ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

справа № 465/3831/16-а

касаційне провадження № К/9901/45416/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Франківського районного суду м. Львова від 27.10.2016 (суддя - Кузь В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 (головуючий суддя - Нос С. П., судді - Кухтей Р. В., Онишкевич Т. В.) у справі № 465/3831/16-a за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) до Закарпатської митниці ДФС (далі у тексті - Митниця, відповідач) про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

24.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови Закарпатської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 07.06.2016 № 0764/30502/16, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8 500, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова, якою його визнано винним у порушенні митних правил, прийнята контролюючим органом із порушенням вимог Митного кодексу України, є неправомірною та позивач вважає її незаконною з підстав порушення митницею процедури розгляду справи про порушення митних правил, які полягали у неналежному повідомленні позивача, що призвело до розгляду справи за його відсутності.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що органом доходів і зборів не було дотримано процедури розгляду справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , а саме: неналежним чином повідомлено позивача місце розгляду справи, що нівелює наслідки розгляду такої, оскільки, вказавши для позивача невірне місце проведення розгляду адміністративної справи відносно нього та провівши розгляд справи у його відсутності, не з`ясувавши причин неявки, відповідач розглянув адміністративну справу з порушенням вимог ст. 497 МК України та позбавив позивача процесуальних прав, передбачених ст. ст. 498, 526 Митного Кодексу України. Суди зазначили щодо решти доводів позивача, як підстави для скасування постанови, то такі судом не розглядаються, оскільки вони є похідними від процесуальних рішень посадової особи, щодо встановлення обставин справи в ході її розгляду, яке проведено з порушеннями процесуального порядку, які у своїй сукупності утворили ряд підстав для скасування постанови.

Відповідач оскаржив рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Митниці та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги доводи, що позивач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, оскільки він отримуючи копію протоколу про порушення митних правил 07.05.2016 поставив підпис у місці ознайомлення із ними. Крім того, жодним чином не довів ту обставину, що він прибув у вказану дату та час на розгляд справи за хоча б однією із адрес, на які він посилається.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що Закарпатська митниця ДФС не надала жодних доказів у суд першої інстанції на підтвердження своєї позиції стосовно того, що у її розпорядженні перебуває 2 адмінбудинки, які розміщено за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 20 (адмінбудинок №1) та м. Ужгород, вул. Собранецька, 220 (адмінбудинок №2), що, на думку позивача, свідчить про те, що суди цілком правомірно винесли рішення щодо того, що позивача було неналежним чином повідомлено про розгляд адміністративної справи.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 25.01.2022.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 487 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 488 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до статті 491 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За змістом статті 494 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.

В силу статті 489 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 526 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Отже, законодавцем визначено послідовний алгоритм дій посадової особи органу доходів і зборів у разі виявлення порушення митних правил шляхом складання протоколу за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з зазначенням у ньому місця, дати і часу розгляду справи про порушення митних правил. Такий протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками, а у разі відсутності особи, яка притягається до відповідальності, або її відмови від підпису протоколу, такий протягом трьох робочих днів надсилається поштою за наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Позивач стверджує, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що призвело до порушення його права на участь при розгляді справи.

Оцінка цим доводам надана судами першої та апеляційної інстанцій на думку колегії суддів Верховного Суду є обґрунтованою та відповідає наявним у справі доказам, виходячи з наступного.

З наявного у матеріалах справи протоколу вбачається, що такий складений у присутності особи, яка притягається до відповідальності. У протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 07.06.2016 о 16 год. 00 хв. за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 220, адмінбудинок Закарпатської митниці ДФС, а також міститься відмітка із підписом та прізвищем та ініціалами позивача про те, що він примірник протоколу отримав 07.05.2016.

07.06.2016 заступником начальника Закарпатської митниці ДФС Гребьонкіним Олександром Вікторовичем винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0764/30502/16 від 07.06.2016, якою громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 8 500, 00 грн.

Частиною другою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

За змістом статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов`язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що завданням адміністративного судочинства є повне, всебічне та об`єктивне встановлення обставин у справі, суд вживає необхідні заходи для з`ясування обставин у справі, у т.ч. шляхом витребування доказів за клопотанням осіб або власної ініціативи.

В силу положень статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Так, встановлено судом першої інстанції й колегією суддів апеляційної інстанції та не заперечувалось позивачем, що відповідач повідомив його належним чином про розгляд справи 07.06.2016 о 16 год 00 хв за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 220 , за місцем розташування відповідного структурного підрозділу відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач стверджує, що прибув за вказаною адресою для участі в розгляді справи, проте не виявив там адміністративного приміщення відповідача та на підтвердження даного доводу надав суду витяги із сайту Міністерства юстиції України, де зазначено, що місцезнаходженням юридичної особи - Закарпатської митниці ДФС є Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 20.

Судами попередніх інстанцій досліджено надані докази та встановлено, що вказавши для позивача невірне місце проведення розгляду адміністративної справи щодо нього та здійснивши розгляд справи за його відсутності, не з`ясувавши причин неявки, відповідач розглянув адміністративну справу із порушенням вимог ст. 497 МК України та позбавив позивача у реалізації процесуальних прав, передбачених ст.ст. 498, 526 Митного Кодексу України, якими йому забезпечується можливість брати безпосередню участь в розгляді справи та користуватися правами: знайомитися з матеріалами справи; робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та документів, що є у справі; бути присутнім під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у їх дослідженні; заявляти клопотання та відводи; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника; виступати рідною мовою, давати усні і письмові пояснення; подавати свої доводи, міркування та заперечення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів щодо того, що відповідач процесуальних вимог при розгляді адміністративної справи щодо ОСОБА_1 не дотримався та вчинив дії, що суперечать вимогам вказаних вище норм Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

А згідно з вимогами ст. 524 вказаного кодексу, справи про порушення митних правил розглядаються за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого, здійснювали провадження у цій справі.

Відповідачем зазначав під час судового розгляду у судах, що у нього знаходяться дві адмінбудівлі за адресами: вул. Собранецька, 220 та вул. Собранецька, 20 у м. Ужгород, проте жодних підтверджуючих цю обставину доказів судам ним так і не надано.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів, суди дійшли вірних висновків про відсутність належних та допустимих доказів повідомлення позивача про дату час та місце розгляду справи про порушення митних правил, зважаючи на те, що відповідач має одну офіційну адресу та спростувати такий довід позивача відповідач у ході розгляду справи не спромігся.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Так, відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, встановленню у даній справі підлягають обставини пов`язані із повідомленням позивача у спосіб та у строки встановлені митним законодавством про розгляд справи про порушення митних правил №465/3831/16-а. Суд першої інстанції при розгляді справи цим обставинам надав оцінку у повному обсязі, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із такими висновками, оскільки відповідач не зміг підтвердити правомірність своїх дій під час розгляду протоколу та не надав докази, які підтвердили б його посилання на наявність двох офіційних адрес.

Отже, судами вірно встановлено, що позивач був фактично обізнаний про дату та час розгляду скарги, а щодо місця розгляду відповідач порушив права позивача, чим позбавив останнього права бути присутнім під час розгляду скарги та надавати відповідні письмові пояснення та докази.

Таким чином, суди дійшли вірних висновків, що оскільки відповідно до даних витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Закарпатської митниці ДФС значиться лише адреса: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, 88000, то зазначена у протоколі адреса є свідченням неналежного повідомлення позивача.

Відповідно до положень статті 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

За таких обставин, вірно встановили суди попередніх інстанцій, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про місце розгляду справи про порушення митних правил відповідачем не надано.

З огляду на це, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що при складанні протоколу, розгляді справи про порушення митних правил та прийнятті постанови в справі про порушення митних правил відповідачем не дотримано вимог щодо своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, обмежено позивача у реалізації прав, передбачених Митним кодексом України, не дотримано вимог чинного законодавства та принципів, передбачених статтею 2 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил від 07.06.2016 року № 0764/30502/16 прийнята Закарпатською митницею ДФС протиправно, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, постановлені у справі рішення Франківського районного суду м. Львова від 27.10.2016 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 27.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк