ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 465/4390/17
адміністративне провадження № К/9901/57132/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 465/4390/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові, начальника Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Пузиревського Антона Михайловича про визнання дій щодо передачі конфіденційної інформації протиправними,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2017 року, прийняте у складі головуючого Гулієвої М.І.
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Матковської З.М., Сапіги В.П.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Франківського районного суду міста Львова з позовом до Управління патрульної поліції у м. Львові, начальника Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції Пузиревського Антона Михайловича (далі - відповідач-2), в якому просила:
1.1 визнати дії начальника Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції Пузиревського Антона Михайловича щодо передачі конференційної інформації ОСОБА_1 третім особам - протиправними.
2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що 08 липня 2016 року інженер відділу з паркування Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» Мунтян Ігор Петрович склав стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 0726100 за порушення частини першої статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 06 червня 2016 року водієм транспортного засобу при паркуванні на майданчику для платного паркування по пр-ту Шевченка у м. Львові не сплачено за послуги паркування у період з 10 год. 10 хв. до 14 год. 10 хв. у розмірі 24 грн. 00 коп.
2.1. 21 липня 2016 року Адміністративна комісія Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, розглянувши відповідні адміністративні матеріали винесла постанову № 140, якою було вирішено: накласти на гр. ОСОБА_1 штраф у розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 136 грн 00 коп та зобов`язати її відшкодувати завдану майнову шкоду в розмірі: 24 грн 00 коп ЛКП «Львівавтодор».
2.2. Наведений протокол про адміністративне правопорушення було складено без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також не на місці вчинення адміністративного правопорушення, а лише через 32 дні після його вчинення.
2.3. У вказаний протокол про адміністративне правопорушення внесено відомості, що становлять персональні дані ОСОБА_1 , які вона не надавала посадовим особам ЛКП «Львівавтодор», а також не надавала відповідного дозволу на збір, зберігання, використання та поширення такої інформації щодо неї.
2.4. Згідно з відповіддю на адвокатський запит ЛКП «Львівавтодор» від 21 листопада 2016 року № 2827 зазначається, що інформація про власника транспортного засобу «ГАЗ 3110» державний номерний знак: НОМЕР_1 була надана Управлінням патрульної поліції у м. Львові на запит Управління транспорту та зв`язку ЛМР, а ЛКП «Львівавтодор» отримало зазначену інформацію від Управління транспорту та зв`язку ЛМР; вказане вбачається також із відповіді Управління патрульної поліції.
2.5. Вважає, що начальник Управління патрульної поліції у м. Львові Пузиревський А.М. допустив протиправні дії, а саме поширення(передачу) конфіденційної інформації щодо неї, так як не мав на це жодних повноважень та законних підстав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 08 липня 2016 року інженер відділу з паркування Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» Мунтян Ігор Петрович склав протокол про адміністративне правопорушення № 0726100 стосовно ОСОБА_1 за порушення частини першої статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за те, що 06 червня 2016 року водієм транспортного засобу при паркуванні на майданчику для платного паркування по пр-ту Шевченка у м. Львові не сплачено за послуги паркування у період з 10 год 10 хв до 14 год 10 хв у розмірі 24 грн 00 коп
4. Як наслідок постановою Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 21 липня 2016 року № 140 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 136 грн 00 коп та зобов`язано її відшкодувати завдану майнову шкоду в розмірі: 24 грн 00 коп ЛКП «Львівавтодор».
5. 15 червня 2016 року до Управління патрульної поліції звернулося Управління транспорту та зв`язку ЛМР із запитом від 09 червня 2016 року № 2503-1779 про надання інформації щодо власників транспортних засобів, які порушили частину першу статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі і щодо позивачки у даній справі, для складання протоколів про адміністративні правопорушення.
5.1. У відповідь на даний запит Управління патрульної поліції (лист від 22 червня 2016 року № 17083/41/12/01/2016) надало запитувану інформацію, долучивши відповідні витяги із системи «НАІС» МВС України.
6. Постанова Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 21 липня 2016 року № 140 скасована відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 876/10129/17.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2017 року, залишеним без змін, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
8. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, на виконання вимог закону, для складання адміністративних матеріалів.
