Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 465/3586/17

провадження № 61-11667св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Думич Іванна Іванівна, на постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «Українська факторингова компанія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на такі обставини. 05 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) та ОСОБА_2 укладений договір № 92531294000 про надання споживчого кредиту та придбання транспортного засобу. Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 183 125,45 грн, зі сплатою 16,80 % річних, строком до 05 лютого 2019 року.

05 лютого 2014 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором його сторони уклали договір застави транспортного засобу - автомобіля марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, вартістю 209 000 грн.

06 березня 2017 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладений договір факторингу № 79, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та придбання транспортного засобу від 05 лютого 2014 року № 92531294000 укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».

06 березня 2017 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладений договір про відступлення прав вимоги № 1 за договором забезпечення факторингу від 06 березня 2017 року№ 79, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського округу Шевчук З. М., зареєстрованим за № 308, відповідно до якого позивач набув право заставодержателя щодо предмета застави, на підставі чого були внесені відповідні зміни до Державного реєстру рухомого майна.

На час звернення з позовом до суду заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 05 лютого 2014 року № 92531294000 становила 281 987,78 грн.

Позивачу стало відомо, що предмет застави на порушення умов договору застави та Закону України «Про заставу» був неодноразово знятий з обліку та перереєстрований на інших власників, а з 20 квітня 2014 року належить відповідачу. Дозвіл про зняття транспортного засобу з обліку банком та позивачем не надавався, запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був чинним як на момент зняття транспортного засобу з обліку так і є чинним на теперішній час.

ОСОБА_2 незаконно відчужив предмет застави, зняв його з обліку та передав у власність відповідачу, який постановив предмет застави на облік з іншим реєстраційним номером. Проте в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, предмет застави знаходиться в обтяженні у ТОВ «Українська факторингова компанія».

З урахуванням зазначених обставин на підставі статей 19, 20, 27 Закону України «Про заставу», статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», позивач просив суд: в рахунок погашення боргових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту та придбання транспортного засобу від 05 лютого 2014 року № 92531294000 звернути стягнення на автомобіль марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом визнання за ТОВ «Українська факторингова компанія» права власності на предмет застави - автомобіль марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску; зобов`язати ОСОБА_1 передати ТОВ «Українська факторингова компанія» предмет застави - автомобіль марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні відомості про обтяження автомобіля марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

В рахунок погашення боргових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту та придбання транспортного засобу від 05 лютого 2014 року № 92531294000 звернуто стягнення на автомобіль марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визнання за ТОВ «Українська факторингова компанія» права власності на предмет застави - автомобіль марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

Зобов`язано ОСОБА_1 передати ТОВ «Українська факторингова компанія» предмет застави - автомобіль марки«CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ «УкрСиббанк» або ТОВ «Українська факторингова компанія» не надавали дозволу про зняття вказаного транспортного засобу з обліку, запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був чинним як на момент зняття транспортного засобу з обліку та є чинним і на цей час, тому ОСОБА_2 було незаконно відчужено предмет застави, а саме, знято з обліку та передано у власність відповідачу ОСОБА_1 , який постановив предмет застави на облік за іншим реєстраційним номером.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Думич І. І., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасувати, рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що він є добросовісним набувачем, оскільки правомірно придбав вказаний автомобіль ОСОБА_2 , не знав і не міг знати про будь-які заборони. Надалі він відчужив вказаний автомобіль та зняв його з реєстрації.

У вересні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Українська факторингова компанія», в якому воно просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 05 лютого 2014 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту та придбання транспортного засобу № 92531294000.

Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику кредит у сумі 183 125,45 грн зі сплатою 16,80 % річних строком до 05 лютого 2019 року.

05 лютого 2014 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором його сторони уклали договір застави транспортного засобу - автомобіля марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, вартістю 209 000 грн.

06 березня 2017 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладений договір факторингу № 79, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та придбання транспортного засобу від 05 лютого 2014 року № 92531294000, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».

06 березня 2017 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладений договір про відступлення прав вимоги № 1 за договором забезпечення факторингу від 06 березня 2017 року № 79, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського округу Шевчук З. М., зареєстрованим за № 308, відповідно до якого позивач набув право заставодержателя щодо предмета застави, на підставі чого були внесені відповідні зміни до Державного реєстру рухомого майна.

На час звернення з позовом до суду заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 05 лютого 2014 року № 92531294000 становила 281 987,78 грн.

Автомобіль марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, на порушення умов договору застави та Закону України «Про заставу» був знятий з обліку та зареєстрований на іншого власника.

На момент звернення з позовом ТОВ «Українська факторингова компанія» вказаний автомобіль з 20 квітня 2014 року належав ОСОБА_1 та мав державний номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (частина перша статті 27 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Системний аналіз положень частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» та частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Встановивши, що у день посвідчення договору застави транспортного засобу від 05 лютого 2014 року приватний нотаріус Київського міського округу Тімонов Є. І. вніс до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження автомобіля марки «CEVROLET Tracker», державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, а також, що наступне його відчуження здійснювалося під час дії обтяження, за відсутності згоди обтяжувача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Українська факторингова компанія», як заставодержатель, має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, відповідно до приписів статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 569/11433/15-ц (провадження

№ 61-35414св18).

Доводи касаційної скарги про неврахування судами при вирішенні спору того, що заявник набув право власності на автомобіль за відплатним правочином від попереднього власника, не знав і не міг знати, що автомобіль перебуває під заставою є необґрунтованими, оскільки застава зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, незалежно від оплатності правочину, на підставі якого набуте зазначене майно, крім випадків, визначених частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що він є добросовісним набувачем спірного майна та про відсутність підстав для витребування автомобіля з його володіння (статті 388 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Думич Іванна Іванівна, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

Г. В. Коломієць

О. В. Ступак