ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 465/1122/16

провадження № 61-5159 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені і від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

відповідачі - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

треті особи - Львівське комунальне підприємство «Вулецьке», квартирно - експлуатаційний відділ м. Львова Міністерства оборони України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джурик Маріанна Юріївна, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені і від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на рішення апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

29 лютого 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені і від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернулися в суд з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за участю третіх осіб: Львівського КП «Вулецьке», квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова МО України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джурик М. Ю., ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», та просили:

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 12 лютого 2013 року № НОМЕР_2, видане квартирно - експлуатаційним відділом м. Львова на квартиру АДРЕСА_1 , скасувати його державну реєстрацію;

- визнати незаконним договір купівлі-продажу вказаної квартири № АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джурик М. Ю., скасувати його державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що рішенням начальника Львівського гарнізону у 1988 році надана спірна квартира ОСОБА_1 на сім`ю з п`яти осіб (він, дружина, син, дочка, внучка), у яку вони вселилися, утримують її, оплачують комунальні послуги та постійно у ній проживають понад двадцять п`ять років, іншого житла не мають.

У квартирі проживають неповнолітні діти ОСОБА_3 .

Факт постійного проживання у цій квартирі позивачі підтверджують довідкою квартирно - експлуатаційного відділу будинкоуправління № 4, договорами про надання комунальних послуг, квитанціями про оплату комунальних послуг та актами.

Зі слів невідомої особи їм стало відомо, що відповідно до договору купівлі - продажу від 2 грудня 2015 року ОСОБА_8 є власником їх квартири, а продавцем квартири є ОСОБА_7 , який ніколи не проживав у зазначеній квартирі, не мав права на її приватизацію та продаж.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 03 травня 2017 року позов задоволено, визнано незаконним та скасоване свідоцтво про право власності від 12 лютого 2013 року № НОМЕР_2, видане квартирно - експлуатаційним відділом м. Львова на квартиру АДРЕСА_1 та скасовано його державну реєстрацію, визнано незаконним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 а від 02 грудня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джурик М. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 664 та скасовано його державну реєстрацію.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачі правомірно займають виділене їм спірне приміщення, будь-якого свідоцтва про право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7 не отримував, отже право власності на спірну квартиру не набув і тому ніяких підстав для її відчуження не мав.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 задоволено, рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу квартири, їх державної реєстрації.

Апеляційний суд виходив із того, що правові підстави для вселення у спірну квартиру позивачів, які зберігали за собою право користування іншим житлом - відсутні. З цієї причини вони не набули права користування спірною квартирою. Тому приватизація ОСОБА_7 зазначеної квартири та оспорюваний договір купівлі-продажу не стосуються прав та законних інтересів позивачів, оскільки цивільні права щодо спірної квартири у них не виникли.

Позивачі не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу. Вони не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що цим договором порушені їх права та законні інтереси, які підлягають судовому захисту.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені і від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивачі просять скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, направити справу на новий розгляд в суд апеляційної інстанції.

Зазначають, що матеріалами справи спростовуються обставини щодо передачі ОСОБА_7 у власність квартири у порядку приватизації.

Факти постійного проживання позивачів у квартирі підтверджуються актами комунальних підприємств, квитанціями про оплату комунальних послуг, договорами про надання житлово-комунальних послуг, свідченнями сусудів, а стосовно шахрайських дій ОСОБА_7 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Стверджують, що були позбавлені можливості пред`явити оригінали документів про надання житла, оскільки апеляційний суд не переніс засідання у справі на їх прохання у зв`язку з хворобою їх представника.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд встановив, що відповідно до рішення Львівської міської ради від 08 липня 2011 року № 651 із змінами згідно рішення виконкому від 25 листопада 2011 року № 996 будинок АДРЕСА_8 прийнято у власність територіальної громади м. Львова.

ОСОБА_7 спірна квартира передана у власність в порядку приватизації згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Свідоцтво про право власності видане згідно з розпорядженням квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова від 12 лютого 2013 року № 72, яке не скасоване.

02 грудня 2015 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_8 купив квартиру АДРЕСА_1 , яка на час укладення договору належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2, виданого 12 лютого 2013 року квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова Міністерства оборони України згідно з розпорядженням № 72 від 12 лютого 2013 року (п. 3 договору). Цього дня проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на спірну квартиру.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_5 з 15 квітня 1977 року. З 19 жовтня 1983 року у цій квартирі зареєстрована ОСОБА_3 , неповнолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстровані у зазначеній квартирі відповідно з 28 січня 2008 року, 08 жовтня 2007 року та 09 лютого 2005 року, що стверджується довідкою ЛКП «Граніт» № 3528 від 04 листопада 2017 року.

З технічного паспорта на спірну квартиру, виготовленого на замовлення ОСОБА_3 , вбачається, що місцем проживання замовника є квартира АДРЕСА_5 .

У квартирі АДРЕСА_1 а ніхто не зареєстрований, що вбачається з довідки ЛКП «Вулецьке» від 27 квітня 2016 року № 1794.

Згідно довідки про розмір виставленого нарахування та проведення оплат за електроенергію за адресою спірної квартири, наданої Львівським міським відділенням електропостачання ПрАТ «Львівобленерго», заборгованість відсутня, постачання електроенергії припинено 05 травня 2016 року за заявою власника.

Рахунки про оплату послуг за газ оформлені на ОСОБА_8 на підставі заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. З відповіді на адвокатський запист ЛМКП «Львівводоканал» № 7892-17 від 20 листопада 2017 року вбачається, що за адресою спірної квартири відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким надаються послуги з водопостачання та водовідведення на одну особу - ОСОБА_8 , оплата за які проводиться відповідно до показників засобів обліку води.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої та п`ятої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до частини першої статті 58 ЖК Української РСР єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер.

Апеляційний суд встановив, що з незавіреної копії листа Львівської квартирно-експлуатаційної частини від 22 березня 1988 року № 58 вбачається, що рішенням начальника Львівського гарнізону спірна квартира надана ОСОБА_1 . З незавіреної копії листа голови виконкому Р-532, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що його заява розглянута. За поданням Львівської КЕЧ району № 58 йому надана квартира АДРЕСА_6 умовою звільнення займаної АДРЕСА_7 . По всіх питаннях про внесення змін в ордер на квартиру необхідно звернутися до адміністрації.

Також апеляційний суд встановив, що остаточне рішення щодо надання сім`ї ОСОБА_1 спірної квартири не прийнято, позивачем не надано доказів на підтвердження видачі ордера, який є підставою для вселення в цю квартиру, позивачі продовжують займати квартиру АДРЕСА_5 , після 1988-1989 років зареєстрували в ній ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати встановленим факт набуття позивачами права користування спірною квартирою, у зв`язку з чим правильно відмовив позивачам у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо порушень норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини третьої статті 223 ЦПК України суд може розглядати справу за відсутності учасника справи чи його представника, належним чином повідомлених про судове засідання, у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин.

Доводи касаційної скарги не містять відомостей на підтвердження обставин набуття позивачами права користування спірною квартирою, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи касаційним судом, який лише перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені і від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук