ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №464/8571/16-а

адміністративне провадження №К/9901/17354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Смоковича М.І.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (головуючий суддя - Пліш М.А.. судді - Ільчишин Н.В., Большакова О.О.) у справі

за позовом Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

про скасування постанови,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо накладення штрафу у виконавчому провадженні (ВП№47979264) та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 8 листопада 2016 року про накладення штрафу (ВП №47979264).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що боржником вжито всіх залежних від нього заходів, необхідних для виконання судового рішення, а державним виконавцем не зазначено, які саме дії необхідно вчинити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо накладення штрафу у виконавчому провадженні (ВП №47979264).

Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 8 листопада 2016 року про накладення штрафу (ВП №47979264).

Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив, що боржником вживались всі можливі заходи для виконання рішення суду, що підтверджується відповідними листами-зверненнями на адресу департаменту гуманітарної політики управління соціального захисту Львівської міської ради та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з приводу роз`яснення механізму забезпечення стягувача продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров`я. Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення у справі №464/3137/13-а не виконано позивачем з поважних причин, а саме у зв`язку із відсутністю законодавчого врегулювання механізму забезпечення продуктами харчування з прикріпленням до відповідних магазинів та компенсації вартості продуктів харчування. При цьому позивачем здійснено всі можливі заходи в межах своїх повноважень для виконання рішення суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що судом при розгляді справи безпідставно не залучено його, як особу, чиї права і свободи були порушені відповідачем (а в даному випадку - позивачем (боржником) у справі). Про подання адміністративного позову Сихівським відділом соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні його повідомлено не було і таким чином йому не була надана можливість захистити порушені права.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2016 року по справі №464/8571/16-а скасовано.

У задоволенні позову Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відмовлено.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що дійсно у матеріалах справи наявні листи-звернення до Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації з приводу роз`яснення механізму забезпечення стягувана продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров`я, однак з часу відкриття виконавчого провадження, 01.07.2015, і до постановлення оскаржуваної постанови 08.11.2016, таких звернень було лише три і такі скеровувались після отримання вимоги щодо виконання судового рішення. Жодної відповіді з приводу таких звернень у матеріалах справи немає. З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем вжито недостатньо заходів для виконання судового рішення, більше того, стягнення накладено повторно а відтак оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу (ВП №47979264) від 8 листопада 2016 року є підставною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

09 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що жодної відповіді він від Департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації не отримав, що перешкоджало виконанню судового рішення у зв`язку з відсутністю певного механізму його виконання. Вказує на неправомірний розгляд судом апеляційної інстанції скарги ОСОБА_1 , , оскільки спір у цій справі жодних чином не впливає на права та обов`язки вказаної особи як стягувача у виконавчому провадженні, а постановою суду першої інстанції не приймалось рішення щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 . Також скаржник вказує на наявність обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення, про що неодноразово повідомлялось державному виконавцю. Зазначає, що виконання судового рішення у повному обсязі буде можливим після виділення для цього відповідних бюджетних коштів.

ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції подано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування якого останній вказує на безпідставність викладених в ній доводів. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 01 липня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП№47979264 з примусового виконання виконавчого листа №464/3137/13-а, виданого 28 травня 2015 року Сихівським районним судом м.Львова, згідно якого зобов`язано позивача здійснити необхідні дії відповідно до вимог п.14 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України віл 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» направлені для забезпечення ОСОБА_1 продуктами харчування за нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров`я України за період з 1 жовтня 2012 року до 31 грудня 2012 року, з врахуванням виплачених сум.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Шелінської Ю.А. від 04 жовтня 2016 року на боржника - позивача по справі за невиконання без поважних причин рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчиняти дії, накладено штраф в розмірі 1020 грн.

Також постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Шелінської Ю.А. від 08 листопада 2016 року ВП №47979264 на боржника - позивача по справі накладено штраф в розмірі 2040 грн за невиконання без поважних причин рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити дії.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 75 Закону №606-XIV передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження

Згідно з ч. 2 ст. 75 Закону №606-XIV у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для застосування до боржника штрафу є невиконання рішення без поважних причин.

Як установлено судами попередніх інстанцій, боржником вживались заходи для виконання рішення суду, що підтверджується відповідними листами-зверненнями на адресу Департаменту гуманітарної політики управління соціального захисту Львівської міської ради та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з приводу роз`яснення механізму забезпечення стягувача продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров`я.

Водночас, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що листів-звернень до Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації з приводу роз`яснення механізму забезпечення стягувача продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров`я, з часу відкриття виконавчого провадження - 01.07.2015 і до дати винесення оскаржуваної постанови - 08.11.2016 було лише три і такі скеровувались вже після отримання боржником вимоги щодо виконання судового рішення. При цьому, жодної відповіді з приводу таких звернень боржник не отримав.

Суд зазначає, що згідно з рекомендаціями, викладеними у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу

Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Враховуючи наведене, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, з огляду на тривалий термін виконання рішення суду у справі №464/3137/13-а, що перебуває на примусовому виконанні (ВП№47979264), Суд вважає правомірними висновки суду апеляційної інстанції стосовно відсутності поважних причин такого невиконання з боку боржника - позивача у справі.

Крім того, Суд зауважує, що як адміністративне процесуальне законодавство, так і Закон №606-XIV (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачають ряд заходів, пов`язаних із забезпечення реального та своєчасного виконання судового рішення (роз`яснення судового рішення, встановлення чи зміна способу його виконання тощо), проте в матеріалах справи відсутні докази застосування їх боржником у спірних правовідносинах.

Щодо подання апеляційної скарги ОСОБА_1 . Суд зазначає, що за правилами ч. 1 ст. 185 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні ВП№47979264, тобто особою, зацікавленою у своєчасному та повному виконанні судового рішення у справі №464/3137/13-а, Суд не вбачає підстав, які б унеможливлювали подання вказаною особою апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у цій справі, та, відповідно, вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті такої скарги не було допущено порушень процесуального законодавства.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді М.І. Смокович

Н.В. Шевцова