IV. Касаційне оскарження
9. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 23 липня 2018 року.
10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
11. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до норм статті 32 Конституції України, Законів України «Про інформацію, «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» встановлено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
11.1. Проте, в порушення цих норм відповідач-2 допустив протиправні дії та передав третім особам конфіденційну інформацію відносно позивача, без її згоди та без повідомлення про передачу таких даних, відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про захист персональних даних».
12. 12 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г. відкрито касаційне провадження та витребувано із Франківського районного суду міста Львова справу № 465/4390/17.
12.1. Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги у адміністративній справі № 465/4390/17 до ухвалення судового рішення за результатами касаційного перегляду.
13. 28 вересня 2018 року справа № 465/4390/17 надійшла до Верховного Суду.
14. 07 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року № 748/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до частини першої статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
23. Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (у редакції на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 2657-XII).
23.1. Відповідно до статті 1 інформація-це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
23.2. Статтею 9 передбачено, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
23.3. Згідно з частинами першою та другою статті 11 інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
23.4. Статтею 20 визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
23.5. Відповідно до частин першої та другої статті 21 інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
24. Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (у редакції на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 2939-VI).
24.1. Відповідно до частин першої та другої статті 7 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
24.1.1. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
25. Закон України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (у редакції на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 2297-VI).
25.1. Статтею 2 встановлено, що персональні дані- відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Суб`єктом персональних даних є фізична особа, персональні дані якої обробляються.
25.1.1. обробкою персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
25.2. Згідно з статтею 11 підставами для обробки персональних даних є: 25.2.1 згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
25.2.2 дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
25.2.3 укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних;
25.2.4 захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних, необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
25.2.5 необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.
25.3. Відповідно до частини першої статті 21 про передачу персональних даних третій особі володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб`єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом.
26. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
27. Згідно з статтею 7 Директив 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних", Держави-члени передбачають, що персональні дані можуть оброблятися тільки за умови, що: (a) суб`єкт даних недвозначно дав свою згоду; (b) чи обробка необхідна для виконання контракту, стороною якого є суб`єкт даних, чи для вживання заходів на прохання суб`єкта даних до підписання контракту; (c) чи обробка необхідна для дотримання правового зобов`язання, яким зв`язаний контролер; (d) чи обробка необхідна для захисту життєво важливих інтересів суб`єкта даних; (e) чи обробка необхідна для виконання завдання, здійснюваного в суспільних інтересах, чи при виконанні офіційних повноважень, якими наділений контролер або третя сторона, якій надаються дані; (f) чи обробка необхідна в цілях законних інтересів, переслідуваних контролером чи третьою стороною або сторонами, для яких надаються дані, крім випадків, коли над такими інтересами переважають інтереси основних прав і свобод суб`єкта даних, що вимагають захисту згідно з пунктом 1 статті 1.
28. Згідно з пунктом 5.2 Рекомендації № R(87)15Комітету Міністрів державам-членам, що регулює використання персональних даних у секторі поліції (Схвалено Комітетом Міністрів 17 вересня 1987 на 410-й зустрічі заступників Міністрів), передача даних іншим державним органам дозволяється в окремих випадках, якщо:
а) існує чіткий законний обов`язок або дозвіл чи з санкції наглядового органу, або якщо
б) ці дані необхідні одержувачу для виконання ним його правомірного завдання, при цьому передбачається, що ціль збирання чи обробки, яка здійснюватиметься одержувачем, не є несумісною з первинною обробкою, а правові зобов`язання передаючого органу, не суперечать цьому.
29. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
30. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція забезпечує доступ до публічної інформації, володільцем якої вона є, у порядку та відповідно до вимог, визначених законом.
31. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 25 Закону № 580-VIII поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.
32. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 580-VIII діяльність поліції, пов`язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, Законом України "Про захист персональних даних", іншими законами України.
33. Згідно з пунктом 2.1.4 Положення про Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 07 листопада 2015 року № 1/3 Управління відповідно до покладених на нього завдань розглядає звернення громадян, установ та організацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань, що належать до компетенції Департаменту патрульної поліції та Управління.
34. Відповідно до пункту 3.1.7 Посадової інструкції начальника Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13 березня 2017 року № 1217 начальника Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції передбачено, що начальник управління має право з метою належного виконання покладених на нього завдань та обов`язків, використовувати програмне забезпечення поліції, користуватися інформаційними базами даних поліції.
35. Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
35.1. Відповідно до частини першої статті 152-1 КУпАП несплата водієм транспортного засобу вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, обладнаними паркувальними автоматами або автоматичними в`їзними та виїзними терміналами тягне за собою накладення штрафу від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
35.2. Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
35.3. Згідно з частиною першою статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
35.4. Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і статті 152-1 КУпАП (стаття 218 цього Кодексу).
35.5. Відповідно до статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
35.6. Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
36. Ухвалою Міської ради «Про надання посадовим особам права складати протоколи про адміністративні правопорушення» від 26 вересня 2014 року № 742 надано право посадовим особам ЛКП складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою та другою статті 152-1 КУпАП.
VI. Позиція Верховного Суду
37. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
38. Зі змісту наведених норм Конституції України, Законів 2657-XII, № 2939-VI та № 2297-VI вбачається що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
39. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
40. Приписами підпункту «б» пунктом 5.2 Рекомендації № R(87)15Комітету Міністрів державам-членам, що регулює використання персональних даних у секторі поліції (Схвалено Комітетом Міністрів 17 вересня 1987 на 410-й зустрічі заступників Міністрів) визначено, що передача даних іншим державним органам дозволяється в окремих випадках, якщо ці дані необхідні одержувачу для виконання ним його правомірного завдання, при цьому передбачається, що ціль збирання чи обробки, яка здійснюватиметься одержувачем, не є несумісною з первинною обробкою, а правові зобов`язання передаючого органу, не суперечать цьому.
41. Норми статті 255 КУпАП визначають перелік органів, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема, посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами.
42. Із вказаного переліку вбачається, що законодавець уповноважує, як державні так і не державні органи на вчинення дій щодо складання протоколів про правопорушення.
43. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 25 Закону № 580-VIII поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.
44. Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 червня 2016 року до Управління патрульної поліції звернулося Управління транспорту та зв`язку ЛМР із запитом від 09 червня 2016 року № 2503-1779 про надання інформації щодо власників транспортних засобів, які порушили частину першу статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі і щодо позивачки у даній справі, для складання протоколів про адміністративні правопорушення.
45. Верховний Суд звертає увагу, що Львівська міська рада звернулася до Управління патрульної поліції у м. Львові із запитом про надання інформації саме для виконання покладених на неї законодавцем дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
46. У відповідь на даний запит Управління патрульної поліції (лист від 22 червня 2016 року № 17083/41/12/01/2016) надало запитувану інформацію, долучивши відповідні витяги із системи «НАІС» МВС України.
47. Отже, у даному випадку Управлінням патрульної поліції у м. Львові надано інформацію органу (Львівській міській раді) для виконання нею її правомірного завдання, відповідно до приписів КУпАП.
48. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що дії начальника Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції Пузиревського Антона Михайловича щодо передачі конференційної інформації ОСОБА_1 Львівській міській раді вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
49. Доводи касаційної скарги щодо недотримання відповідачем-2 приписів частини першої статті 21 Закону № 2297-VI висновків судів попередньої інстанцій не спростовує, оскільки вимоги щодо визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо неповідомлення особи про передачу її персональних даних третій особі не були предметом розгляду цієї справи.
50. Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
51. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.
52. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
VIІ. Судові витрати
54. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги у адміністративній справі № 465/4390/17 до ухвалення судового рішення за результатами касаційного перегляду.
55. Згідно із підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
56. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
57. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762 грн.
58. Отже, із ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у сумі 1280 грн.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 465/4390/17 залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 15 грудня 1997 року Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Держаної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 465/4390/17 у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: М.І. Смокович
С.А. Уханенко