоємців і виконання ними майнових зобов`язань спадкодавця (том 1, а. с. 5).

11 вересня 2015 року Шоста Львівська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу та у випадку звернення спадкоємців, останніх буде ознайомлено з його заявою-претензією (том 1, а. с. 6).

25 листопада 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності, посвідчене державним нотаріусом Шостої Львівської державної нотаріальної контори Кропельницькою Н. І., зареєстроване в реєстрі за № 2-732, відповідно до якого ОСОБА_2 належить Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу (том 1, а. с. 71 звор.-72).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 25 листопада 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Львівської державної нотаріальної контори Кропельницькою Н. І., зареєстрованим в реєстрі за № 2-737, ОСОБА_2 є спадкоємцем Ѕ належних спадкодавцю грошових коштів (том 1, а. с. 72 звор.-73).

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_5 04 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1135, ОСОБА_5 заповів своїй доньці ОСОБА_3 (уроджена ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є громадянкою Ізраїлю, належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; гараж АДРЕСА_2 разом із земельною ділянкою площею 0,0477 га, яка передана для ведення садівництва, що розташовані в АДРЕСА_3, а також всі належні йому грошові вклади та все інше його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право (том 1, а. с. 48 звор. - 49).

У матеріалах спадкової справи № 159/2015 наявна заява ОСОБА_3 (ОСОБА_3 ), зареєстрована від 09 вересня 2015 року за № 808, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі складеним ним заповітом від 04 березня 2009 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1135 (том 1, а. с. 47 звор.).

Листом Шостої Львівської державної нотаріальної контори від 25 березня 2016 року № 582/02-14 повідомлено, що станом на 25 березня 2016 року ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталася, свідоцтва про право на спадщину на її ім`я не видавались (том 1, а. с. 118).

Згідно з довіреністю, виданою ОСОБА_3 29 травня 2015 року, зареєстрованою в реєстрі за № 957, такою уповноважено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 представляти її інтереси, в тому числі в судах, а також з питань оформлення спадкових прав на майно, що залишилось після смерті батька, зокрема, отримання на її ім`я свідоцтва про право на спадщину та реєстрацію успадкованого майна у відповідних органах (том 1, а. с. 50 звор.-51).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції вважав, що розгляд цієї справи є неможливим до вирішення іншої справи про визнання недійсним договору позики від 20 серпня 2009 року, отже, дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження в справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в проваджені Франківського районного суду м. Львова перебуває справа № 464/6882/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору позики недійсним.

Правовідносини у цій справі та справі № 464/6882/18 виникли із виконання договору позики від 20 серпня 2020 року. Отже, ці справи є пов`язаними, оскільки рішенням суду у справі № 464/6882/18 встановляться обставини, що вплинуть на збирання та оцінку доказів у цій справі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що розгляд справи неможливий до розгляду та вирішення справи № 464/6882/18.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України 2004 року (стаття 251 чинного ЦПК України) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд апеляційної інстанції врахував, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що єдиною підставою, на яку позивач посилається в обґрунтування своєї вимоги про стягнення предмету позики із спадкоємців позичальника, є саме договір позики від 20 серпня 2009 року, який відповідач ОСОБА_3 оспорює у справі № 464/6882/18, яка знаходиться на розгляді Франківського районного суду м. Львова.

Отже, апеляційний суд правильно встановив неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 464/6882/18, оскільки ці справи пов`язані спільним предметом та рішення у справі № 464/6882/18 може вплинути на вирішення цієї справи.

Посилання заявника на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) колегія суддів відхиляє з огляду на те, що у цій постанові зроблено висновок про презумпцію правомірності правочину.Зокрема, зазначено, що уразі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Оскільки, предметом справи № 464/6882/18 є визнання недійсним договору позики, відтак, презумпція вказаного правочину заперечується учасником справи, отже, апеляційний суд правильно зупинив провадження до вирішення зазначеної справи.

Доводи заявника про обізнаність відповідачів з листом-претензією, яку він надсилав до Шостої Львівської державної нотаріальної контори, та невиконання спадкоємцями померлого вимог з погашення боргу за договором позики не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки касаційним судом перевіряється дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому твердження заявника про зловживання відповідачем процесуальними правами у зв`язку із поданням позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу недійсним, є безпідставними, адже право на доступ до правосуддя гарантується Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України переконує у тому, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути скасоване, оскільки висновки, зазначені в ньому, є обґрунтованими. Крім того, таке зупинення не суперечить принципу ефективності судового процесу, а спрямоване на якісне дослідження всіх обставин справи та ухвалення законного судового рішення, а, отже, відповідно до статті 410 ЦПК України оскаржуване судове рішення повинне бути залишено без змін.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А .Лідовець Ю. В. Черняк